V Глава. Марка 5, 25-34

«А жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу
й натерпілася чимало від лікарів численних та витратила все,
що мала, а допомоги ніякої не зазнала, – ба,
навпаки, ще гірше було їй, –
почувши про Ісуса, підійшла в юрмі ззаду та й
доторкнулась його одежі. Мовляла бо:
“Як доторкнуся до його одежі – видужаю.”
І всох тієї ж хвилини витік її крови,
і вона зчулася тілом, як одужала від хвороби»
Мр. 5, 25-29.

Ця жінка мала велику віру, тому що надіялася зцілитися від одного одягу Господа – за це і отримала зцілення.

Це місце Феофілакт Болгарський тлумачить так: «В переносному змісті розумій це про людську природу. Вона (людина) була кровоточива, тому що чинила гріх, котрий є вбивством душі і гріх проливає кров наших душ. Наша природа не могла отримати зцілення від багатьох лікарів, тобто людину не могли зцілити від гріха мудреці віку цього, ані закон, ані пророки. Але жінка зцілилась, як тільки доторкнулася до одягу Христа, тобто до його тіла. Бо, хто вірить, що Христос воплотився, той і доторкається до його одежі» .

Кровоточива жінка дванадцять років страдала від хвороби і багато натерпілася від лікарів: «й натерпілася чимало від лікарів численних та витратила все, що мала, а допомоги ніякої не зазнала, – ба, навпаки, ще гірше було їй» (Мр. 5,26). Цей вираз може свідчити на ті варварські засоби, які вживали в ті часи лікарі. Трактат «Киддушим»1  говорить: «найкращий з лікарів достойний геєни» .

Тим більше, що на лікарів вона потратила весь свій маєток, протиснулася у натовпі, підійшла з-заді Ісуса і доторкнулася його одежі. Вона не сміла прямо підійти до Ісуса і просити про зцілення, тому що згідно закону Мойсея, жінка, яка страждала від такої хвороби, вважалася нечистою, повинна була увесь час залишатися вдома і не сміла ні до кого доторкнутися (пор. Лев. 15, 25-28)2.

Але вона мала таку сильну віру в чудодійну силу, що наважилася таємно доторкнутися до Ісуса і була впевнена, що зцілиться від одного тільки дотику. Вона не помилилася у тому, що зцілиться, але помилилася, що це відбудеться без відома Ісуса: «Ісус же, відчувши негайно у собі, що з нього вибуло сили, обернувшись до народу, спитав: “Хто доторкнувся до моєї одежі» (Мр. 5,30).

Для того, щоб відбулося чудо, потрібно з однієї сторони, щоб проявилася воля Божа, яка творить чудо, а з іншої сторони – віра людини, яка здатна прийняти цю творчу силу3  .

«Хто мене доторкнувся» (Мр. 5,30). Господь, звичайно, знав, що відбулося з хворою, завдяки тому, що вона доторкнулася до його одежі, але задає це запитання для того, щоб жінка склала свідоцтво віри, щоб внушити їй, що вона стала здоровою не внаслідок механічної чи магічної дії – доторку до одежі, але внаслідок своєї віри в нього, як Сина Божого. Будь здорова, тобто залишайся в тому новому стані, в якого ти опинилася в той момент, коли доторкнулася з вірою до моєї одежі .

«Ісус же, відчувши негайно у собі, що з нього вибуло сили, обернувшись до народу, спитав: “Хто доторкнувся до моєї одежі?” Учні ж його сказали йому: “Бачиш, як натовп тиснеться до тебе, а питаєш: Хто мене доторкнувся?” Отож озирнувся навколо себе, щоб побачити ту, що вчинила так. Жінка ж, налякана й тремтяча, – знала бо, що сталося з нею, – приступила, впала перед ним та й оповіла всю правду. А він же їй: Дочко, тебе спасла віра твоя. Іди в мирі й будь здорова від своєї недуги» (Мр. 5, 30-34).

Свідчення цієї жінки було потрібно і для того, щоб Яіра укріпити у вірі, бо через деякий час прийдуть і скажуть, що його дочка померла.

Відповідь апостолів: «Бачиш, як натовп тиснеться до тебе, а питаєш: Хто мене доторкнувся» (Мр. 5, 31). Свідченні про те, що апостоли ще не розуміли Ісуса і не мали належної віри в нього. Вони уявляли, що ісус сам не знає, хто до нього доторкнувся, але доручає їм дізнатися і знайти у натовпі і тому вони відповідають йому, що в такому натовпі, напевне, багато хто зміг доторкнутися до нього, і тому неможливо дізнатися, хто ж саме .

Народ з усіх сторін тиснувся до нього, і, між іншим, жоден не доторкнувся до нього, окрім хворої жінки. «Звідси, – за словами Феофілакта Болгарського, –  навчаємося тієї таємниці, що із людей, зайнятих великою кількістю клопотів, ніхто не доторкається до Христа, вони тільки юрмляться біля нього; і, навпаки, хто не гнітить Ісуса і хто не обтяжує свого розуму суєтними прагненнями, той доторкається до нього» .

Євангелист говорить, що жінка «й тремтяча… приступила», бо вона розуміла, що згідно єврейського закону вона вчинила злочин, вона насмілилася увійти в натовп людей і через це зробила нечистими всіх, хто зіштовхнувся або доторкнувся до неї. Народ, напевне, чекав, що Ісус засудить її за це; тай, напевне, і сама зцілена з трепетом очікувала осудження. Але Христос сказав: «Дочко, тебе спасла віра твоя. Іди в мирі й будь здорова від своєї недуги» (Мр. 5, 34).

Господь не сказав: «Я спас тебе; але – віра твоя спасла тебе, іди в мирі, тобто в спокої». Думка цих слів така: будь спокійна, ти, котра до цього часу була в журбі і в сум’ятті .

Апостол Лука глибше передає слова заспокоєння цієї жінки Господом нашим Ісусом Христом. Так у Луки читаємо: «Дочко, віра твоя спасла тебе, йди в мирі» (Лк. 8,48).

 

У повному церковнослов’янському словнику слово:

 

«дерзaю» перекладається, як «маю сміливість, не боюся, бадьорюся, мужаюся, надіюся, покладаюся на когось» .

Іншими словами Господь сказав: «Май сміливість, не бійся, бадьорися, мужайся, надійся, віра твоя спасла тебе».

І нам Господь говорить: «Дерзай! Проси у Бога,  і якщо ти сам подаєш, допомагаєш, тим, хто у тебе просить, то по вірі твоїй і тобі буде дано Богом».

1 Напевне, тут мається на увазі один із трактатів Усної Тори. Згідно єврейської традиції Всевишній крім Пятикнижжя (Письмової Тори) Мойсею на горі Синай передав і усний Закон. З часом, коли виникла небезпека, що усне передання буде забуто, мудрецям було вирішено записати його у вигляді Мішни. Мішна (єврейською букви) – частина Талмуду, являється прешим письмовим текстом, який вміщує в собі релігійні написання ортодоксального юдаїзму. Талмуд (єврейською буква) – вчення, навчання – багатотомний збір правових і релігійно-етичних положень юдаїзму, охоплює Мішну і Гемару, в їх єдинстві (За матеріалами Вікіпедії).

2 «Жінка, яка довгий час, поза звичайною порою місячних спливів, має кровотечу, що триватиме поза звичайний час, увесь час нечистоти своєї буде нечистою, як і під час спливу. Всяке ложе, що на нього вона ляже за всіх днів свого течива, буде для неї як ложе її спливу; і всяка річ, що на неї сяде, буде нечиста, як під час місячного спливу; кожен, хто доторкнеться їх, буде нечистим; він мусить випрати свою одіж та вимитись у воді і буде нечистим до вечора» Лев. 15, 25-28.

3 В Назареті Ісус зцілив тільки небагатьох хворих, не дивлячись на своє бажання допомагати всім: «І не зробив там багато чуд з-за їхньої невіри» (Мт. 13,58). Не створив чудес, бо жителі Назарету через невірство не змогли сприйняти творчу силу Христа. Для зцілення Ісус завжди вимагав віри, тому він і сліпим сказав: «Тоді він доторкнувся до їхніх очей, мовивши: “Нехай вам станеться за вашою вірою!» (Мт. 9,29). Творча сила Бога діє без волі, відома, і віри людей, але в тих випадках, коли у Бога просять вияву його милосердя, потрібно, щоб той, хто просить вірив у можливість отримати те, що просить, щоб він був здатний прийняти те, що Бог йому дає.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *