Заголовок:
Де Господь, коли мені страшно?
Вперше опубліковано:
Першоджерело:
Контекст публікації:
Кожен із нас у певні моменти життя опиняється віч-на-віч із тривогою. Цей начерк — спроба розібратися в природі нашого страху, віднайти межу між руйнівним переляком і спасительним «страхом Господнім», а також нагадати собі, Хто насправді має владу над нашими обставинами.
Руйнівна сила страху та досвід праведного Йова
Кожен із нас переживав страх і запитував: «А де ж Бог, коли мені страшно?».
Страх – жахлива річ. Він приносить жахіття, тривогу, трепет, гнів, перетворює людину на боягуза, коли потрібно бути сміливою, пригнічує і страшить нас. Страх приходить у наше життя, коли ми відвертаємося від Бога любові. І тоді приходить диявол і приносить свою зброю – страх.
Праведний Йов підкреслює:
«…бо страх, якого я побоювався, напав на мене, і те, чого лякавсь я, надійшло на мене» (Йов. 3:25).
Йов боявся, що втратить дружину, дітей, майно, здоров’я. І втративши усе, надіючись і не відвертаючись від Бога, здобув ще більше. Коли ж ми будемо продовжувати боятися, то все ширше і ширше відчинятимемо двері дияволу, а він, прийшовши у наше життя, зруйнує сім’ю, забере майно, знищить тіло.
Два обличчя страху: руйнація та початок мудрості
Існує добрий страх і поганий страх.
- Добрий страх – це повага та пошана Бога; «страх Господній – початок мудрості» (Прип. 9:10).
- Поганий страх — це той, що паралізує та змушує сумніватися у Божій любові.
Бог не бажає, щоби ми боялися. Він хоче, щоби диявол та його слуги боялися нас. Адже ворог знає: якщо ми будемо жити у Бозі, проголошувати Його славу та волю, виконувати Його заповіді, то він жодним чином не зможе вплинути на наше життя.
Зброя проти тривоги — уповання
Якщо ж ми будемо боятися, то диявол швидко здолає нас. Проте слід пам’ятати, що Бог здолає усі наші страхи. Нам потрібно тільки довіритися Йому, готуватися до боротьби зі злом і не підпадати страху. Замість того, щоби боятися, ми маємо в усьому довіряти Богові.
«Коли ж страх мене огорне, на Тебе, Господи, уповаю!» (Пс. 56:4).
Пам’ятаймо, що Той, Хто перебуває у нас, більший від того, хто знаходиться у світі. Яким би великим та жахливим не був наш страх, Господь здатний його подолати.
Думка через час:
Сьогодні, перечитуючи ці рядки, я розумію, що страх часто стукає у наші двері без попередження — через новини, тривоги чи особисті втрати. Але відчинити йому чи залишити за порогом, спервшись на щит віри, — це наш щоденний вибір. Боятися — це по-людськи, але уповати на Бога попри страх — це вже шлях сили. Чи вдається вам у найтемніші хвилини трансформувати тривогу у щиру молитву довіри?
