Ця чернетка аналізує вхід Господній в Єрусалим як момент універсалізації Божого Царства. Н.Т. Райт майстерно протиставляє обмеженість фарисейського погляду (які бачили в Ісусі лише внутрішню загрозу або «захоплення натовпу») із задумом Бога: спасти «весь світ». Ісус в’їжджає в місто не як лідер однієї нації, а як Цар усього творіння, чиє «піднесення» (на хресті) має силою любові притягнути до Себе всіх — не лише юдеїв, а й тих, хто був «зовні».
2. Ключові тези
Цар на ослі: Ісус виконує пророцтво Захарії, пропонуючи модель влади, яка радикально відрізняється від земних монархій. Його «коронація» — це дорога до Хреста, що є викликом і для римської імперії, і для юдейського націоналізму.
Іронія фарисейського зневажання: Спроба фарисеїв дистанціюватися від «натовпу», що йде за Ісусом, стає пророцтвом: дійсно, весь світ (включаючи язичників) починає рух до Христа. Те, що вони вважали «низьким», стає початком глобального спасіння.
Від «ізраїльського» до «всесвітнього»: Місія Ісуса не обмежується кордонами Ізраїля. Прохання іноземців побачити Ісуса стає для Нього знаком того, що час «піднесення» (смерті та прославлення) настав.
Наша участь у процесії: Читач не є пасивним спостерігачем входу в Єрусалим. Ми — ті, хто має увійти в число Його послідовників сьогодні, стаючи тими, через кого звістка про справжнього Царя розходиться по всьому світу.
3. Особисті роздуми / цитата
«Він прийшов в світ, тому що Бог полюбив світ… Невипадково, відразу ж, за принизливою фразою фарисеїв Іван повідомляє нам про те, як деякі іноземці звернулися до учнів, бажаючи побачити Ісуса».
Роздум: Ми часто намагаємося звузити коло Божої любові до нашої конфесії, нашої нації чи нашої групи «просвітлених». Але рух Христа — це завжди рух за межі «безпечних» кордонів. Чи готовий я сьогодні «відкрити двері» свого життя для тих, хто для мене є «іноземцем»? Справжнє послідовництво — це не дотримання вузьких правил, а участь у поширенні любові Царя, яка не знає кордонів.
4. Питання, які залишилися відкритими
Які «національні» чи «ідеологічні» бар’єри все ще заважають мені побачити в Ісусі Царя всього світу, а не лише «мого» Бога?
Чи відчуваю я свою відповідальність за те, щоб новина про Нього була почута тими, хто живе «на околицях» — поза межами мого звичного церковного кола?
Як мені особисто взяти участь у «цій дії» — в очікуванні Його страждань та участі в Його славі?
Послідовники Ісуса бачать в Ньому істинного царя, котрий з’явився, щоби посісти свій трон, і, водночас, вірять, що тепер Господь раз і назавжди визволить Ізраїль. Такий самий сенс має і осел, но котрому їде Христос: «Ось цар твій іде до тебе, справедливий і переможний, смиренний і верхи на ослі їде, на осляті, на молоденькій ослиці» (Зах. 9:9). Іван переплітає свою євангельську розповідь із відголосками інших пророцтв, а також псалмів і всі натяки вказують на один напрямок: Ісус – справжній цар, який з’явився, щоб визволити Свій народ.
Н. Т. Райт. Иоанн. Євангелие. Популярный комментарий / пер. с англ. (Серия «Читая Бибилию»). – М.: Библийско-богословский институт св. Апостола Андрея, 2008.
*** *** ***
Фарисеї, такі як Каяфа, відгукуються про послідовників Ісуса досить зневажливо, проте Іван повертає їхні зверхні слова в похвалу. Вони говорять, що «ввесь світ іде за Ним». Самі ж вони твердо вирішують тримати дистанцію від послідовників Ісуса – за Ним йде світ, а не просвітлені євреї. Фарисеї ставлять себе набагато вище від натовпу, адже вони – знавці Тори, вони строго дотримуються всіх приписів, котрі прості люди не можуть розуміти.
Проте євангелист Іван дає нам інший натяк, котрий він розгорне в наступній главі. Ісус прийшов в світ, тому що Бог полюбив світ. Він повинен прийти та спасти також інших овець, а не тільки заблуканих овець Ізраїля. Його смерть стане визволенням не тільки цього народу, але всіх дітей Божих, де б вони не перебували в цьому світі. Невипадково, відразу ж, за принизливою фразою фарисеїв Іван повідомляє нам про те, як деякі іноземні звернулися до учнів, бажаючи побачити Ісуса, Ісус сприймає цю зустріч як правдивий знак того, що скоро Він закінчить Свою місію. «Я ж, коли від землі буду піднесений, усіх притягну до себе» (Ів. 12:32).
Ось предмет для роздумів та молитов, коли ми читаємо цю главу. Кожен із нас – частина цього світу, ймовірно, що до нашої околиці звістка про Нього дійшла не повністю, із викривленням. Можливо, нам ще не відомо, що Він – правдивий Цар, правдивий Спаситель, який приносить справжню свободу. Ми бачимо, як Він входить в Єрусалим, назустріч Своїй долі, і ми також повинні взяти участь в цій дії, в очікуванні Його страждань. Ми повинні увійти в число послідовників, через котрих Його новина розповсюдиться по цілому світі.
Н. Т. Райт. Иоанн. Євангелие. Популярный комментарий / пер. с англ. (Серия «Читая Бибилию»). – М.: Библийско-богословский институт св. Апостола Андрея, 2008.
