Ця чернетка аналізує епізод з гадаринськими біснуватими як конфлікт між прагненням до безпечного, «звично-грішного» життя та радикальним викликом Божої присутності. Текст підкреслює, що диявольська сила потребує людського «співробітництва» для реалізації, а найбільша трагедія людини полягає не лише у втраті здоров’я, а у виборі комфорту ціною відмови від Спасителя.
2. Ключові тези
Співучасть у злі: Диявол не діє у світі без людської згоди. Залежність (алкоголь, наркотики, пристрасті) — це спосіб, у який людина віддає свою волю під дію «легіону», втрачаючи здатність впізнавати рідних і саму себе.
Ціна праведності без Бога: Гадаринці відкинули Христа через страх за свій добробут (стадо свиней). Вони воліли жити у своїй «праведності» без Бога, аніж змінити своє життя через присутність Месії.
Парадокс сповіді: Першими, хто відкрито визнав Ісуса «Сином Божим», були біси. Це свідчить про те, що правильне «богословське» визнання не рятує, якщо воно не супроводжується покаянням, бо для сил зла прихід Месії — це кінець їхньої панування.
Зцілені як свідки: Колишні біснуваті стають єдиними місіонерами в краї, який вигнав Бога. Вдячність Богу за дар життя є першим обов’язком того, хто отримав звільнення.
3. Особисті роздуми / цитата
«Хто дозволить нам жити так, як ми жили, якщо ти будеш поруч із нами? Адже, коли Ти будеш біля нас, то ми повинні стати іншими людьми».
Роздум: Це найчесніше зізнання гадаринців, яке ми часто ховаємо за релігійними фразами. Ми готові до «чудес» від Бога, якщо вони не вимагають «переміни життя». Найважчий вибір християнина — не стільки повірити в те, хто такий Ісус, скільки дозволити Йому увійти у свій дім, навіть якщо це коштуватиме нам нашого «стада свиней» (улюблених звичок, комфорту, фальшивої безпеки).
4. Питання, які залишилися відкритими
Які «стада свиней» у моєму житті я боюся втратити, і тому підсвідомо прошу Христа «відійти» від моїх справ чи планів?
Чи не перетворюю я свою віру на спосіб «безпечного життя», де Бог має лише допомагати, але не вимагати зміни моєї суті?
Як мені перетворити свою вдячність за отримані від Бога дари на активне свідчення, як це зробили зцілені біснуваті?
Дуже часто ми можемо помітити, як людина може деградувати під впливом алкоголю, наркотиків чи іншої залежності. І це, направду, є страшно. Страшно тому, що вона нищить свою душу. Страшно тому, що вона не впізнає своїх рідних: батьків, дітей, дружину. Вона не бачить нічого, окрім своєї пристрасті. Ми бачимо, що біс не може зробити нічого без співучасті людини. Він не може проявити себе, йому потрібен хтось, через кого він може діяти у світі. І ось, ті біси, котрі були вигнані із цих біснуватих, опиняються в стаді свиней.
*** *** ***
Для нас можуть бути дивними слова євангелиста Матея про те, що: «все місто вийшло Ісусові назустріч і, побачивши його, попросили, щоб відійшов з їхніх околиць» (Мт. 8:34). На їхніх очах відбулося неймовірне чудо, бо ці біснуваті тероризували їхню округу, завдавали певних проблем. І, здається, вони мали зрадіти, що їхні співбрати можуть повернутися до їхніх родин, а натомість вони говорять Ісусу: «Іди від нас геть». Вони, ніби говорять до Христа: «Навіть, якщо ти праведник, пророк та Месія. Навіть, якщо ти зцілив когось із нас, то хто ж нам поверне втрачене стадо свиней? Хто дозволить нам жити так, як ми жили, якщо ти будеш поруч із нами? Адже, коли Ти будеш біля нас, то ми повинні стати іншими людьми. А ми так цього не хочемо».
І гадаринські юдеї залишаються з тим, що вони мали. Вони залишаються з відчуттям того, що вони є настільки праведними, що їм не потрібна присутність живого Бога. Вони не помічають, що вся ця історія промовляє, як до них, так і до нас, що те, що сталося із тим стадом свиней, може стати з будь-ким, якщо він відкидає Бога та відкриває свою душу для диявола.
І тільки колишні біснуваті, отримавши зцілення, повертаються в свій край, котрий відкинув Учителя та Спасителя, щоби бути свідками того чуда, яке відбулося з ними. Нам невідома, яка подальша їхня доля, проте нам відомо одне: одержуючи від Бога дар життя, здоров’я, добробут, ми не маємо права не дякувати Богу за це все.
*** *** ***
Після того, як Ісус заспокоїв бурю на морі, Його учні роздумували хто Він такий? І ось, зараз, ми отримуємо відповідь на це питання. І, як не дивно, відповідь дають саме два біснуватих, котрі назвали Ісуса – Сином Бога. Так, Його пізніше будуть називати учні: «Ти істинно – Син Божий!» (Мт. 14:33), Петро: «Ти – Христос, Бога живого Син» (Мт. 16:16), первосвященик: «Ти Христос, син Божий» (Мт. 26:63) та римський сотник біля підніжжя хреста: «Це справді був Син Божий!» (Мт. 27:54). Чому ж такі важливі слова прозвучали із уст біснуватим? Напевно, тому, що Сином Божим було прийнято називати Месію. А так, як євреї вірили, що Месія прийде судити та виправляти світ, то і біси розуміли, що з Ісусом прийшов кінець їхньої свободи. І це дійсно так, бо те, що сталося з бісами – це початок перемоги над будь-яким злом, котре здійсниться після Його смерті та воскресіння.
Райт Н. Т. Матфей Евангелие. Популярный коментарий. / Перекл. Е. Волкова, Москва: ББІ,2010
