Церква вшановує архангела Михаїла як захисника віри і борця проти єресей і різного зла. Його церковне ім’я «архистратиг» означає старший воїн, вождь. На іконах зображають архангела Михайла з вогненним мечем в руці або списом, якими скидає диявола.
«На початку сотворив Бог небо й землю» (Бут. 1,1) – цими словами починається Біблія.
21 листопада наша Церква возвеличує Архистратига Михаїла та інших Небесних сил безтілесних. Цей празник, хоч і не входить до числа дванадесятих, тим не менш, має велике значення для Церкви, а своїм корінням сягає в глибоку давнину.
Перша згадка про цей празник з’явилася в IV столітті, з рішенням Помісного Ладіокійского собору (363 близько року н.е.),на якому була засуджена єресь поклоніння ангелам і іншим небесним чинам як творцям і повелителям всесвіту.
Особливе місце у церкві займають мученики. Ті з них, які відзначилися великою ревністю віри та чудами, мають свої урочисті празники у церковному календарі. До них належить і святий великомученик та мироточець Димитрій. Східна Церква вшановує його 8 листопада (26 жовтня — за старим стилем). В Україні це один з найбільш шанованих святих.
Св. Димитрій жив у другій половині ІІІ століття у м. Солуні (Фессалоніки), місто зустрічі слов’янської і грецької цивілізацій, звідки родом були великі слов’янські просвітителі Кирило і Мефодій. Батько Димитрія був високим імператорським достойником. Після його смерті імператор Максиміліян призначив Димитрія проконсулом Фессалонікійського регіону. Основними обов’язками молодого стратега були: охорона міста від варварів та винищення християнства, а відповідно до цього — і християн.
Та Димитрій сам був християнином. Його батьки були таємними християнами. Ще немовлям охрестили його у домашній церкві та виховували у християнському дусі. До речі, існує думка, що батьки Димитрія були слов’янського походження.
Священик:Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки вічні.
Хор: Амінь. Слава Тобі…, Царю небесний…, Святий Боже…, Слава…, Пресвята Тройце…, Господи, помилуй (3), Слава…, Отче наш…
Священик: Бо Твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки вічні.
Хор: Амінь.
У празнику Зіслання Святого Духа сповняється обіцянка Христа, що після Його відходу на небо Отець пішле учням і Церкві іншого Утішителя, Святого Духа, який дасть повне навчання всього, що Христос об’явив (Йо. 14, 26). Оскільки учні не змогли зразу прийняти все, а Христос казав, що має ще „багато” що їм оповісти, то зробити це мав Святий Дух: „Дух істини… наведе вас на всю правду” (Йо. 16, 13).
Великі майстри східної ікони воліли зосередити свою увагу на найважливішому: на народженні Церкви. Як не дивно, але тут нема постаті Богородиці. Проте не забуваймо, що апостоли сидять на кріслах, як учасники Вселенського Собору. Посеред них бачимо порожнє, але освітлене місце: це невидимий, але завжди присутній Христос, Глава свого містичного Тіла.