Богослов’я

У празнику Зіслання Святого Духа сповняється обіцянка Христа, що після Його відходу на небо Отець пішле учням і Церкві іншого Утішителя, Святого Духа, який дасть повне навчання всього, що Христос об’явив (Йо. 14, 26). Оскільки учні не змогли зразу прийняти все, а Христос казав, що має ще „багато” що їм оповісти, то зробити це мав Святий Дух: „Дух істини… наведе вас на всю правду” (Йо. 16, 13).

Великі майстри східної ікони воліли зосередити свою увагу на найважливішому: на народженні Церкви. Як не дивно, але тут нема постаті Богородиці. Проте не забуваймо, що апостоли сидять на кріслах, як учасники Вселенського Собору. Посеред них бачимо порожнє, але освітлене місце: це невидимий, але завжди присутній Христос, Глава свого містичного Тіла.

Читати далі

Перша неділя після Пасхи називається Томиною Неділею. Чому ж саме Томі, та ще й прозваному Невірним, спеціально виділена неділя, яка йде відразу за Воскресінням Христовим? Навіть не Петрові, який був на чолі громади апостолів, навіть не Андрію, якого покликав Христос найпершим, навіть не Івану, який був улюбленим учнем Ісуса, а Томі.

Читати далі

Страсний понеділок

Читається уривок про подію, що відбувався за містом, на схилі Оливної гори – бесіда Господа з учнями (Мт. 24,3-35). Як відомо, Оливна гора розташована навпроти стародавнього Єрусалиму і з неї відкривався дивовижний вид на Єрусалимський храм. Вони сиділи на схилі, дивилися на місто, і Господь, вказавши їм на Храм, сказав, що дуже скоро від цієї будівлі не залишиться і камінь на камені. Тоді це було дуже важко уявити, бо Храм був тільки недавно відбудований царем Іродом. Господь провів з учнями тривалу бесіду про кінець світу. Ця тема для Страсної седмиці надзвичайно важлива. Вона проходить через всі дні Страсної седмиці. Чому? Бо перед Своїм відходом Господь хотів, щоб учні краще запам’ятали, що буде, коли Він прийде вдруге. Він неодноразово попереджає в ці дні про події Свого другого пришестя, тому всю Страсну седмицю співаються напіви, пов’язані з другим пришестям Господа. Тропар “Ось Жених гряде опівночі” співається три перші дні. Можна сказати, що євангельське читання понеділка розкриває цю тему на всю Страсну Седмицю.

Читати далі

Перша седмиця (тиждень)

Здійснюємо такий цикл молитовних роздумів:

1-й день. День Еклезіяста

Роздуми про марноту всього земного: людина, вибравшись на вершину слави і чимало досягнувши, помиратиме, як усі, а часом і важче. Для чого були ці всі досягнення? Одні йшли по трупах, інші вбивали свою душу, а в підсумку – нічого. Читаємо: «Яка житейська насолода» (в Чині похорону). Пошана, любов, слава, здоров’я – все нікчемне і порожнє без духовного життя! Все, як водоспад, спадає у смерть, на всьому печать недосконалості. Все, за чим ми бі¬жимо, що намагаємося наздогнати і вхопити, – дим і порох.

Читати далі

«Християнської кончини життя нашого, безболісної, бездоганної, мирної, і доброго одвіту на Страшному суді Христовому просімо», цими словами на кожному нашому богослужінні ми молимося до Господа Бога. Це особливе прошення, наповнене надією, пов’язане з найважливішою подією у житті християнина – зустрічі після смерті з Господом і «одвіт» перед Ним за свої вчинки. Образи Страшного Суду, ікони, мозаїки, фрески – позволяють нам уявити момент цієї зустрічі, задуматися над нею та приготуватися до неї.

Читати далі