Світ має знати про Голодомор, щоб краще розуміти Україну

У тридцяті роки Західна Європа та США були зосереджені на своїх проблемах, які для багатьох людей виглядали небувалими за масштабами і болісними. Велика депресія у Сполучених Штатах відлунювала і в Європі, призвівши до масового безробіття і голодних протестів, особливо в Німеччині.

Що відбувалося тим часом у колишній Російській Імперії, яку більшовики майже повністю зберегли, але перейменували на Радянський Союз?

Одним із тих, хто знав про Голодомор в Україні, був британський журналіст Ґарет Джонс. Газета Daiy Express у березні 1933 року друкувала його розповідь зі Східної України.

Читати далі

Інтерв’ю Блаженнішого Святослава для «Vatican Insider»

«Ми не можемо залишити екуменізм лише в руках дипломатів, політиків чи богословів: ми повинні проповідувати його на парафіях», – зазначив в інтерв’ю для «Vatican Insider» Блаженніший Святослав Шевчук. Його Блаженство перебував з візитом в Домі Св. Марти у Ватикані напередодні відзначення 80-ої річниці Голодомору 1932-1933 рр. в Україні, де розмовляв із ватиканістом Андреа Торніеллі.

Читати далі

Пастирський лист з 1923 року всіх єпископів УГКЦ з нагоди 300-ліття мученицької смерті св. Йосафата

Про ювилей св. Йосафата
Пастирський Лист всіх наших Епископів

Ласкавий і милосердний Бог, який дітей своїх любить і з любови карає й милує, смутить і потішає, посилає нам, Дорогі в Христі, в теперішний тяжкий час повоєнного лихоліття солодку потіху й велику поміч. З високого неба приходить до нас сього Божого року Його любий вибранець і великий вгодник, святий священомученик Йосафат, наш рідний брат, отець і пастир.

Рідний він нам по роду й крови, бо родився в нашій рідній землі. Прийшов він на світ у побожній міщанській родині 1580 року в місті Володимирі волинськім, що його заложив був колись наш великий князь київський, св. Володимир Великий.

Рідний він нам по нашому церковному обрядови, в якому він хрестився, виховувався, зріс і в якому з великою любов’ю Бога хвалив увесь свій вік. Спершу дома як побожний хлопець, потім як молодий купецький ученик у місті Вильні на Білій Руси, а далі як богомільний законник, Василіянин Йосафат, слуга Божий, діякон, священик, ігумен, архимандрит, нарешті як епископ Витебський і архіепископ Полоцький. Над усе-ж рідний він нам по нашій св. католицькій вірі, до якої сам Дух Святий привів його, отвираючи його непорочному серцю розуміння святих правд католицьких, записаних у наших книгах церковних і в творах наших святих Отців, великих святителів і учителів вселенської Церкви.

Читати далі

Коротка Історія Сотворення 3

або Навіщо Бог мене створив?

продовження

Царство

Царство Боже, зазвичай, розуміється або як місце, куди відкуплені відправляються після смерті, або як повністю перетворений стан світобудови, в який оселяться після того, як весь цей світ переживе Суд Божий і остаточнийрозподілспасенних і загиблих. Те й інше не зовсім вірно. У притчах Господь описує реальність Царства як уже присутнього у світі.

Його присутність описується не як раптова зміна, а як поступовий, довгий, навіть непомітний для сторонніх процес зростання – у притчі про кукіль мова йде про те, як «виросло збіжжя та плід», у притчі про гірчичне насіння – про те, як з маленького насіння зростає велике дерево, у притчі про закваску – про те, як закваска поступово змінює все тісто.

Читати далі

Коротка Історія Сотворення 2

або Навіщо Бог мене створив?

продовження

Падіння

Щастя в людській сім’ї вимагає деяких очевидних умов. По-перше, люди повинні хотіти бути щасливими. Нікого не можна зробити щасливим у відношенні до інших без його свобідної волі. Ніхто не може дати сімейного щастя жінці, яка просто не хоче одружуватися – яким би ідеальним не був її наречений. По-друге, щастя передбачає особисте зростання – ми змінюємося, робимося іншими, щоб вмістити це щастя. А ростемо ми, приймаючи рішення, проявляючи свою свободу; ми вибираємо між вірністю і зрадою, турботою про інших і примхливим егоїзмом, довірою Богові або відмовою Йому довіряти.

Читати далі