Коли людина хоче змінити себе, вона допускається однієї помилки, яку в минулому здійснювали навіть у богословських колах і недільних школах, проповідуючи моралізм. Іншими словами, коли хтось наближається до Церкви, такі християни говорять йому: «Дивись, не роби поганих речей, не ходи в погані місця, не говори поганих слів», – і займаються саме цим. Однак весь цей моралізм хворий, це якесь нехристиянське, неправильне розуміння, яке орієнтується тільки на видимий результат. Отці Церкви не займалися такими речами, а дивилися в суть.
Цікаве / Нотатки
У пошуках втраченого символу, або про сучасне біблійне невігластво
Пропонуємо вашій увазі статтю монс. Тімоті Вердона “У пошуках втраченого символу, або про сучасне біблійне невігластво”. Ця стаття була написана в жовтні 2008 року, але анітрохи не втратила своєї актуальності.
*****
У той час як XII чергова генеральна асамблея Синоду Єпископів розмірковує про Слово Боже в житті та місії Церкви, буде корисним коротко подумати про те, що можна назвати “сучасною біблійною неграмотністю”, тобто про майже повну втрату чуття і технік, які століттями формували християнський спосіб сприйняття Святого Письма.
Щоб зрозуміти всю серйозність цієї ситуації, досить розглянути книги з мініатюрними ілюстраціями, створені вручну в середньовічних монастирях для літургійних цілей. Сучасний користувач, який стикається з подібними скарбами на виставці, або в статтях з історії мистецтва, швидше за все навіть не зрозуміє дистанцію, яка сьогодні відокремлює нас від світу, який їх створив: між нашим “книжковим” досвідом і досвідом середньовічним є настільки істотні відмінності, що ми про них можемо і не здогадатися.
Чому християнам так важко молитися?
В свій час я був пригнічений роками існуючою в церквах проблемою і вона сильно турбувала мене. Проблема полягала в наступному: чому християнам так важко молитися?
Писання чітко вказує нам, що відповіддю на всі питання в нашому житті є молитва з вірою. Апостол Павло пише: “Нічим не журіться, але в усьому молитвою та благаннями з подякою висловлюйте ваші прохання Богові” (Флп. 4,6). Павло говорить нам: “Шукайте відповідь у Господа в будь-яких обставинах вашого життя. І заздалегідь дякуйте Йому за те, що Він чує вас!”
Людина на ім’я Ісус
Господь наш Ісус Христос є, без сумніву, сущий над усіма Бог. Його Божественна природа достатньо проявила Себе в ділах, які ніхто, крім Нього, не творив: воскресіння мертвих, вигнання бісів, влада над істотами сотвореного світу… Але ж і людиною Ісус теж був реально. Це не було ілюзією.
Якою ж Він був людиною?
Ісусові була властива та відкритість і вразливість, та незахищеність душі, яку ми можемо помічати (незрівнянно меншою, звісно, мірою) в людях більш-менш чистих або тих, які прагнуть чистоти. Господь сміливий без нахабства. Він щедрий без вихваляння і співчутливий без сентиментальності. У Ньому споглядається та моральна міра і та «золота середина», якої дошукуються всі, хто шукає чесноти без домішок. Але Він — людина. Не лише ідеальна Людина, але й «просто» людина. Фізично Йому близькі і зрозумілі втома, голод, біль, а також ситість, радість від подорожей, солодкість відпочинку. Психологічно Йому також відомо все, що може бути назване людським, окрім гріха.
Дволикий монарх Юдеї
Різдво Христове – це історична подія, яка мала просторово-часовий вимір. Коли Євангеліє говорить про Різдво Спасителя, мова іде про конкретне місце на землі – Вифлеємі Юдейському – і про конкретні історичні постаті – цісаря Римської імперії Августа, сирійського намісника Квірінія, юдейського царя Ірода І Великого…
На особі останнього ми хочемо зупинитися. Розмова про цього царя допоможе нам докладно уявити атмосферу тієї епохи, в котрій воплотився Спаситель світу Господь наш Ісус Христос.
Особа Ірода Великого повна протиріч. В християнській літературі цар Ірод постає мало не втіленням антихриста. Також і єврейські хроністи його просто відкрито ненавидять за властивий його політиці колабораціонізм. З іншої сторони, цей монарх, який пробув при владі 33 роки, ввійшов в історію як Великий. Протягом свого правління він розширив володіння Юдейського царства, залишив після себе дивовижні зразки мистецтва і шедеври архітектури. Проте до цих пір за ним міцно зберігається репутація жорстокого тирана, яку він придбав завдяки різанині і масового вбивства немовлят у Вифлеємі Юдейськім.