«Суд немилосердний на того,
хто не вчинив милосердя» (Як. 2. 13)
Якщо гнів вселиться у твою душу, то ним уже знищений цей день; не дозволяй гніву хоча б переходити на наступний день, щоб не погубив і не знищив він усього твого життя.
Якщо будеш приховувати в серці твоєму пристрасть злопам’ятства, то станеш житлом для люті (злості), незнання та смутку, і навіть вид лиця твого зміниться.
Преп. Єфрем Сирін (IV ст.)
Боротьба добра і зла, в міру того, як ми дорослішаємо переходить із дитячих казок у реальне життя. Цей вибір здійснюється кожного дня навіть в незначних дрібницях.
Наші уявлення про навколишній світ ще в дитинстві формується через поняття «добре» і «погане», «добро» і «зло». В кожному із нас є внутрішній суддя, тобто совість. Недаремно совість називається голосом Божим. Без чутливості до голосу совісті душа людини приходить в плачевний стан і вражається різного роду пристрастями. А совість має властивість замовкати, якщо людина постійно її зневажає. І тоді появляється викривлені поняття про добро і зло.
В нашому 21 столітті, коли людина зробила неймовірний стрибок в пізнанні таємниць світобудови, чи можна говорити про існування диявола, бісів, як про реальні істоти і сили, які діють у світі? Багато, почувши що-небудь про диявола, сприймають це за казку, але, звичайно, що навіть атеїсти говорять і думають про диявола, що він є насправді. Диявол існує і його дія проявляється скрізь у світі. На думку одного французького письменника, найбільшою перемогою диявола є те, що він зміг переконати людей, що його не існує.
В одній з минулих публікацій йшлося про те, що таке іспанська інквізиція. Нагадаємо, що ця інституція була створена майже проти волі Папи монархами Іспанії. Її мета полягала в тому, щоб виявляти політичних ворогів всередині цієї багатокультурної держави. До них належали люди, які найчастіше не були католиками: євреї, мусульмани, єретики. Справа в тому, що іспанські монархи мріяли об’єднати народ на фундаменті католицької ідентичності і таким чином боролися з інакомисленням. Папа Римський в свою чергу засуджував методи іспанської інквізиції.
Найбільш темним і суперечливим періодом в історії Церкви прийнято вважати час діяльності інквізиції. Але мало хто знає, що цим терміном називався не один і той же інститут. Протягом середньовіччя діяла Папська і світська інквізиції, які відрізнялися між собою. Папська інквізиція мала справи з єресями. Ще один інститут – Римська інквізиція – дбав про збереження правильності, ортодоксальної католицької віри.
Але зовсім інше явищем були світські інквізиції, які діяли самі по собі і не підпорядковувалися Церкві. Такими інквізиціями були іспанська і венеціанська. З цих двох, своєю жорстокістю і фанатичністю особливо прославилася іспанська, хоча вчені вказують на перебільшення, які виявляють при вивченні її злочинів. Проте факт залишається фактом – в більшій чи меншій мірі, але злочини були. На жаль, переважна більшість людей вважає, що відповідальність за них лежить на Церкві, хоча насправді, повторюся, це був світський інститут, який підпорядковувався НЕ Папі, а світському монархові.