Апостол Тома

Святе Передання подає відомості, що родом Тома був із галилейського міста Пансади та займався рибальством, поки не почув проповідь Ісуса, котра спонукала його покинути дім та піти вслід за Христом. Згодом Тома був вибраний одним із дванадцяти апостолів. Його ще називали Дидим, що в перекладі означає «Близнюк».  Євангеліє згадує апостола Тому тільки два рази, не … Читати далі

Блаженний Омелян Ковч

Отець Омелян Ковч народився 20 серпня 1884 р. у c. Космач Косівського повіту на Гуцульщині, у священичій сім’ї. Приготування до священства пройшов у римській Колегії святих Сергія і Вакха, студіюючи богослов’я в Урбаніянському університеті.
У 1911 р. прийняв єрейські свячення з рук єпископа Григорія Хомишина. Спочатку душпастирював у Галичині, пізніше у Боснії. В середині Першої світової війни о. Омелян повернувся до своєї Галичини і у 1919 р. вступив до Української Галицької Армії. Як військовий капелан пройшов через усі негаразди разом зі стрільцями Бережанського коша аж до кінця існування УГА.
У 1922 р. о. Ковча призначено парохом Перемишлян. Він активно почав організувати релігійне і суспільно-культурне життя греко-католицької спільноти. Опікувався бідними, пригортав сиріт, хоча й мав шестеро своїх дітей. «Над тією хатою ангели кружляють», – так говорили перемишлянські парафіяни про скромний будинок сім’ї Ковчів.
Отець Омелян був відданим своєму народові й Церкві. Він завжди стояв в рядах тих, хто пробуджував національну свідомість українців, дбав про його просвіту, видавав газети, книжки, заснував українську книгарню.

Читати далі

«Радуйся, Романе, отче преблаженний, красо церковна»

14 (1) жовтня Свята Церква згадує пам’ять Святого Романа Сладкопівця.

Святий Роман народився в місті Емесі, яке знаходилося в Сирії. Від молодих років присвятив він себе на службу Богові і хоронив дівство, проживав у чистоті і молитві. Був невчений, не вмів навіть читати, а був паламарем у Вириті. Через якийсь час пішов в Царгород і тут цілими днями молився і служив при Церкві Кірова, яка була присвячена Пречистій Діві Марії. Кожного вечора ходив за місто у Влахерську Церкву, де часто цілу ніч проводив на молитві. Відбувалося це за панування цісаря Анастазія І (491-518), а патріархом був тоді Євтимій (490-504) і він поставив святого Романа паламарем Софійської Соборної Церкви. А, оскільки той був відданим паламарем, то дав йому за церковний дохід таку саму частку, що і клирикам, які співали на крилосі.

Читати далі

За Йорданом, в спекотній пустині

Очі сльозяться від палаючого сонця, і я не бачу тієї маленької крапки в горах, на яку наполегливо вказує мені молодий чернець:

– Он там, дивіться, там! Бачите, приліпилося до скелі маленьке гніздечко? Це грецький монастир. У ньому проживає лише один монах. Ну що, підемо?

Нестерпно душно та жарко, Кожен крок по кам’яних древніх щаблях наближає нас до палаючого сонячного диску. Невже тут можна жити, невже тут можливе життя?

Читати далі

Четверта неділя Великого посту – преподобного Івана Ліствичника

У богослужінні четвертої неділі Великого посту свята Церква пропонує нам високий приклад постницького життя в особі пр. Івана Ліствичника подвижника VI ст., який з 17 до 80 років трудився на Синайській горі, і в своєму творінні “Ліствиця раю” зобразив шлях поступового сходження людини до духовної досконалості ліствицею (сходами) душі, які зводить від землі до слави, що триває вічно.

Св. Іоанн народився близько 570 року і був сином святих Ксенофонта і Марії, пам’ять яких святкується 26 січня по старому стилю. На 20 році життя він постригся в чернецтво в Сінайському монастирі. Після смерті старця Мартирія, під керівництвом якого подвизався 19 років, св. Іоанн віддалився у пустинне місце, зване Фола, де провів 40 років у строгому пості, молитві, самоті і мовчанні.

Читати далі