Життя Великомученика Теодора Стратилата

21 лютого (08 березня) Свята Церква Вшановує пам’ять Святого Великомученика Теодора Стратилата.

Нечестивий цар Лікиній, прийнявши скіпетр після нечестивого Максиміана і наслідуючи його, негайно влаштував гоніння на тих, хто виділявся побожністю. Указ про це повеління він розіслав по всіх містах. У цей час було вбито багато хоробрих воїнів Христових: Лікиній умертвив сорок мучеників севастійських, а також сімдесят славних воїнів і князів своєї палати і, нарешті, триста мужів з Македонії.

Коли нечестивий Лікиній побачив, що майже всі християни, зневажаючи його повеління, віддають себе за святу віру на смерть, то наказав виявити тільки знаменитих і благородних, тобто тих, хто служив у його війську або жив у містах, і лише їх повелів (не звертаючи при цьому уваги на безліч простого народу) примушувати до ідолопоклонства; він сподівався страхом переконати всіх, хто перебуває під його владою, залишатися вірними ідолопоклонству.

У той час, коли всюди старанно шукали знаменитих християн, Лікиній, який знаходився тоді в Нікомідії, дізнався, що в Гераклеї, поблизу Чорного моря, живе якийсь святий чоловік на ім’я Теодор Стратилат, що він християнин і багатьох навертає до Христа.

Читати далі

Пам’ять Пратулинських Мучеників

Синод єпископів УГКЦ постановив доповнити церковний календар нашої Церкви “святом в честь пам’яти християнського подвигу Пратулинських мучеників”. Поминати Пратулинських мучеників вирішено 10 січня (за григоріянським стилем — 23 січня).

Пратулинські мученики — 13 греко-католицьких мирян села Пратулин, розстріляних 24 січня 1874 року сотнею царських солдат за відмову передати сільську церкву православному священику.

У 1996 році, причислені папою Іваном-Павлом ІІ до лику блаженних.

Читати далі

Святих младенців, за Христа вбитих у Вифлеємі

«Тоді Ірод, побачивши,
що мудреці з нього насміялись, розлютився вельми (Мт.2: 16).

На кого ж він розгнівався? З одного боку на волхвів, які осміяли його, з іншого ж – на новонародженого Царя Юдейського.

На волхвів він гнівався за те, що вони не повернулися до нього і не сповістили про Дитятко; на Христа ж гнівався з боязні, як би Він не відняв у нього царство; бо, не знав, що царство Христове «не від світу цього» (див. Ів.18, 36), Ірод вважав, що Христос буде володіти земним царством.

Читати далі

Служитель Тайн Господніх

Повість про праведного Йосифа Обручника

Йосиф сидів на порозі свого будинку і дивився на дорогу, яка втікала далеко за горизонт, куди ховалося сонце. Ось і його життя наближалося до заходу… Але Йосиф не боявся смерті. Тому що знав – це всього лише подорож. Людина покидає це життя і відходить в шеол, царство мертвих. Не випадково смерть називають відходом. Як і та, стародавня подія, коли пророк Мойсей вивів його народ із єгипетського рабства в обітовану землю. Скоро і йому час відходити… Що ж, він готовий. Як говориться, і посох в руках, і пояси перепоясані, і світильник запалений, щоб краще бачити дорогу. Веди ж мене, Господи!

Читати далі

Життя преподобного отця нашого Івана Дамаскина

Преподобний Іван Дамаскин народився у столиці Сирії Дамаску близько 680 року від знатних та благочестивих батьків, чия полум’яна віра у Христа, випробувана у скорботах і спокусах, стала міцнішою за дорогоцінне нетривке золото, яке випробовується вогнем. Тоді були важкі часи. Сарацини завоювали ту країну і, взявши славне місто, чинили біди християнам: одних вбивали, інших продавали у рабство, і нікому не дозволяли сповідувати Христа. У цей час батьки Івана, завдяки Божому Промислу, були збережені у безпеці і здоров’ї зі всім своїм майном; вони й зберегли святу віру, бо Бог дарував їм можливість здобути прихильність від сарацинів, як колись Йосифу від єгиптян, Даниїлу від вавилонян, так, що злочестиві агаряни не забороняли батькам святого вірити у Христа і відкрито прославляти Його Святе Ім’я. Крім того, вони призначили батька святого Івана міським суддею і начальником народних будівництв. Так благополучно живучи, він зробив чимало доброго для своєї братії: викуповував полонених, звільняв від кайданів та від смерті ув’язнених, простягав руку допомоги усім, хто страждав. Батьки преподобного були у Дамаску серед агарян, немов світильники серед ночі, як сім’я в Ізраїлі, як іскра у попелі. Для того вони й були збережені Богом, щоб через них запалав у Церкві Христовій світильник, який би ясно світив усьому світу, — блаженний Іван Дамаскин. Народивши його тілом, вони поспішили зробити його дитям світла через хрещення, що було нелегкою справою у той час. Агаряни нікому не дозволяли приймати хрещення, батьки ж святого без перешкод відродили своє дитя хрещенням і нарекли його ім’ям, яке означало Божу благодать. Батько юнака дуже турбувався, щоб він був добре вихований і навчився не сарацинських звичаїв, не воїнської хоробрості, не полювання на звірів і не якогось іншого світського мистецтва, а лагідності, смирення, страху Божого і пізнання Божественних Писань. Тому він сердечно просив Бога послати синові мудрого і благочестивого чоловіка, який був би для юнака добрим учителем і наставником у благих ділах. Батько святого був почутий Богом і отримав бажане наступним чином.

Читати далі