«Ви не переживете цих пологів, раджу вам зробити аборт», – ці слова почула від свого лікаря Емілія Войтила, коли дізналася, що вагітна. Якби жінка послухалася лікаря, не були би Папи Йоана Павла ІІ.
Повчання для християнської сім’ї
ДРУЖИНА нехай поважає свого чоловіка …
“…дружини, коріться своїм чоловікам1…” (Еф. 5,33).
Ці слова апостола Павла найбільше засмучують сучасних жінок, адже в наш час так багато говориться про різні феменістичні рухи. Спробуємо тут трохи розібратися.
Звичайно, ми не претендуємо на якесь оригінальне або нове тлумачення, тим більше, що це місце з послання апостола Павла до Ефесян не раз коментували знамениті християнські автори. Однак можна почути, що апоcтол Павло багато чого писав, але те все стосувалося стародавнього суспільства, і воно трохи не підходить нашому “продвинутому” часу.
Перед тим як зізнатися в коханні
Про що б людина не говорила і як би не «проштовхувала» свою тему, її почують і оцінять лише тоді, коли вона живе тим, про що йдеться, коли вона вся «в темі». Саме тому я змушений завчасно зізнатися, що ніколи не любив і, відповідно, через те, що я «не в темі», нічого не скажу про любов зі свого досвіду. Усе, що я тут пишу, — лише роздуми…
Те, що я не любив, мені стало зрозуміло, коли, переступивши поріг храму, я почув про Того, Хто не міг не любити навіть тоді, коли Його розпинали на Хресті. Я не один такий. Ось уже дві тисячі років це повторюється з кожним із нас: Він не міг не любити, а я не можу полюбити. Інакше кажучи, мені дуже важко ступити на вузьку дорогу усвідомленої, розумної любові, де думка випереджує вчинок, а джерелом думки є любов. Мені здається зухвалою й незручною думка, яку принесло у світ християнство: любити треба навчитися. Про це знав ще Сократ і безліч філософів, яких можна сміливо назвати «християнами до Христа». Але це знання просто залишилося монументом невдалої любові. Це знаємо і ми, сучасники, але не розуміємо простої істини: просіть, і буде вам дано (Мф. 7, 7), адже дане буде не тільки знання, але й сила, яка втілює його в життя. Тому «заспівати пісню» про любов мені не вдасться, але я спробую зробити ремікс, використовуючи життєвий досвід тих людей, які дійсно любили й розкрили всю красу людини в любові — цьому постійному відчутті присутності когось іншого в кожній обставині нашого життя. Адже любов — це творчість, а якщо точніше, співтворчість, яка перетворює кожну мить нашого життя; це творіння «з нічого», причому вінець цієї співтворчості — людина.
Я гірший за всіх!
До проблеми низької самооцінки
Самостійно встановлений діагноз «низька самооцінка» доводиться чути практично від кожного, хто звертається за психологічною допомогою. Сумна історія з дитинства, складні взаємини з батьками — і людина ніби підводить риску: «у мене низька самооцінка!» Співрозмовник розраховує, що із цих слів має бути все зрозуміло: карти розкриті. Та ось одного разу в такій розмові в мене виникло запитання: що ж, власне, мається на увазі під формулюванням «низька самооцінка»? Здається, тоді моє запитання неабияк зачепило клієнта. «Як це? Ви, психолог, не знаєте, що це таке? Адже ж це ваші професійні слівця…»
Анатомія зради
Життя без розчарувань так само неможливе, як без любові та вірності. Але до чого ж дивне сусідство: дружба — і підступ, відданість — і зрада. Настає момент, коли кожному з нас доводиться пізнати це на власному досвіді. І як — постає питання — жити далі, якщо виявилося раптом, що друг … — ну зовсім і не друг?
Як пережити зраду? Чи можна ще вірити людям після гіркого розчарування?
Тому, хто зраджений у своїй довірі, важко уникнути думки: не того, мовляв, називав я другом! Помилився у виборі! Нібито існують якісь критерії, така собі ще не відкрита таблиця підбору ідеальних друзів, і лише я схибив…