Духовне життя

Продовжуюючи своє повчання Авва Доротей він говорить про зовсім не пристойний випадок:

«Та інший також, чи через спокусу, чи з простоти, Бог знає чому, протягом чималого часу щоночі пускав свою воду над моєю головою, так що і саму мою постіль бувало нею змочено».

Незручно пояснювати, про що тут написано. Я думаю, що багато із вас догадалися про що йде мова, то, напевно, здивується про велике смирення авви Доротея, тому що він нічого на це не відповідав, нічого не говорив. Але терпів мовчки цей зовсім уже непристойний вчинок свого брата.

Читати далі

Продовжуючи свою розповідь, авва Доротей повертається до того, що він хотів сказати спочатку, згадавши про своє служіння великому старцю.

«Однак незважаючи на те, що я мав таку любов до святого і стільки клопотався про служіння йому, тільки-но я довідався, що один із братів журиться, бажаючи служити йому, пішов я до авви і просив його, кажучи: «Цей брат відповідальніший за мене, щоб послужити святому, якщо це вгодне тобі, пане (авво)».

Читати далі

«Наступного вечора він говорив мені: «Сказав я одного разу, брате. Бог нехай збереже любов. Отці сказали: ніколи не слід надавати перевагу своїй волі перед волею брата свого».

Ось ці вислови, які наводить авва Доротей, показують, як ми повинні відноситися один до одного. Показують нам від чого народжується смиренномудрість. Смиренномудрість, з якої починається духовна досконалість. Смиренномудрість, без якої не можна наслідувати святих. Смиренномудрість, яка приносить у душу царицю чеснот – любов. Смиренномудрість, без якої не можна стяжати дари Божі.

Читати далі

«Отже, – говорить нам преподобний авва Доротей, – постарайтеся, як ми вже сказали, стримувати свій язик, щоб не сказати чогось лихого ближньому й нікого не спокусити ні словом, ні ділом, ні поглядом, ні іншим якимось чином, і не будьте швидкими до дратівливості, щоб ви, коли хтось із вас почує від брата свого (неприємне) слово, не обурювалися відразу з гнівом, не відповідали йому зухвало й не залишалися ображеним на нього; це неприйнятне для тих, які хочуть спастися, не личить тим, що подвизаються».

«Призиває нас авва Доротей здобудьте страх Божий і з благоговінням зустрічайте один одного, схиляючи кожен свою голову перед своїм братом, як ми вже сказали. Кожен нехай смиряється перед Богом і перед братом своїм і відсікає свою волю. Справді добре, якщо хтось, роблячи яке-небудь добре діло, віддасть перевагу в ньому своєму братові і поступиться йому – такий отримає більшу користь, ніж той, якому він поступиться».

Читати далі

«І якщо трапиться комусь бачити, що його брат грішить, не треба зневажати його й мовчати про це, попускаючи йому загинути, а з почуттям жалю і страхом Божим слід сказати тому, хто може виправити його, або сам очевидець нехай скаже йому з любов’ю і смиренням, кажучи так: «Вибач, брате мій, якщо не помиляюсь, ми не добре це робимо».

Преподобний авва Доротей розбирає дуже докладно таку ситуацію: якщо хтось із наших ближніх робить щось погане, що ж тоді нам робити? Закрити на це очі, викрити чи осудити нашого ближнього, піти розказати про це комусь. Як бути в цій ситуація, як поступити? І дуже докладно пише авва Доротей, дає нам рекомендації, як поступати нам в таких випадках. Він говорить, що поступати потрібно, виходячи із того внутрішнього стану, який є в нас. Якщо ми, користуючись випадком, бажаємо причинити біль ближньому, бажаючи розказати, із задоволення, про те, що він зробив погане, то говорити нічого не можна. Якщо ж ми співчуваємо йому і хочемо його направити і знаємо людину, яка може допомогти йому виправитися, нашого духівника, чи якогось начальника, чи батьків цієї людини, то ми повинні, звичайно, їм розказати, про те, що робить цей грішник. Щоб та людина, яка має авторитет в його очах, допомогла йому виправитися. Буквально примінити те, що написане тут в нашому житті не можна. Це написано для тих монахів, які жили в монастирі, в яких був спільний авва, спільний начальник. Але, взяти багато корисного із цього судження авви Доротея, звичайно, що можна.

Читати далі