«Проганяємо ж страх Божий від себе тим, що робимо протилежне цьому: перше, не маємо ні пам’яті про смерть, ні пам’яті про муки, друге, не зважаємо на себе самих і не перевіряємо себе, як проводимо час, але живемо недбало; третє, спілкуємося з людьми, які не мають страху Божого, і четверте тим, що не оберігаємося від зухвалості».
Задумаймося, хто нас оточує на вулиці? Християни, святі, монахи, подвижники – ні, на жаль, люди сліпі, які не знають Бога. Ми не можемо з вами їх осуджувати, але повинні знати, що це люди, які живуть зовсім не так, як цього навчає преподобний авва Доротей.