Про Страх Божий (повчання 4, частина 4)

«Проганяємо ж страх Божий від себе тим, що робимо протилежне цьому: перше, не маємо ні пам’яті про смерть, ні пам’яті про муки, друге, не зважаємо на себе самих і не перевіряємо себе, як проводимо час, але живемо недбало; третє, спілкуємося з людьми, які не мають страху Божого, і четверте тим, що не оберігаємося від зухвалості».

Задумаймося, хто нас оточує на вулиці? Християни, святі, монахи, подвижники – ні, на жаль, люди сліпі, які не знають Бога. Ми не можемо з вами їх осуджувати, але повинні знати, що це люди, які живуть зовсім не так, як цього навчає преподобний авва Доротей.

Читати далі

Про Страх Божий (повчання 4, частина 3)

Преподобний авва Доротей попереджає, нас:

Отже, коли ми починаємо з допомогою Божою робити добро, в той же час повстають на нас ворожі напади. І людина подвизається, трудиться, сокрушається, не лише боячись повернутися знову до злого, а й сподіваючись нагороди за добро, подібно до наймита. І так, терплячи напади від ворога, борючись із ним і опираючись йому, вона чинить добро, але з великою скорботою, з великими труднощами. Коли ж він отримає поміч від Бога і здобуде певні навички у добрі, тоді бачить спокій, тоді смакує мир, тоді відчуває, що означає смуток боротьби, а що радість і веселість миру. І потім уже шукає миру, наполегливо прагне до нього, щоб осягнути його, здобути цілковито й оселити в собі.

Читати далі

Про Страх Божий (повчання 4, частина 2)

Далі преподобний авва Доротей пояснює нам, як людина від початкового страху приходить в страх досконалий. І ще раз говорить нам, що неможливо прийти до досконалого страху, неможливо досягнути його, якщо хтось не отримає спочатку початковий страх. Після цього преподобний авва Доротей пригадує нам слова із Псалма: «Прийдіте, діти, послухайте мене, страху Господнього навчу вас. Хто той чоловік, що бажає життя, що любить бачити дні благі?» (Пс. 33, 12-13). І тлумачить ці слова, пояснюючи як святий пророк Давид хоче нас навчити страху Божого. Спочатку він говорить про відвагу пророка.

Читати далі

Про Страх Божий (повчання 4, частина 1)

Поучення четверте – про страх Божий. Говорити про страх, в наш час не дуже модно, та й не прийнято. Бо, зазвичай, говорять про християнство, як про релігію любові. І це справді так, але все таки, є і інші вислови в Писанні, які підтверджують необхідність перебування в страсі Божому. І ось цю невідповідність, як нам здається, у різних місцях Святого Писання і вирішує на початку свого поучення преподобний авва Доротей.

«Святий Йоан Богослов, – так він починає своє поучення,– говорить у своїх соборних посланнях: «Досконала любов геть проганяє страх» (1 Йо. 4, 18). Що хоче цим сказати нам святий Апостол? Про яку любов каже він нам і про який страх? Адже пророк Давид мовить у псалмі: «Бійтеся Господа, всі святі Його» (Пс. 33, 10), і багато інших подібних висловів знаходимо ми в Божественних Писаннях. Отож, якщо і святі, які стільки любили Господа, бояться Його, то як же святий Йоан каже: «Досконала любов геть проганяє страх»?»

Читати далі

ПРО СОВІСТЬ (Повчання 3, частина 3)

Дальше преподобний авва Доротей говорить про необхідність оберігання своєї совість щодо речей. Це дивно, адже монахи відрікаються від всього, що маємо ми із вами. Монахи не сріблолюбці, і може здатися, яке їм діло до речей, вони повинні все відкидати, тому вони все і відкидають, у них немає нічого свого, немає нічого, щоб вони змогли забрати із собою в інший монастир. Звідси бачимо, що якщо ми не оберігаємо своєї совісті по відношенні до речей, то ми не зможемо берегти її і по відношенню до ближнього і до Бога.

«А оберігання совісті щодо речей полягає в тому, щоб не поводитися недбало з якою-небудь річчю, не допускати її псування і не кидати її як-небудь, а якщо побачимо що-небудь кинуте, то не слід нехтувати цим, хоча б воно було й незначне, а підняти і покласти на місце».

Читати далі