Про Страх Божий (повчання 4, частина 11)

«У кожній справі, що трапляється, хоча б вона була вкрай необхідною і вимагала ретельності, не хочу, щоб ви робили що-небудь із суперечками і зі збентеженням, але будьте певні, що кожне діло, як ви робите, чи велике воно, як ми вже сказали, чи мале, є восьмою частиною шуканого; а зберегти свій настрій, якщо і трапиться через це не виконати діла, є три восьмих із половиною».

Попробуйте взяти листок паперу і відобразити дію додавання. Напишіть там: три восьмих плюс одна друга. Скільки всього ви отримаєте? Я думаю, у всіх повинно вийти сім восьмих. Отже, саме по собі діло, як говорить преподобний авва Доротей – це одна восьма, а настрій людської душі – це сім восьмих. Ми з вами знаємо, що Господь може нас ввести в Царство Небесне прямо зараз, ми з вами знаємо, що якщо Він захоче, Він нас прогодує в найстрашніший голод, ми з вами знаємо, що Він збереже нас в лютий мороз і в люту спеку, ми із вами знаємо, що ми не помремо від спраги, ми з вами знаємо, що нічого з нам не станеться, що цей світ влаштований Богом і трудимося ми в цьому світі не тому, що він ніби недосконалий і поганий, а ми хочемо його вдосконалити, а тому що труд є необхідною роботою для нашої душі. Коли ми трудимося, то упокорюється наша душа. Звичайно, що і світ перетворюється нашим трудом. Але якщо Господь захоче, Він зможе все зробити і без нас із вами. І тому головне, звичайно, це не труд, не діло, не робота. Головне є збереження миру в душі, якщо ми із вами будемо вбогими, якщо ми із вами будемо бездомними, але в нашій душі буде мир, ми будемо радісні і щасливі. Якщо ж у нас буде все, про що тільки може подумати людина, а миру в душі не буде, то ми будемо вкрай нещасними, жалюгідними, будемо дуже страждати.

Читати далі

Про Страх Божий (повчання 4, частина 10)

І дальше він розказує, як повинні поступати в монастирі всі ті, хто має різний послух. Всі повинні поступати однаково.

«І якщо хтось із вас має послушність або якусь справу в садівника, чи келаря, чи кухаря, чи взагалі в когось, хто з вами служить, то нехай постараються і той, хто доручає справу, і той, хто виконує її, насамперед зберегти свій власний настрій».

Читати далі

Про Страх Божий (повчання 4, частина 9)

Продовжуюючи своє повчання Авва Доротей він говорить про зовсім не пристойний випадок:

«Та інший також, чи через спокусу, чи з простоти, Бог знає чому, протягом чималого часу щоночі пускав свою воду над моєю головою, так що і саму мою постіль бувало нею змочено».

Незручно пояснювати, про що тут написано. Я думаю, що багато із вас догадалися про що йде мова, то, напевно, здивується про велике смирення авви Доротея, тому що він нічого на це не відповідав, нічого не говорив. Але терпів мовчки цей зовсім уже непристойний вчинок свого брата.

Читати далі

Про Страх Божий (повчання 4, частина 8)

Продовжуючи свою розповідь, авва Доротей повертається до того, що він хотів сказати спочатку, згадавши про своє служіння великому старцю.

«Однак незважаючи на те, що я мав таку любов до святого і стільки клопотався про служіння йому, тільки-но я довідався, що один із братів журиться, бажаючи служити йому, пішов я до авви і просив його, кажучи: «Цей брат відповідальніший за мене, щоб послужити святому, якщо це вгодне тобі, пане (авво)».

Читати далі

Про Страх Божий (повчання 4, частина 7)

«Наступного вечора він говорив мені: «Сказав я одного разу, брате. Бог нехай збереже любов. Отці сказали: ніколи не слід надавати перевагу своїй волі перед волею брата свого».

Ось ці вислови, які наводить авва Доротей, показують, як ми повинні відноситися один до одного. Показують нам від чого народжується смиренномудрість. Смиренномудрість, з якої починається духовна досконалість. Смиренномудрість, без якої не можна наслідувати святих. Смиренномудрість, яка приносить у душу царицю чеснот – любов. Смиренномудрість, без якої не можна стяжати дари Божі.

Читати далі