Про Страх Божий (повчання 4, частина 6)

«Отже, – говорить нам преподобний авва Доротей, – постарайтеся, як ми вже сказали, стримувати свій язик, щоб не сказати чогось лихого ближньому й нікого не спокусити ні словом, ні ділом, ні поглядом, ні іншим якимось чином, і не будьте швидкими до дратівливості, щоб ви, коли хтось із вас почує від брата свого (неприємне) слово, не обурювалися відразу з гнівом, не відповідали йому зухвало й не залишалися ображеним на нього; це неприйнятне для тих, які хочуть спастися, не личить тим, що подвизаються».

«Призиває нас авва Доротей здобудьте страх Божий і з благоговінням зустрічайте один одного, схиляючи кожен свою голову перед своїм братом, як ми вже сказали. Кожен нехай смиряється перед Богом і перед братом своїм і відсікає свою волю. Справді добре, якщо хтось, роблячи яке-небудь добре діло, віддасть перевагу в ньому своєму братові і поступиться йому – такий отримає більшу користь, ніж той, якому він поступиться».

Читати далі

Про Страх Божий (повчання 4, частина 5)

«І якщо трапиться комусь бачити, що його брат грішить, не треба зневажати його й мовчати про це, попускаючи йому загинути, а з почуттям жалю і страхом Божим слід сказати тому, хто може виправити його, або сам очевидець нехай скаже йому з любов’ю і смиренням, кажучи так: «Вибач, брате мій, якщо не помиляюсь, ми не добре це робимо».

Преподобний авва Доротей розбирає дуже докладно таку ситуацію: якщо хтось із наших ближніх робить щось погане, що ж тоді нам робити? Закрити на це очі, викрити чи осудити нашого ближнього, піти розказати про це комусь. Як бути в цій ситуація, як поступити? І дуже докладно пише авва Доротей, дає нам рекомендації, як поступати нам в таких випадках. Він говорить, що поступати потрібно, виходячи із того внутрішнього стану, який є в нас. Якщо ми, користуючись випадком, бажаємо причинити біль ближньому, бажаючи розказати, із задоволення, про те, що він зробив погане, то говорити нічого не можна. Якщо ж ми співчуваємо йому і хочемо його направити і знаємо людину, яка може допомогти йому виправитися, нашого духівника, чи якогось начальника, чи батьків цієї людини, то ми повинні, звичайно, їм розказати, про те, що робить цей грішник. Щоб та людина, яка має авторитет в його очах, допомогла йому виправитися. Буквально примінити те, що написане тут в нашому житті не можна. Це написано для тих монахів, які жили в монастирі, в яких був спільний авва, спільний начальник. Але, взяти багато корисного із цього судження авви Доротея, звичайно, що можна.

Читати далі

Про Страх Божий (повчання 4, частина 4)

«Проганяємо ж страх Божий від себе тим, що робимо протилежне цьому: перше, не маємо ні пам’яті про смерть, ні пам’яті про муки, друге, не зважаємо на себе самих і не перевіряємо себе, як проводимо час, але живемо недбало; третє, спілкуємося з людьми, які не мають страху Божого, і четверте тим, що не оберігаємося від зухвалості».

Задумаймося, хто нас оточує на вулиці? Християни, святі, монахи, подвижники – ні, на жаль, люди сліпі, які не знають Бога. Ми не можемо з вами їх осуджувати, але повинні знати, що це люди, які живуть зовсім не так, як цього навчає преподобний авва Доротей.

Читати далі

Про Страх Божий (повчання 4, частина 3)

Преподобний авва Доротей попереджає, нас:

Отже, коли ми починаємо з допомогою Божою робити добро, в той же час повстають на нас ворожі напади. І людина подвизається, трудиться, сокрушається, не лише боячись повернутися знову до злого, а й сподіваючись нагороди за добро, подібно до наймита. І так, терплячи напади від ворога, борючись із ним і опираючись йому, вона чинить добро, але з великою скорботою, з великими труднощами. Коли ж він отримає поміч від Бога і здобуде певні навички у добрі, тоді бачить спокій, тоді смакує мир, тоді відчуває, що означає смуток боротьби, а що радість і веселість миру. І потім уже шукає миру, наполегливо прагне до нього, щоб осягнути його, здобути цілковито й оселити в собі.

Читати далі

Про Страх Божий (повчання 4, частина 2)

Далі преподобний авва Доротей пояснює нам, як людина від початкового страху приходить в страх досконалий. І ще раз говорить нам, що неможливо прийти до досконалого страху, неможливо досягнути його, якщо хтось не отримає спочатку початковий страх. Після цього преподобний авва Доротей пригадує нам слова із Псалма: «Прийдіте, діти, послухайте мене, страху Господнього навчу вас. Хто той чоловік, що бажає життя, що любить бачити дні благі?» (Пс. 33, 12-13). І тлумачить ці слова, пояснюючи як святий пророк Давид хоче нас навчити страху Божого. Спочатку він говорить про відвагу пророка.

Читати далі