Четверта неділя Великого посту – преподобного Івана Ліствичника

У богослужінні четвертої неділі Великого посту свята Церква пропонує нам високий приклад постницького життя в особі пр. Івана Ліствичника подвижника VI ст., який з 17 до 80 років трудився на Синайській горі, і в своєму творінні “Ліствиця раю” зобразив шлях поступового сходження людини до духовної досконалості ліствицею (сходами) душі, які зводить від землі до слави, що триває вічно.

Св. Іоанн народився близько 570 року і був сином святих Ксенофонта і Марії, пам’ять яких святкується 26 січня по старому стилю. На 20 році життя він постригся в чернецтво в Сінайському монастирі. Після смерті старця Мартирія, під керівництвом якого подвизався 19 років, св. Іоанн віддалився у пустинне місце, зване Фола, де провів 40 років у строгому пості, молитві, самоті і мовчанні.

Він ухилявся від усякого роду особливих подвигів. Їжу він вживав ту, що дозволялось за монашеською обітниею, але – помірковано. Не проводив ночей без сну, хоча спав не більше того, скільки потрібно для підтримки сил, щоб через постійне бодрствування не втратити розуму. Перед сном довго молився, багато часу присвячував читанню душеспасительних книг. Якщо в житті діяв преп. Іоанн у всьому обережно, уникаючи крайнощів, небезпечних для душі, то у внутрішньому духовному житті він, «пламеніючи божественною любов’ю», не хотів знати кордонів. Він особливо глибоко був проникнутий почуттям покаяння і не стримував рясних сліз, сокрушаючись над своїмиї гріхами. Все життя його було безперестанною молитвою й безмірною любов’ю до Бога. Після 40 років подвигів він став ігуменом Синайської обителі, але через 4 роки знову пішов в усамітнення і мирно відійшов до Господа на 80 роціжиття.

Найбільший з подвижників благочестя, пр. Іоанн не тільки сам досяг висоти духовної досконалості, але й іншим залишив керівництво для їх духовного життя, написав душеспасительний твір «Ліствиця», де представив 30 ступенів духовного сходження від досконалості у досконалість. У «Ліствиці» описується боротьба подвижника благочестя з такими гріхами і пристрастями (чревоугодництво, блуд, срібролюбство, гордість, марнославство, гнів тощо), які однаково властиві і ченцям, і мирянам. Разом з цим «Ліствиця» направляє до виховання чеснот, обов’язкових для християн (наприклад, кротість, ціломудріє, терпіння, смирення, молитва та ін.) Зображуючи шлях поступового сходження до моральної досконалості, «Ліствиця» є вірним та надійним керівництвом до духовного життя для тих, хто прагне до благочестя та спасіння душі.

Пам’ять преподобного Іоанна Ліствичника святкується також 30 березня по старому стилю (12 квітня. н.ст.).

Вибране із Ліствиці

Слово 1,4

…Християнин є той, хто, наскільки можливо людині, наслідує Христа словами, ділами й думками, правдиво й непорочно віруючи у Святу Трійцю. …Чернець є той, хто, бувши зодягнений у земне й тлінне тіло, наслідує життя і стан безтілесних. Чернець є той, хто тримається тільки одних Божих слів і заповідей у всякому часі й місці, і ділі. Чернець є повсякчасна примушуваність природи й неослабне зберігання почуттів. Чернець – це той, у кого тіло очищене, чисті уста й ум просвічений. Чернець є той, хто, уболіваючи й хворіючи душею, завжди пам’ятає і роздумує про смерть, і у сні й у чуванні. Зречення від світу є самовільна ненависть до земного, яке хвалять мирські, і відкидання природного, для одержання тих благ, які вищі за природні.

Слово 2,3

Біси, після нашого зречення від світу, навіюють нам поважати милостивих і жалісливих із мирян, а собі дорікати, тому що ми позбавили себе таких чеснот. Намір же цих ворогів наших такий, щоб через фальшиву смиренність або нас повернути у світ, або, якщо залишимося в чернецтві, вкинути нас у розпач. Інша справа, через свою зарозумілість принижувати проживаючих у світі; а зовсім інша на віддалі від них, засуджувати їх, для того, щоб уникнути розпачу й здобути надію спасіння.

Слово 3,9

Від тих місць, які подають тобі нагоду до падіння, тікай як від бича; тому що, коли ми не бачимо забороненого плоду, то не так сильно його й бажаємо.

Слово 3,28

…Хто вірить снам, той зовсім не вмілий; а хто не має до них ніякої віри, той мудрий. Отож, вір тільки тим сновидінням, які сповіщають тобі страждання й суд; а якщо приводять тебе в розпач, то і вони від бісів.

Слово 4,67

Ми не повинні дивуватися, якщо й після сповіді буваємо поборювані; тому що краще боротися з нечистотами (злими помислами й такими ж сонними мріями), ніж із зарозумілістю.

Слово 4,81

Перебуваючи у спільноті, уважай на себе, і аж ніяк не намагайся в чому-небудь показуватися праведнішим за інших братів. Інакше ти вчиниш два зла: братію вразиш своєю хибною й удаваною ревністю, і собі даси привід до зарозумілості.

Слово 4,92

Безперестанку борися із ширянням твоїх думок, і коли ум розсіявся, збирай його до себе, тому що від початкуючих послушників Бог не шукає молитви без ширяння. Тому не журись, будучи обкрадений думками, але радій і безперестанку закликай ум до уваги; тому що ніколи не бути окраденому думками властиво одному Ангелові.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *