Святий апостол Андрій Первозванний був родом з Витсаїди Галилейської. Жив він згодом у Капернаумі, на березі Генизаретського озера разом з братом Симоном, займаючись рибним ловом. З юних років апостол Андрій відрізнявся молитовною спрямованістю до Бога. Він не одружився, а став учнем святого пророка Івана Хрестителя, що сповістив про Боговтілення. Коли святий Іван Хреститель вказав на Йордані святим апостолам Андрію і Івану Богослову на Ісуса Христа, називаючи Його Агнцем Божим, вони негайно пішли за Господом. Святий апостол Андрій став першим учнем Христа і першим визнав Його Спасителем (Месією), привівши до Христа свого старшого брата Симона, майбутнього апостола Петра. Після Воскресіння і Вознесіння Христового, свідком якого також був святий апостол Андрій, він повернувся до Єрусалиму. Тут, у День П’ятидесятниці, разом з іншими апостолами і Пресвятою Богородицею, апостол Андрій сповнився Духа Святого, як передбачив Сам Господь.
З проповіддю Слова Божого святий апостол Андрій зробив декілька подорожей, під час яких тричі повертався до Єрусалиму. Він пройшов Малу Азію, Фракію, Македонію, Скіфію, Причорномор’я (за переказами Грузинської Церкви, апостол Андрій проповідував разом з апостолом Симоном Канаїтом в Абхазії, де апостол Симон прийняв мученицьку смерть).
Вгору, по Дніпру, апостол Андрій піднявся до місцеположення майбутнього Києва, де, як оповідає преподобний Нестор Літописець, поставив хрест на київських горах, звернувшись до своїх учнів із словами: «Чи бачите гори ці? На цих горах засяє благодать Божа, буде велике місто, і Бог спорудить багато церков». Звідси апостол Андрій через землі варягів пройшов до Риму і знов повернувся у Фракію. Тут, в невеликому селищі Візантії (майбутньому Константинополі), він заснував християнську Церкву, висвятивши в єпископа одного з сімдесяти апостолів Христових – Стахія.
На своєму шляху апостол Андрій зазнавав багато скорбот від язичників. Його били, виганяли з міст. Але Господь оберігав свого обранця і за його молитвами здійснював дивні чудеса. Останнім містом, куди прийшов святий апостол Андрій Первозванний, і де прийняв він мученицьку смерть в 62 році, було місто Патри (Патрас). Тут за молитвами апостола видужав важкохворий Сосій, знатний городянин. Накладенням апостольських рук зцілилася Максимілла, дружина правителя Патрського і його брат філософ Стратоклій. Це спонукало жителів міста приймати від апостола Андрія святе Хрещення, проте правитель міста консул Егеат залишався закоренілим язичником. Святий апостол з любов’ю і смиренням кликав до його душі, прагнучи відкрити йому християнську таємницю вічного життя, чудотворну силу Святого Господнього Хреста. Розгніваний Егеат наказав розіп’яти апостола. З радістю прийняв святий Андрій Первозванний рішення правителя і зійшов на місце страти. Щоб продовжити муки апостола, Егеат наказав не прибивати рук і ніг його до хреста, а прив’язати їх.
За переказами, хрест, на якому був розп’ятий святий апостол Андрій Первозванний, мав форму літери «Х» і отримав назву «Андріївський хрест». Два дні з хреста апостол учив присутніх городян. Люди, які слухали його, всією душею співчували йому і вимагали зняти святого апостола з хреста. Злякавшись народного обурення, Егеат наказав припинити страту. Але святий апостол став молитися, щоб Господь удостоїв його хресної смерті. Як не намагалися воїни зняти апостола Андрія, руки їм не корилися. Розп’ятий апостол, віддавши Богові хвалу, вимовив: «Господи, Ісусе Христе, прийми дух мій». Тоді яскраве сяйво Божественного світла освятило хрест і розіп’ятого на ньому мученика. Коли сяйво зникло, святий апостол Андрій Первозванний вже віддав свою душу Господу. Максимілла, дружина правителя, зняла з хреста тіло апостола і з честю похоронила його. У 357 році мощі святого апостола Андрія Первозванного були урочисто перенесені до Константинополя і покладені в храмі Святих Апостолів поруч з мощами святого апостола і євангелиста Луки і учня апостола Павла – апостола Тимотея.
Під час взяття Константинополя хрестоносцями, в 1208 році мощі святого апостола Андрія були перевезені до Італії і поміщені в катедральному храмі в Амальті. При Папі Римському Пію II (1458) чесна голова святого апостола Андрія була перенесена в Рим і покладена в соборі святого апостола Петра.