«Радуйся, Романе, отче преблаженний, красо церковна»

14 (1) жовтня Свята Церква згадує пам’ять Святого Романа Сладкопівця.

Святий Роман народився в місті Емесі, яке знаходилося в Сирії. Від молодих років присвятив він себе на службу Богові і хоронив дівство, проживав у чистоті і молитві. Був невчений, не вмів навіть читати, а був паламарем у Вириті. Через якийсь час пішов в Царгород і тут цілими днями молився і служив при Церкві Кірова, яка була присвячена Пречистій Діві Марії. Кожного вечора ходив за місто у Влахерську Церкву, де часто цілу ніч проводив на молитві. Відбувалося це за панування цісаря Анастазія І (491-518), а патріархом був тоді Євтимій (490-504) і він поставив святого Романа паламарем Софійської Соборної Церкви. А, оскільки той був відданим паламарем, то дав йому за церковний дохід таку саму частку, що і клирикам, які співали на крилосі.

Клирики через це вважали себе скривдженими і завжди сміялися із бідного Романа, який гасив свічки і замітав Церкву та церковне подвір’я. Одного разу в навечір’я Різдва Христового, коли сам цісар був у Церкві, клирики почали святого Романа насильно тягнути в крилос,бо казали, що він бере таку саму частку, як і вони, то нехай співає разом з ними. Привселюдно висміяний, святий Роман пожертвував упокорення Богові, і коли повернувся додому, то впав хрестом на землю, і довго-довго молився до Пречистої Діви Марії.

Настала ніч. Заснув святий Роман на твердому своєму ліжку, а, можливо, і на голій землі. Аж ось уві сні бачить, що Пречиста Діва Марія стає над ним і дає йому кусень паперу і каже тихим голосом: «Візьми і з’їж оце!».

Прокинувся святий Роман, а видіння зникло. Але, коли прокинувся, то відчув несказанну душевну радість, бо йому відкрилося, що він розуміє всі найглибші тайни святої віри, зрозумів, що Пречиста Діва подала йому дар Святого Духа – премудрість. І знову припав на коліна і молився зі сльозами до Матері нас усіх і до Святого Її Сина.

Зранку наповнилася Церква народом; цісар і бідняк, всі спішили поклонитися Святому Різдву Христовому. А коли мав співатися кондак празника, то Святий Роман, за натхненням Святого Духа вийшов на амвон (в той час кондак співав тільки один клирик) і чудесно, милозвучним ангельським голосом заспівав пісню, котру сам в тій хвилині уклав, і котру сьогодні знає кожен із нас: «Діва днесь преістотного родить і земля вертеп неприступному приносить. Ангели з пастирями славословлять, а волхви за звіз дою подорожують, бо ради нас родилося Дитя мале – Превічний Бог».

І дивувалися всі присутні такому чудесному голосу і такій гарній пісні. А коли патріарх запитав Святого Романа, хто навчив його такій пісні, то він в смиренні розповів про все, що з ним сталося. Патріарх рукоположив Святого Романа на диякона, а він потім уклав більше як 1000 тропарів, кондаків, стихир і інших церковних пісень, тому і назвали його «сладкоспівець». Тому, що його пісні були дуже гарні, вони зворушували серця.

Святий Роман помер 510 року. Похоронений був в Кіровім храмі. А його пісні і по сьогодні співаються в церквах і по віки вірні ними будуть прославляти Господа і Пренепорочну Його Матір.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.