Служитель Тайн Господніх

Тієї ж ночі до них навідалися несподівані гості: місцеві пастухи. Спочатку Йосиф подумав, вони збирають прогнати їх із печери. Однак, на його здивування, пастухи зупинилися біля входу у печеру, дивилися на Марію та спляче у яслах Маля, а потім раптом стали на коліна і поклонилися Йому.

– Ось, як… – задумано промовив найстаріший із пастухів, на вигляд ровесник Йосифа.

– Ось так і є, як сказав нам Ангел! Ось і Немовля лежить в яслах… Господи, слава Тобі, що ми дочекалися Спасителя! Не дивуйся, добрий чоловіче, – звернувся пастух до Йосифа. – Ми і справді бачили Ангела, так само, як зараз бачимо тебе. І не тільки я один, але всі ми його бачили!

– Так, так, ми його бачили! – один наперед одного спішили розказувати пастухи.

І він нам сказав…

– Тихіше ви, – скрикнув на них найстаріший, – я серед вас найстарший, я і буду розповідати. Значить так. Сидимо ми, сторожуємо стадо і ось, раптом бачимо яскраве світло, набагато яскравіше, як від сонця. Дивимося – Ангел! Тоді ми зі страху на землю і попадали. А він нам говорить: «Ангел же сказав їм: «Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь. І ось вам знак: Ви знайдете Дитя сповите, що лежатиме в яслах» (Лк. 2,10-12). І тільки він це сказав, як з’явилося ціле небесне воїнство і заспівало: «Слава во вишніх Богові, і на землі мир в людях благовоління». Скільки років на світі живу, але від народження не чув я такого дивного співу. Одним словом – Ангельський спів!

– Ось ми вирішили піти і подивитися, де народився Спаситель, – сказав старенький пастух із втомленим обличчям, із благоговінням дивлячись на спляче Немовлятко. – Значить це Він, а скільки ми Його очікували! На кінець, Він прийшов! Навідався до Своїх людей!

– Ми тут Йому принесли подарунок, старий із поклоном подав Йосифові туго набитий вузлик. – Там сир, глечик молока і півбуханки хліба, не погордуйте, люди добрі. Як говориться, чи багаті, тим і раді… Ми б і більше Йому принесли, як би мали.

Багато разів після цього Йосиф згадував цих бідних пастухів. Як же далеко йому було до них!

…Люди, які з’їхалися до Єрусалиму на перепис вже почали від’їжджати до своїх домівок. Але Йосиф і Марія не спішили повертатися додому, ніби щось їх утримувало в цьому негостинному місті Давида. Тут, на восьмий день після народження Младенця, над Ним було здійснено всі приписані обряди і нарекли Його ім’ям Ісус, так, як велів Йосифові Ангел. Проходили дні. І ось одного разу, під вечір, вийшовши із печери, яка стала для них тимчасовим домом, Йосиф побачив вдалині караван: на трьох високих білих верблюдах, в супроводі величезної кількості слуг, їхало троє подорожніх. Судячи по всьому, то були знатні іноземці, які приїжджали із візитом до єрусалимського царя Ірода. Можливо, то були навіть царі… Адже, їздять вони один до одного в гості! Що ж нехай собі їдуть!

Однак караван направлявся до їхньої печери. Ось, вони вже зупинилися біля самого входу печери і слуги допомогли спуститися знатним подорожнім на землю. Вони поволі, як подобає поважним особам, підійшли до Йосифа: високий сивоволосий старий, що чимось нагадував Захарію, чорношкірий чоловік середніх років, з кучерявою, ніби овеча шерсть, бородою, і рум’яний юнак, з проникливим не по роках мудрим поглядом.
– Мир тобі! – привітав Йосифа сивоволосий (судячи по розмові він і справді був чужоземцем). – Мене звати Мельхіор.

– Моє ім’я Валтасар, – промовив чорношкірий.

– А моє – Гаспар, – промовив юнак, а потім додав, – де новонароджений цар Юдейський.

– Ми бачили Його зорю на сході, – пояснив Валтазар, бачачи здивування Йосифа.

– І пішли за нею. Вона привела нас сюди, то ж, де є Цар Юдейський?

Звичайно, що Йосиф не забув, як до Дитятка Ісуса приходили пастухи. Але то були місцеві жителі і бідняки. Їм сам Господь повелів чекати прихід Спасителя. А ці люди – знатні чужоземці, можливо, навіть царі. Тоді, що ж їх провело сюди? Цікавість? Чи ще щось?

Йосиф привів їх у печеру, де сиділа Марія, яка тримала на руках сплячого Младенця Ісуса. На здивування Йосифа царські гості перед Ним прихилили свої коліна, з таким самим благоговінням, як перед цим зробили це пастухи. Потім Мельхіор прикликав одного із слуг і щось сказав на незнайомій Йосифові мові. Скоро той повернувся несучи в руках невеличку скриньку.

– Ось мій дар Юдейському цареві, – сказав Мельхіор, відкриваючи скриньку, і, ставлячи її до ніг Марії. В скрині тьмяно блистіло золото.

– Ось мій дар Господеві, – промовив Валтасар і поставив поруч другу скриньку до верху наповнену пахучим ладаном.

– Смертному Чоловічому Сину – мій дар, – прошепотів Гаспар, – поставивши поруч третю скриню із смирною, котрою намащували тіло.

…Караван знатних чужоземців, а, можливо, і царів, вже давно заховався за горизонтом, а Йосиф все роздумував над загадковими їхніми словами. Виходить, Ісус не тільки Син Божий, але і майбутній цар Юдейський! Ось це чудо, так чудо! Щоби сказали жителі Вифлеєму, коли б дізналися, що у домі в теслі Йосифа підростає майбутній цар.

***

В ту ніч Йосиф знову побачив Ангела:

– Устань, візьми Дитятко і Його Матір, і втікай в Єгипет, і перебудь там, поки я тобі не скажу, бо Ірод розшукуватиме Дитя, щоб Його вбити (Мт. 2,13), – сказав Небесний Вісник. Йосиф схопився, розбудив Марію:

– Збирайся скоріше! Нам потрібно швидко звідси їхати! Я потім Тобі все поясню.

На сході ще не розвиднилося, як вони вже покинули Вифлеєм. Втім, Йосиф оглядався назад, щоб подивитися чи за ними не женуться люди Ірода. Як же ж тепер він звинувачував себе за вчорашні мрії! Знайшов чим радіти! Знайшов чим гордитися! В його домі буде підростати майбутній Цар Юдейський. Ні, замість того, щоб думати що Ірод тремтить за свій трон і готовий убити кожного, в кого буде вбачати свого суперника… Ні, з нього вистачить. І чудес, і знамень! Нехай воно все пропаде, тільки, щоб вижити. Однак, чим дальше залишався Вифлеєм, тим більше заспокоювався Йосиф. І, справді, тепер найстрашніше позаду: їх не наздоженуть жодні переслідувачі. Напевно, по дорозі в Єгипет потрібно заїхати в Назарет, щоб звідти взяти деякі речі, в тому числі і теслярські інструменти Йосифа. Ремесло зможе їх прогодувати і на чужині. А заодно, їм потрібно побувати в Єрусалимі, адже ось-ось виповниться 40 днів з тих пір, як народився Ісус. А значить їм потрібно відвідати Єрусалимський храм і виконати всі необхідні обряди. Коли вони зможуть там ще побувати знову.

***

… Коли Йосиф і Марія із Ісусом на руках ввійшли в Єрусалимський храм, там було, як завжди дуже людно. Але раптом люди почали шанобливо поступатися, пропускаючи когось. Йосиф вдивлявся: на зустріч до них повільно йшов поважний старець, він чимось був схожий на первосвященика Захарію. Підійшовши до Марії, він простягнув руки, взяв Младенця Ісуса і пильно вдивлявся Йому в обличчя, ніби намагався в Ньому розгледіти щось, що відоме тільки йому одному, і проказав:

– Нині відпускаєш слугу Твого, Владико, за Твоїм словом у мирі, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, що приготував Ти перед усіма народами, Світло на просвіту поганам і Славу народу Твого, Ізраїлю.

Потім він звернувся до Марії:

– Ось Цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі; Він буде знаком протиріччя, та й Тобі Самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець (Лк. 2,28-35).

– Господь прийшов! Господь з’явився! – рознісся по храму радісний жіночий голос. – Радійте люди та веселіться! Господь навідався до Свого народу!

– Хто це? – запитав Йосиф старенького чоловіка, який стояв поруч, вказуючи на загадкового старця.

– Ти що, не знаєш? – здивувався він. – Це – Симеон. Великий мудрець і праведник. Його знає весь Єрусалим. Говорять, що йому було передвіщено, що він не помре поки не побачить Спасителя. Ось він живе і живе, і очікує Його, говорять, що він уже прожив триста років. Зачекай-но! Адже він тільки-що сказав, що може померти, бо побачив Спасителя… Виходить, що це Немовля і є Спаситель? Ось і Анна, дочка Фануїла говорить про це ж саме, а вона пророчиця…

– Що за нова таємниця, – думав Йосиф, – різні люди називають Ісуса по-різному: хто Спасителем, хто Господом, а хто Царем Юдейським. Так, який же Він Цар – земний чи небесний.

***

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *