Християнські апокрифи повставали не на пустому місці. Це була традиція ще єврейська: передавати віру чи богослов’я у розповідях чи образах. Такими образами є теж новозавітні апокрифи, які за допомогою чудесних історій стараються передати віру. Що в цих розповідях є правдою, а що ні? Як це відрізнити? Перший підхід може бути радикальним: все це легенди. Але належить звернути увагу на деякі моменти.
Відповідаючи на питання, чи апокрифи мають якусь біблійну вартість, двоє відомих біблєїстів-домініканців з Французької Біблійної Школи в Єрусалимі, П’єр Бенуа та Марі-Еміль Буамар, запропонували такий підхід до цієї проблеми:
«Чи апокрифічні євангелія мають якусь цінність, з точки зору їх впливу на Євангелія синоптичні? Бажаючи відповісти на це питання, треба спочатку вирішити справу джерел, з яких вони черпають дані. Якщо вони подають лише дані трьох синоптичних Євангелій, редагують їх більш-менш ґрунтовно і додають до них легендарні елементи, тоді їх цінність практично жодна. Натомість, якщо вони черпають дані з джерел паралельних до джерел євангелічних, тоді їх значення дуже велике. Треба лише, через те що маємо, тобто переробки тих джерел, постаратися, наскільки це можливо, віднайти первісну форму тих джерел» (Benoit P., Boismard M. E., Synopse des quatre évangiles en français, I, Paris 1969, IX).
Інші сучасні богослови звертають увагу на той факт, що належить пам’ятати, що не всі апокрифи були єретицькі – про це була мова у вступі. Просто з часом, коли теологія розвивалася і йшла далі, Св. Письмо інтерпретувалося і певні речі розумілися вже не дослівно, але в переносному значенні, апокрифи ж стояли на місці і ставали все більш анахронічними. Тому почали видаватися майже всі ці літературні твори єретицькими. Додалося використання апокрифів єретиками – і ось джерело негативного ставлення до апокрифів Отців Церкви і багатьох богословів до наших часів включно. Є також різниця між ранніми апокрифами та пізнішими. Останні дійсно стають все більш фантастично-сенсаційними, якими кормилася в пізніших віках народна побожність.
Отже, на сьогоднішній день богослови ведуть дискусії на тему апокрифів, про їх вплив на ранньохристиянську віру, літургію, теологію. Ведуться спроби, щоб в якійсь мірі змінити той негативний образ, який висить над цими літературними творами, між іншим завдяки деяким оцінкам окремих Отців Церкви, щоб оцінити кожен окремо взятий апокриф, виходячи з його власних характеристик і літературних жанрів. Піддається дискусії теза, що найстарші апокрифи використовували лише легенди і займалися другорядними, з точки зору історії спасіння, питаннями. Богослови пробують трактувати апокрифи також як історичні документи, відділяючи від них те, що могло ввійти до тексту дійсно з легенд чи тогочасного релігійного середовища.
Особливо підкреслюється очевидний вплив апокрифів на богословську думку, літургію, іконографію на протязі віків. Знаменне є те, що хоч не включалося апокрифічних творів до канону Святого Письма, однак в той самий час в літургії тексти з апокрифів жили непогано. Наприклад, фрагменти апокрифічної 5-ої Книги Езри використовувалися в літургії, а тексти з апокрифу “Transitus” читалися під час літургії. Більше того, навіть ті Отці Церкви, які негативно чи підозріло ставилися до апокрифів, в той самий час святкували свята, що походили з цих творів. Отці Церкви боролися з апокрифами і приводи до цього були досить вагомі, вистачить передивитись євангелія дитинства Ісуса (наприклад, Євангеліє Томи), які перекручують саму суть Євангелій синоптичних. Простий народ, однак, далі використовував апокрифічні розповіді вдома, на приклад при передаванню віри своєму потомству, тому деколи навіть Отці Церкви переставали боротися з апокрифами, більше того, щоб мати кращий контакт зі слухачами, старалися говорити на їх мові, тобто використовували деякі історії з апокрифів в своїх творах. Звідси береться спроба очищення деяких апокрифів від легендарних елементів та гностицьких мотивів. Тому маємо на сьогодні деколи дві версії одного і того самого апокрифа – більш оригінальна та «очищена» .
А деколи є більше ніж два варіанти одного апокрифа! Тому що такий «очищений» варіант потрапляв знову до рук єретиків, вони його знову переробляли і виходила третя версія апокрифічної історії. Потім, з часом, ця версія потрапляла до якогось церковного вченого, який знову «очищав» її від гнози, – і маємо четверту версію! Сьогодні треба прикласти немало зусиль спеціалістам, щоб дійти до первісного джерела, особливо, коли на руках є лише четверта чи може п’ята версія апокрифу.
Крім того, читаючи апокрифи, бачимо які були богословські чи духовні питання у перших християн, і які відповіді вони шукали. Не бракує в апокрифах молитов, катехез, повчань, духовних настанов. В основному, апокрифічні тексти не накидають свої повчання чи моральні настанови у полемічному дусі, лише викладають позитивно дану науку у спокійному тоні. Основна боротьба має бути скерована проти противника людини, тобто диявола, а для цього треба звернутися про допомогу чи посередництво або до конкретного Апостола, або до Діви Марії, щоб в кінці прийти до Христа, Спасителя і Відкупителя.
https://www.facebook.com/petro.op/posts/10155144747570789