Чи справді Христос воскрес із мертвих?
(продовження)
Одним до цього часу видається, що вони бачили знаменитість в якомусь придорожньому кафе. Інші вірять, що провели ніч в космічному кораблі інопланетян, де їх піддавали тортурам. Іноді деякі здатні «бачити» те, що так хочеться, те, чого в дійсності немає. І тому чимало людей переконують, що учні збожеволіли після розп’яття, а їхні бажання бачити Христа живим викликало масову галюцинацію. Проте чи правда це?
Психолога Гері Коллінз, колишнього президента Асоціації психологів-християн, запитали, чи можливо, що причиною різкої зміни поведінки учнів були галюцинації. Коллінз відповів, що «галюцинації – індивідуальне явище. За своєю природою, кожна галюцинація притаманна тільки одній конкретній особі. Групової галюцинації просто не існує».
Психолог Томас Дж. Торберн говорить, що галюцинацією тут і не пахне. «Абсолютно незбагненно, щоби… 500 людей, в здоровому глузді… випробували всякого роду вплив на органи почуття: зору, слугу, дотику – і, щоби весь цей вплив… став результатом галюцинації».
Більш того, психологія галюцинацій передбачає, що людина повинна знаходитися в особливому психологічному настрої, коли мозок утворює образи, котрі і хоче бачити тільки сама людина. Два основних лідера ранньої Церкви, апостоли Павло та Яків, зустріли воскреслого Ісуса, причому жоден із них не очікував від цієї зустрічі чогось доброго. Апостол Павло фактично очолює раннє переслідування християн, і його навернення в християнство залишається незрозумілим, за виключенням його особливого свідчення, що Ісус Христос з’явився йому воскреслим.
Від брехні до легенди
Деякі непереконливі скептики приписують історію про воскресіння легенді, котру розпочали один чи кілька чоловік, котрі брехали чи думали, що вони бачили воскреслого Ісуса. З часом легенда розрослася та була прикрашена. Згідно цієї теорії воскресіння Ісуса Христа перебуває на тому ж рівні, що і рицарі Круглого столу при дворі Короля Артура, чи неспроможність Джорджа Вашингтона брехати в дитячому віці, чи обіцянка того, що програма соціального забезпечення буде платоспроможною, коли вона нам не знадобиться.
У цієї теорії є три великих проблеми:
По-перше, легенди рідко отримують розвиток, коли є багато живих свідків, котрі готові будь-коли їх спростувати. Н. Шервін-Уайт, історик Древнього Риму та Древньої Греції, підкреслює, новина про воскресіння розповсюдилася досить швидко, чого не відбувається з легендами.
По-друге, легенди отримують розвиток в результаті усних традицій, а не передаються через сучасні історичні документи, котрі можна спростувати. До того ж Євангелія були написані впродовж трьох десятиліть після воскресіння.
По-третє, теорія легенди не може розумно пояснити ані факту порожньої гробниці, ані історично підтверджене переконання апостолів, що Ісус Христос був живий.
«Чому християнство перемогло»
Моріосна спантеличив той факт, що «такий мізерний, незначний рух зміг взяти верх над чіткою підступністю юдейських первосвящеників і над могутність Риму». Чому він переміг перед обличчям скількох нездоланних перешкод?
Він писав: «Протягом двадцяти років утвердження цих християн із Галилеї підірвали устрій Юдейської Церкви… Менше 50 років ці переконання почали ставати загрозою існуванню Римської імперії. Після того як все, що можна було сказати, було вже сказано… ми зіткнулися із найбільшою тайною. Чому ж вони перемогли?».
За всіма правилами, християнство повинно було померти біля підніжжя хреста, в той момент, коли учні Христа кинулися спасати себе. Проте апостоли все ж залишилися вірними науці та заснували зростаючий рух християнства.
Дж. Н. Д. Андерсон писав: «Уявіть психологічну абсурдність такої картини, коли група побитих боягузів забилася в страху в найвіддаленішу кімнату, а всього тільки через декілька днів перетворилася в згуртований рух, котрому не страшні жодні переслідування, щоби потім пояснити таку драматичну переміну жалюгідною фальсифікацією… Це просто втрачає будь-який сенс».
Чимало дослідників вважають, що «кров мучеників стали зернами Церкви». Історик Уілл Дюрант підкреслює, що «Цезар та Христос зійшлися на арені, на котрій переміг Христос».
Несподіваний висновок
Виключивши міф, галюцинацію та невдале розкриття, маючи безсумнівні докази порожньої гробниці, враховуючи значну кількість свідків Його появи після смерті та незбагненну трансформацію тих, хто бачив Його та їхній вплив на світ, Моріс приходить до переконання, що він був неправим в своєму переконанні щодо воскресіння Ісуса Христа. Він почав писати іншу книгу «Хто відсунув камінь?», щоби в ній подати нові погляди та висновки. Морісон просто йшов за доказами, крок за кроком, до того часу, поки перед ним не відкрилася вся правда. Несподіванкою для нього стало те, що докази привели його до віри у воскресіння Ісуса.
В першій частині книги «Книга, яка не хотіла писатися», цей колишній скептик пояснює, як докази переконали його в тому, що воскресіння Ісуса Христа було реальною історичною подією. «Це було схоже на людину, яка відправилася знайомим та просторим шляхом через ліс, котрий несподівано вивів його туди, куди він і не передбачував».
Морісон не самотній у своїх висновках. Чимало інших скептиків після вивчення свідчень воскресіння Христа прийняли воскресіння як найдивовижніший факт за всю історію людства. Проте воскресіння Ісуса Христа ставить перед всіма нами питання: Яке відношення до життя має той факт, що Ісус переміг смерть? Відповідь на це запитання знаходиться в християнстві Нового Завіту.
Джерело: Y-Jesus