Чи можлива реінкарнація?

Вчення про реінкарнацію було досить поширене в минулому та й продовжує розвиватися і сьогодні. Згідно цього вчення, коли хтось помирає, то переходить в інше тіло, де розпочинає нове життя. В різних релігіях є різне розуміння реінкарнації. Найбільш відоме пояснення реінкарнації знаходимо в буддизмі: метою душі стає вирватися із вічного циклу переродження, щоби вкінці досягнути нірвати – стану небуття.

Одні релігії говорять, що душа може переселитися тільки в людське тіло, інші – що можливе переродження між різними розумними істотами: люди, ангели, боги, а треті, взагалі, говорять, що в це коло перероджень слід включати тварин, рослин і навіть мінерали.

На Заході вчення про реінкарнацію ми знаходимо в рухах на подобу «Нью Ейдж». Тут стверджується, що метою реінкарнації є самовдосконалення і наступне відродження у вищій формі життя.

Ці всі погляди про реінкарнацію несумісні із християнством. Вчення про реінкарнацію стверджує, що особистість є ніщо, що вона змінюється від переродження до переродження і вкінці-кінців має бути поглинута безликим божеством та зникнути, як зникає краплина в океані. Це суперечить християнській вірі, де як Бог, так і кожна окрема людина має свідомість особистості. Християнське вчення про воскресіння стверджує, що кожна людина, яка померла, знову одержить своє тіло із своїми власними якостями, якими володіла при житті і таким чином знову стане особистістю.

Причини виникнення реінкарнації

Які ж проблеми виникають із теорією реінкарнації? Почнемо з того, що поява схожих теорій була зумовлена необхідністю пояснити якось існування у світі зла та задовольнити людське почуття справедливості. В будь-якої людини опускаються руки, коли бачить несправедливість в нашому світі. З глибини віків людина роздумувала над причиною несправедливості, чому терплять невинні, яка причина терпінь, хто може повернути життя людині, яка випадково померла, чому ті, які живуть неправедно продовжують жити щасливо та помирають спокійною смертю.

Виходить, якщо це єдине життя, котре взагалі існує, то все в цьому житті є несправедливим та марним. Такими роздумами займалися люди, котрі нічого і ніколи не чули про християнство та про християнський погляд на існування зла.

Отже, згідно теорії реінкарнації, яка регулювалася законами карми, досить просто пояснювали проблему зла у світі. Коли помирає нещаслива людина, то отримує нагороду, а тому, хто завдавав їй болю те зло повертається на нього. Таким чином той, хто терпів стає істотою вищого порядку або блаженним, а той, хто його ображав, нижчим, злим кровожерним звіром. Таким чином загальнолюдське почуття справедливості було задоволене, а терпіння уже не сприймалося так тяжко.

Деякі питання пов’язані із реінкарнацією.

Згідно цього вчення, якщо когось образили, то значить така його карма, яка означає, що в попередньому житті він був поганою людиною.

Якщо це так, то ідеї про справедливість тут не існує, взагалі. Адже, якщо когось образили, то просто отримав те, що сам собі заслужив. До людського болю не слід тоді відноситися із спів стражданням, хворим та немічним не слід допомагати ані милостинею, ані іншою допомогою, а, навпаки, їх слід звинувачувати, як єдиних, хто винен за свою теперішню долю, оскільки вони були поганими та злими людьми у своїх попередніх життях. Кожна людина повинна приймати свою долю без нарікань та не намагатися якось покращити своє життя, бо таким чином кожен розплачується за те, що він чинив у своєму попередньому житті, і, між іншим, про яке він зовсім нічого не пам’ятає.

Є ще одне цікаве питання до прихильників теорії реінкарнації. Якщо людина не пам’ятає свого попереднього життя, то чому вона повинна нести за це певну відповідальність? Який в цьому сенс та смисл? Покарання має смисл тільки в безпосередньому зв’язку із самим вчинком. Якщо карма просто здійснює дію у відповідь, то це називається не справедливістю, але помстою. У кармі був би сенс, якщо б вдалося згадати попереднє життя і таким чином згадати причину свого покарання і більше цього не повторяти.

Навіть при цьому всьому знайдеться людина, яка може сказати, що людина може в своєму житті діяти досить обережно, щоби досягнути висот реінкарнації. Якщо ж погана людина переродиться в злого звіра, то як їй тоді піднятися в більш високий щабель в реінкарнації. Чи ця зла тварина не переродить у щось ще гірше? Якщо всі істоти втрачають свою особистість, і, вкінці-кінців, повернуться в небуття нірвани, то для цього ця вся суєта та переживання про реінкарнацію. Якщо є певний абсолют, від якого ніби виникли всі істоти і, який собою уособлює найвищий розвиток реінкарнації, то звідки тоді взялися злі істоти? Адже вони повинні виникати із чогось злого. Якщо карма є тим, що приводить до реінкарнації, щось хороше чи погане, то, власне, карма стає джерелом несправедливості в світі. Саме вона винна в тому, що відбувається з кимось, а не ті, хто образив, бо вони стають пішаками в наперед відомій грі. Проте, якщо карма є кінцевою владою та причиною всього в Вселеній, то вона стає творцем, який повинен бути мудрим та справедливим, а не сліпою силою і джерелом всіх терпінь.

Альтернативне розуміння спогадів із минулого життя.

Багато людей вірять в реінкарнацію не в міру своїх філософських переконань, а тому, що вони просто могли стати свідками таких «спогадів» або, можливо, чули про тих, хто пам’ятав поді зі свого минулого життя.

Спробуймо розглянути альтернативні пояснення цих феноменів. По-перше, існує певний духовний зв’язок між людьми, оскільки всі ми маємо спільну природу, тому при певних умовах, скажімо таких, як гіпноз, в людини можуть виникнути спогади із якогось чужого життя і вона сприйме їх за свої власні, а це зовсім не означає, що людина особисто їх пережила в іншому житті. По-друге, в нашій Вселеній є виміри, які для нас не є помітними. Таким чином, знову ж таки при певних умовах, можна побачити події в різних точках простору та часу. Ось і виходить, що ці події дійсно мали місце в житті тієї ж самої людини. І, на кінець, по-третє, люди, які із своїх корисливих інтересів розповсюджують теорію реінкарнації піддають загіпнотизовану людину враженням, розказуючи про те, що відбувалося з кимось іншим в інший час та в іншому місці, щоби переконати інших, що реінкарнація можлива.

Після викладу цих всіх питань пов’язаних із реінкарнацією, коротко розглянемо християнський погляд на проблему зла. Зло – це причина нашого вибору, як істот, які володіють свобідною волею. Кожен із нас, воскреснувши, отримає своє тіло, кожен із нас буде конкретною людиною та буде пам’ятати всі свої вчинки у часі свого життя. Воскреснувши, кожен буде існувати як особистість і це існування буде сповнене любов’ю поміж людьми та буде об’єднане із всемогутнім Богом. Кожна людина збереже свою індивідуальність та не буде безликою краплиною в якійсь нірвані.

За матеріалами сайту: Ставрос.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *