Початок публікацій:
Чи справді Христос воскрес із мертвих?
Щось відбулося
Проте це не був кінець. Поширення науки Христа не припинилося, а на сьогоднішній день християнство стало найпопулярнішою релігією в світі. Тому ми повинні дізнатися, що саме відбулося після зняття тіла Ісуса з хреста та поховання в гробниці.
В статті газети «New York Times» Пітер Стайнфельс подає дивовижні події, які відбулися після трьох днів смерті Христа: «Скоро після страти Ісуса Христа Його перестрашені та нічого не розуміючі учні несподівано зібралися в групу вірних послідовників, щоб продовжувати з ризиком для свого життя і дальше проголошувати Ісусове Слово, Вічне Життя та Царство Небесне. В кінці кінців це привело до зміни Римської імперії. Щось тоді відбулося…. Що ж саме?». На це запитання ми повинні дати відповідь, вивчивши всі можливі факти.
Як описано в Новому Завіті є тільки 5 правдомовних пояснень того, що Ісус Христос ніби воскрес:
- Ісусу Христос в дійсності не помер на хресті
- «Воскресіння» було змовою
- В учнів Христа були галюцинації
- Історія воскресіння – це легенда
- Воскресіння насправді відбулося
Нам слід дослідити всі ці варіанти, щоби вияснити, який з них найкраще співпадає із фактами.
«Марлі був мертвішим від будь-якого мертвого, в цьому не було жодних сумнівів», – такими словами розпочинається новела Чарльза Діккенса «Різдвяна пісня». Автор намагається не залишати жодних сумнівів відносно надприродного характеру того, що повинно було відбутися. Таким чином, перш, ніж взяти собі роль кримінального слідчого та зібрати свідчення воскресіння, ми повинні спочатку підтвердити наявність трупа. Адже бувають випадки, коли газети повідомляють, що чийсь «труп» в морзі ожив та виявився живою людиною. Чи могло таке саме відбутися і з Ісусом?
Деякі припускають, що Христос вижив під час розп’яття, а прохолодне, вологе повітря гробу прискорило Його оживлення. Проте ця теорія суперечить медичним показам. Стаття в журналі «Lournal of the American Medical Association» пояснює, чому названа «теорія втрати свідомості» безпідставна та необґрунтована: «Історичні та медичні дані науково підтверджують смерть Христа… Спис, пробивши Його ребра, зачепив не тільки праву легеню, але і перикард, серце, тобто тут Його смерть гарантована». Проте скептики стосовно такого висновку не погоджуються, тому що за цю справу ніхто не брався протягом 2 000 років. Тому тут слід розглянути думку ще одного експерта.
Таке твердження Його смерті можна знайти в істориків-нехристиян, які жили в той самий час з Ісусом Христом. Три історики згадують смерть Ісуса:
Лукіан (біля 120 – після 180 років) згадує Ісуса Христа як розп’ятого софіста (філософа);
Йосиф Флавій (біля 37 – 100 років) писав: «В цей час з’явився Ісус, Він був мудрим та здійснював дивовижні вчинки. Коли Пилат засудив Його до розп’яття після звинувачення нашими первосвящениками, то ті, хто Його любив, і дальше продовжував Його любити».
Тацит (біля 56 – 120 років) писав: «Христа, від імені якого походить ця назва, засудив до жорстокої страти… наш прокуратор Понтій Пилат».
Насправді ані в християн, ані в римлян, ані в юдеїв немає жодних історичних згадок, які б оскаржували смерть Христа чи Його погребіння. Навіть Кроссан, скептично настроєний у відношенні воскресіння, погоджується, що Христос насправді жив та помер. «Те, що Він був розп’ятий, – такий самий історичний факт, як і інші факти». В світлі таких доказів у нас є вагомі причини відмовитися від першого із п’яти варіантів. Ісус був мертвим, «в цьому немає жодного сумніву».
Джерело: Y-Jesus