Чи вірили Отці Церкви в реінкарнацію?

На сьогоднішній день є чимало людей, які стверджують, що в перші віки християнства вчення про переселення душі було присутнє в Церкві. Наводиться думка, що так було до ІІ Константинопольського Собору 553 року, коли було вирішено, що переселення душі є занадто незрозумілим вченням для простих християн. Обороняючи це своє вчення, стверджується, що такі представники Церкви, як: Климент Олександрійський, Юстин Мученик, Григорій Ніський, Єронім Стридонтський, блаженний Августин, ніби свого часу виступали на підтримку ідеї реінкарнації.

Слід підкреслити, що прихильники переселення душі рідко цитують твори Отців Церкви. Як правило вони досить вільно переказують текст Отців своїми словами. Частіше за все прихильники переселення посилаються на Климента Олександрійського та Орігена, в котрих вбачають носіїв певного таємного знання, яке пов’язане із реінкарнацією. На їхню думку, у їхніх творах воно присутнє у вигляді натяків. Думка відносно Орігена опирається на його теорію про напередіснування душ.

На думку Елізабет Клер Профет у вченні Орігена про напередіснування душ «безсумнівно мається на увазі реінкарнацію». Вона не заперечує того, що Оріген виступав проти вчення про реінкарнацію в своєму тлумаченні Євангелія від Матея. Вона розцінює це не як справжні погляди Орігена, але як вимушене визнання, зроблене зі страху.

Свою тезу про віру Орігена в реінкарнацію Роузен підтверджує цитатою із його праці: «Деякі душі, які схильні творити зло, потрапляють у людські тіла, але потім, проживши відміряний людині час, переходять в тіла тварин, а потім опускаються до існування рослини і, йдучи зворотнім шляхом, возвишаються і знову знаходять Царство Небесне».

Схожі слова дійсно могли б навести на думку, що Оріген вірив в реінкарнацію, але є одне «але». Перш за все, цей уривок це не є оригінальний текст із творів Орігена, а його переказ, який наведений в листі Єроніма до Авіта. За словами Єроніма тут йде мова про ангелів, демонів та про душі, котрі «замість того, щоб переносити муки вогненного полум’я, бажають швидше стати нерозумними тваринами». Для Єроніма вчення Орігена було несумісним з ученням про реінкарнацію.

Можемо сказати, що поняття реінкарнації присутнє в перших віках християнства. Одним із перших ясних згадок про реінкарнацію ми знаходимо в праці Юстина Мученика «Діалог з юдеєм Трифоном». «Душі не бачать Бога, не переходять в інші тіла, бо вони знали б, що таким чином несуть покарання і боялися б звершити потім найлегший гріх, але я погоджуюся, що душа здатна зрозуміти, що є Бог і, що справедливість та благочестя – це добро».

Ще одну ясну згадку про реінкарнацію ми знаходимо в Єрмія Філософа: «Одні стверджують, що вона (душа) переходить з тіла тричі, інші назначають їй мандрувати протягом трьох тисяч років – це ті, котрі самі не можуть і прожити ста років, а душі обіцяють три тисячі років існування. Чи не є химерними такі думки? Чи вони не стають безумними?».

Теофіл Антіохійський також досить категорично говорить про переселення душ: «Платон, котрий так багато говорив про єдність Бога та про людську душу, стверджуючи, що вона є безсмертною. Чи не заперечує сам собі, кажучи, що душі декотрих переселяються в інших людей або ж у тварин? Чи не стає це вчення для розумних людей страшним та беззаконним, що той, хто був людиною пізніше буде вовком чи собакою, чи ослом, чи іншою якоюсь твариною?»

Іриней Ліонський, розглядаючи вчення про реінкарнацію, говорить: «Вчення про переселення душі із тіла в тіло ми можемо відкинути тим, що душі нічого не пам’ятають, що з ними відбувалося перед цим». Тертуліан реінкарнацію називає помилкою грецької філософії і це вчення він не сприймав серйозно: «Якщо б ми хотіли роздумувати про те, хто в яку тварину хотів переобразитися, то потрібно було б багато жартів та вільного часу».

Оріген в своїй праці «Проти Цельса» декілька раз говорить на тему реінкарнації і прямо називає ідею переселення душ «байкою» та «нерозумним вченням», вказуючи на чисто поганську природу цього вчення, яке є чужим християнській Церкві.

Можемо сказати, що згадки про переселення душ в працях Отців Церкви носять епізодичний характер. Як бачимо вчення про реінкарнацію було відсутнім в богослов’ї ранньої Церкви. Отці ранньої Церкви його однозначно критикували та вважали поганською ідеєю, хоча в елліністичному середовищі, в котрому формувалося християнство, в ідеї реінкарнації були свої прихильники. Християнство цю ідею не прийняло. Навпаки, Церква досить тісно було пов’язана із юдаїзмом, світогляд котрого не визнавав повторного народження. Церковні письменники вважали, що реінкарнація – це міф, далекий від християнства і згадували про нього тільки тоді, коли потрібно було порівняти християнську віру та поганську філософію.

Судячи із всього, питання реінкарнації не було актуальним для ранньої Церкви. На думку багатьох прихильників цього вчення, наука про реінкарнацію була вилучена із догматів християнства в 553 році на П’ятому Вселенському Соборі. Між тим, в рішеннях цього Собору немає жодних згадок про засудження реінкарнації.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *