Наш світ створений не «наосліп», не «будь-як», а з дивовижною мудрістю і точністю. Наведемо лише один приклад.
Якщо б орбіта Землі була ближче до Сонця хоча б на 5 відсотків, температура у нас піднімалася б до 2900 градусів Цельсія, як у розпеченій печі! Життя на Землі виявилося б немислимим і неможливим.
З іншої сторони, якщо б її орбіта віддалилася хоча б на один відсоток, вся поверхня Землі покрилася б льодовиками і нагадувала б морозильну камеру. У цьому випадку життя знову було б неможливим. І таких прикладів безліч.
Як виник цей світ? Хто створив його? Невже це зробила людина? Чи можливо це?
«Вірогідність того, що світ виник сам собою, дорівнює одному до чотирьомстам тисячам мільярдів», – говорив один нобелівський лауреат. Це означає, що набагато безумніше вірити в настільки мізерну можливість, ніж визнати акт існування Божественного Промислу. Однак, незважаючи на це, атеїсти воліють скоріше вірити в ніщо, але тільки не в Бога Творця.
Корабель без керманича…
Імовірність того, що цей багатоскладовий світ підтримує сам себе, теж дорівнює одному до чотирьомстам тисячам мільярдів. «Корабель без керманича не може проплисти й милі. Як існував би наш світ, (який незрівнянно складніший за корабель), тим більше віки вічні, якби біля керма не стояло Божественне Провидіння?». Як, наприклад, впродовж стількох століть міріади зірок ширяють в хаосі? Як Земля за мільйони років не зійшла зі своєї орбіти? Як Сонце сходить і заходить, ні на день не забуваючи про свої обов’язки?
Бог Творець, який створив цей світ, невпинно турбується про його існування. «Отець Мій творить аж по сю пору, тож і Я творю”, – говорить Господь наш Ісус Христос (Ів. 5,17). Саме Бог підтримує його життя, а не вчені чи правителі, які трудяться над його знищенням.
Що трапиться, якщо не стане Божественного Промислу?
У цьому випадку світ чекає неминуча катастрофа, наприклад, така, як за часів Ноя. Тоді закони природи були на час скасовані, і «вікна небесні відчинилися» (Бут. 7,11). З неба обрушилися мегатонни води, і в той же час «прорвались усі джерела великої безодні» (див. Бут. 7,11). Вийшли з меж підземні вмістилища, і з надр землі ринули водні маси. Небо і земля повернулися проти людини. Вода покрила вершини всіх гір і не спадала протягом п’ятдесяти днів. Щось подібне трапилося і з Содомом і Гоморою: сірка і вогонь, які пролилися на ці міста (див. Бут. 19,23), також були порушенням законів природи, викликаним примноженням гріха. Содом і Гомора стали однією величезною піччю, в якій пеклися люди.
Людина і Божественний Промисел
Господь говорить нам: «Гляньте на польові лілеї, як ростуть вони: не працюють і не прядуть. Та я кажу вам, що й Соломон у всій своїй славі не вдягався так, як одна з них. І коли зілля польове, яке сьогодні є, а завтра вкидають його до печі, Бог так одягає, то чи не багато більше вас, маловірні?» (Мт. 6,28-30).
І ще: «Гляньте на птиць небесних: не сіють і не жнуть, ані не збирають у засіки, а Отець ваш небесний їх годує! Хіба ви від них не вартісніші?» (Мт. 6,26).
Для того щоб показати, наскільки Господь піклується про нас, Він говорить: «А вам же все волосся на голові пораховано» (Мт. 10,30).
Іншими словами, скільки волосся виросте у нас, як довго будуть залишатися, коли і як впадуть – навіть такими незначними питання турбується Господь.
Кажуть, що на голові людини налічується в середньому 100 000 волосин, а населення землі становить близько семи мільярдів. Поміркуйте над цим! Дивуєшся, як зі всім цим справляється Бог? Так, адже Він – Творець всього світу!
А ми, люди, – є чимось нескінченно більшим, ніж волосся.
Тому, якщо Бог так піклується про наше волосся, то звідси можемо побачити, як Він піклується про нас самих: коли і в якій мірі бути нам здоровими, коли і як захворіти, в яку годину і яким чином піти з цього життя.
Втратили ми своє майно, сталося з нами нещастя, чи отримали ми травму, чи потрапили у лікарню, чи чекаємо ми на складну операцію – не хвилюймося, ніщо не може статися без Божого відома! Наші проблеми не сховалися від Нього.
Як може Той, Хто пам’ятає навіть про волосся на нашій голові, забути про нас самих?! Просто погодьтеся, змиріться і дозвольте собі пройти «випробування» (див. Як. 1,3).
Диявол і Божественний Промисел
Диявол, як дух, володіє силою, причому силою надприродньою. Наведемо кілька прикладів.
Біснуватих зв’язували по руках і ногах ланцюгами й кайданами, і диявол розривав їх (див. Лк. 8,29).
Він підняв смерч і перетворив на руїни будинок Йова, поховавши відразу всіх його дітей. В живих не залишився ніхто (див. Йов. 1,19).
Диявол настільки сильний, що може, як м’ячиком, гратися цілим Всесвітом. Адже якщо він міг Христа – Творця всього світу перенести з пустелі в Єрусалим і звідти – на дуже високу гору (див. Мт. 4, 5-8), то невже він не зможе підняти в повітря Його творіння? При цьому його страшна, руйнівна міць супроводжується великою ненавистю до людини. Ніхто не ненавидить нас так люто, як диявол. Він ходить серед нас, «як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти» (1 Петр. 5, 8).
Тим не менш, цьому найлютішому, могутньому хижакові, що ходить посеред нас, поглинути людину так і не вдається.
Чому це відбувається?
Можливо, це ми його перемогли? Ні, просто нас охороняє Бог. «Господи, Господи! Ти охоронив нас від усякої напасти, що приходить удень, охорони нас і від усякої злої пригоди…» (Молитва малого повечір’я, святителя Василія Великого)!
Дозвіл від Бога
При всій своїй жахливій могутності диявол по своїй волі не може знищити навіть однієї волосинки на нашій голові. Для того, щоб завдати нам шкоди, йому потрібно отримати дозвіл.
Так, наприклад, він просив дозволу у Бога просівати апостолів як пшеницю (див. Лк. 22,31), але Господь не дозволив йому цього. Приступаючи до спокус Йова, він також просив дозволу у Творця. «Ось він у твоїй руці! Лише життя його пощади», – відповів йому Господь (Йов. 2, 6). Диявол так і вчинив: мучив Йова до смерті, але не вбив його, бо не мав на те дозволу від Бога. І, перш ніж увійти в стадо свиней, він знову просить у Нього дозволу (див. Лк. 8,31-32). Він кидав свої жертви у вогонь, щоб спалити їх, але так і не спалював, кидав в море, щоб втопити, але не міг погубити їх, тому що Бог не дозволяв йому зробити цього.
Якби Господь надав дияволу можливість проявити свою злобну силу, причому навіть не на день чи годину, а хоча б на кілька секунд, ми, напевно б, загинули. Ворог людського роду скористається будь-якою можливістю і зробить все, що встигне. Він буде або наносити нам тілесні рани, як преподобному Антонію Великому, або кине у вогонь (див. Мк. 9,22), або змусить кинутися в прірву або в море і загинути, подібно до стада свиней (див. Лк. 8,33). Він пристрасно бажає створити щось страшне і лютує через те, що благий Божий Промисел не дозволяє здійснитися його задумам.
Хто знає, як часто накладав Господь Свою невидиму руку і захищав нас від люті і жаху диявола! Хто знає, скільки разів Він спасав нас від вірної смерті, коли диявол прагнув скористатися нагодою і стерти нас з лиця землі! «Господь зберіг …» – кажуть у таких випадках.
Таким чином, вже одне те, що ми все ще живі, – дар Божого Промислу. Ми живемо виключно силою Божественного Промислу!
Праведники і Божественний Промисел
Батько любить усіх своїх дітей. Однак, якщо один з них особливо слухняний і шанобливий, йому виявляється особливе розташування, тоді як норовистій, самовільній дитині деколи дістаються запотиличники.
Подібним чином веде Себе і наш Небесний Отець: праведній людині, тобто тій, хто намагається дотримуватися Його заповідей, Він особливо допомагає, а неслухняну – іноді картає. Він уважний до тих, хто уважний до Нього. «Очі Господні на праведних; вуха Його – на їхній заклик» (Пс. 33,16).
Навпаки, диявол воює ще завзятіше з тими людьми, котрі виконують заповіді Христа. І Бог, щоб захистити праведника від лютих нападів ворога людського роду, споруджує навколо нього якусь невидиму огорожу. Диявол зіткнувся з нею, коли намагався спокусити богобоязливого Йова. Цю огорожу він не зміг ні подолати, ні розтрощити, настільки вона була високою і міцною. Тоді він сказав до Бога: «Хіба ти не огородив його та його дім і все його майно навколо? Ти благословив працю рук його, і стада його ширяться по країні. Та простягни лиш руку твою і діткнися всього його майна: побачиш, чи не лихословитиме тебе увічі!» (Йов. 1, 10-11).
Ця Божественна огорожа захищала не тільки Йова, але і все, що знаходилося навколо, – дітей, працівників, худобу.
Заради Ноя Бог спасає і його дружину, і його дітей, і жінок їхніх дітей (див, Бут. 6,18). Заради Лота Він зберіг його дітей, родичів і всіх близьких (див. Бут. 19,12).
Преподобний Йоанн Ліствичник говорив:
«Інше є Промисел Божий; інше – Божа допомога; інше – зберігання; інше – милість Божа; та інше – втіха. Промисел Божий простягається на будь-яке створіння. Допомога Божа подається тільки вірним. Зберігання Боже буває над такими вірними, які воістину вірні. Милості Божої сподобляються працюючі Богу; а розради – люблячі Його» (Слово 26,24)