«Не прикликатимеш імені Господа, Бога твого, марно, бо не пустить Господь безкарно того, хто прикликає його ім’я марно» (Вих. 20:7).
Найбільше й найвеличніше Ім’я
Що таке ім’я? Чому саме ми не повинні вимовляти його намарно?
Найперше ми зустрічаємо розуміння Божого значення слова «ім’я»: власне, ім’я Самого Бога, котре Він відкрив Мойсею, коли той визволив народ із Єгипту: «Я Той, Хто Є» (Вих. 3:14)
Я – Сущий: без початку, без кінця, незалежний від когось, всемогутній та всезнаючий. Це Моє ім’я. Ось що ми повинні пам’ятати кожного разу, коли промовляємо Боже ім’я.
Саме слово «Господь» зустрічається у Біблії більше 6 000 раз і це тільки у Старому Завіті. Найперше й найкраще розуміння слова «ім’я» Бога знаходяться на перших сторінках Біблії.
«Я – Господь, Бог твій…» (Вих. 20:2).
«Я – Господь, Бог твій, Бог ревнивий…» (Вих. 20:5).
«Не прикликатимеш імені Господа, Бога твого, марно…» (Вих. 20:7).
«Ти не будеш поклонятися іншому богові; бо Ревнивий – ім’я Господнє, він Бог ревнивий» (Вих. 34:14)
Пророк Ісая також вказує на шанобливе та величне ім’я Бога, котре слід промовляти з великою повагою та любов’ю.
«Так бо говорить Всевишній, Вічноживий, Святий на ім’я» (Іс. 57:15).
«Бо хлоп’ятко нам народилося, Сина нам дано; влада на плечах у Нього; і дадуть йому ім’я: Чудесний порадник, сильний Бог, Отець довічний, Князь миру» (Іс. 9:5).
У євангелиста Матея також знаходимо згадку про ім’я Бога: «Вона породить Сина, і ти даси Йому ім’я Ісус, бо Він спасе народ Свій від гріхів їхніх» (Мт. 1:21).
Книга Одкровення також про це згадує: «…і зветься ім’я Його – Слово Боже… Цар царів і Володар володарів» (Одк. 19:13; 16).
Отже, «не прикликай імені Господа, Бога твого, марно…» (Вих. 20:7). Бо Господь – Сущий, Ревнитель, Святий, Чудесний, Порадник, Бог сильний, Отець вічності, Князь світу, Ісус, Слово Боже, Цар царів, Володар володарів, «Альфа та Омега» (Одк. 21:6). Ось Яким є наш Господь.