Ікона Преображення

Найстаріше зображення Преображення Господнього ми знаходимо на горі Синай у монастирі Святої Катерини. На іконі, навколо постаті Христа, ми зможемо прочитати три ступені Богопізнання. Світло; Господь; Одкровення; коло символізує хмару; темний центр – яскраве світло.

Святий Григорій Ніський пише: «Об’явлення Бога було дано Мойсею з початку у світлі; потім Він промовляв до нього з хмари; нарешті, коли Мойсей став більш досконалим, споглядав Бога у тіні». Отже, світло – це перший ступінь, який провадить до досконалості. Світло – це життя, але наше життя є «похованим» (див.: Кол. 3:3). Бог хоче, щоб світло життя засяяло у нас, хоч «цей скарб у глиняних посудинах, щоб було видно, що велич сили є від Бога, а не від нас» (ІІ Кор. 4:7).

Назва празника, яким ми святкуємо 19 (06) серпня Преображення Господнього наближає цей день до Богоявлення,бо в Богоявленні Господь, охрестившись, об’явив Себе світові, а в Преображенні об’явив Своє Божество вибраним апостолам у присутності Мойсея та Іллі.

Іконографія празника, як і сам його історичний розвиток, бере свій початок із часів Юстиніана. Ідея Преображення пов’язується тут із царським та космічним пануванням Христа, тобто розповідь Святого Письма збагачується ідеєю величчю Господа.

Преображення Господнє – справжня теофанія. Через людську природу Ісуса Христа, просіяло Його божество; Він постав перед Своїми учнями як Бог. Він об’являвся і в старозавітних теофаніях, але в порівнянні із Старим Завітом відбулися величезні зміни – перехід із Синаю на Тавор, з темної хмари на яскраве світло Преображення, від трансцендентного Бог до реальності обожествлення людської природи, яке стало можливим в воплоченні Слова.

preobrazennia_1Ікона Преображення повністю залита світлом, на ній немає жодної тіні, яка, зазвичай, присутня на картинах. Адже тінь спричинюють природні джерела світла, передовсім сонця. На іконі Преображення світло сяє не із звичайного джерела, а від Христа. Всі інші постаті світяться внутрішнім світлом через сопричастя із світлом Христовим.

Фігуру Христа оточує мандрола, яка випромінює світло. Під Христос гора та апостоли, які впали ниць. Світло на всю ікону виливається з мандоли, в центрі якої знаходиться Христос. Саме це є основною думкою зображення: «І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми славу його бачили – славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого» (Ів. 1:14). Обабіч Христа стоять Мойсей та Ілля, які вже дійшли до Бога. Тут вони є предтечами тих людей, які гідні перебувати в Божому Царстві. Їхні постаті також сяють світлом, але не такою мірою як Христос, вони тільки віддзеркалюють Його славу. Якщо сяяння Господа можна порівняти до сонця, то їхнє світло подібне до місячного.

На нижній частині ікони бачимо трьох вибраних учнів: Петра, Якова та Івана. Вони ще недосконалі члени Церкви-прочанки. Ці апостоли ще, подорожуючи шляхами земного життя, змогли побачити один промінь Божого світла. Вони засліплені, впали на землю, бо ще неготові безпосередньо бачити славу, вони ще мусять трудитися над тим, щоб збагнути святість та чистоту Бога.

Преображення Господнє, що освятило та сповнило апостолів божественним світлом, відбулося тоді, коли Ісус разом із учнями прямував до Єрусалиму, де Його чекали страсті. Своїм божественним світлом Христос очистив та зміцнив апостолів, щоб, бачачи Його страсті, вони пам’ятали, що Він – Бог і страждає добровільно.

На іконі Мойсей символізує закон, Ілля – символ пророків, Христос – повнота Завіту, який укладений з Богом, зображені на трьох вершинах. Ці вершини здіймаються з однієї гори, біля підніжжя якої розміщено трьох апостолів, які символізують ціле людство. Пізнання Бога – це немов би підняття на стрімку гору. Цей підйом можна подолати тільки під проводом Христа, а для цього потрібно зректися себе. Таке підкорення вершини вимагає підйому на щораз вищі ступені чеснот.

Мойсей шанобливо нахилився сторону Ісуса, тримаючи в руці книгу Закону, і,водночас, дивлячись на Того, Кого хотіли бачити багато пророків, але не бачили. Згадуючи чому Мойсей та Іллі були присутні під час Преображення, Святий Іван Злотоустий пише наступне: «Ісус хоче дати зрозуміти, що Він – Господь життя та смерті, Цар небес та підземного світу. І тому запрошує Мойсея, що помер був та Іллю, що не зазнав смерті». Бо ж Іллю Господь узяв на небо на вогненні колісниці. Богослужіння нам говорить саме про це: «Мойсей та Ілля, які розмовляли з Христом, відкрили, що Він Господь, Який володіє живими та мертвими – Бог, який колись говорив через Закон та пророків» (стихира Вечірні Преображення, на Господи взиваю я).

Ілля,який зображується ліворуч від Христа є символом пророків. Він правицею вказує на Христа. І в цьому жесті вміщена вся пророча діяльність: провіщати та вказувати на Месію, на Спасителя та представляти Його людям.

Відповідно до Євангельського опису та літургійних піснеспівів центральною фігурою на іконі є Христос, Який сяє світлом. За свідченням Святого Письма, «коли він молився, вигляд його обличчя став інший, а одежа – біла та блискуча» (Лк. 9:29), «обличчя його засяяло, наче сонце, а одежа побіліла, наче світло» (Мт. 17:2),тобто «одежа його заблищала й так вельми збіліла, що на землі й білильник так не вибілив би» (Мр. 9:3).

Христос стоїть посередині ікони як Цар, сяючи світлом. Світло означає божественну велич Ісуса Христа, бо в Преображення Христос – являє Свій стан після воскресіння. Бог живе в неприступному світлі, те світло, яке побачили апостоли – це тільки один промінь Таворського світла, який зумів дійти до них, це майже ніщо.

На нижній частині ікони зображено трьох вибраних апостолів: Петра, Якова та Івана – вони свідки цієї визначної події. Спосіб зображення апостолів, іконописцю підказав фрагмент Євангелія від Матея: «Озвавсь Петро й каже до Ісуса: “Господи, добре нам тут бути! Як хочеш, розташую тут три намети: один для тебе, один для Мойсея і один для Іллі». Він говорив іще, аж ось ясна хмара огорнула їх і з хмари стало чути голос: «Це – мій улюблений Син, що я його вподобав: його слухайте». Почувши це, учні впали обличчям до землі й злякались вельми» (Мт.17:4-6). Яків та Іван, засліплені, впали на землю. Іконописець зображує навіть те, як вони затулили руками очі. Петро підвівся і,здійнявши руку, звертається до Христа: «Наставниче, добре нам тут бути! Зробимо три намети: один тобі, один Мойсеєві й один Іллі» (Лк. 9:33). На думку Івана Золотоустого Петро пропонує Ісусу залишитися на горі, мешкати на ній, щоби уникнути страждань. Ісус вводить Своїх учнів у власну тайну  поступового, частиною якої є хрест, а інша можливість – прославлення людини.

Остаточна мета цієї Христової тайни, яка прославляється у славі гори Тавор, яка мусить знести ще муки на хресті ось у чому: «Померклу Адамову природу, преобразившись, знову осяяною вчинив єси, і перемінив її у славу і світлість Твого Божества» (стихира на стиховні Вечірні Преображення).

Ніхто не є щасливіший від апостолів, особливо від тих трьох, що пережили досвід перебування разом із Господом у храмі Тавору. Проте, якщо захочемо, то і ми зможемо побачити Христа: не так, як бачили Його апостоли на горі,а у ще яскравішому світлі. Коли настане кінець світу, буде не так як на Таворі. Тут Ісусові ще треба зважати на слабкість апостолів, і він може виявити їм Свою славу лише настільки, наскільки вони зможуть знести. Натомість останнього дня Христос прийде у славі Отця.

За книгою Іштвана Іванчо «Ікона і Літургія»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *