Новоліття

Новоліття – це один із найнепомітніших празників, які ми знаходимо в нашому церковному календарі. Це свято носить ще назву початок індикту. На жаль, ми дуже мало знаємо: чому наш християнський церковний рік розпочинається у вересні і чому він так називається?

Декого може здивувати: чому в Церкві навий рік наступає 1 (14 за новим стилем) вересня, на початку осені. Адже, на перший погляд здається, що було б логічно початком нового року вважати перший день весни, а не осені. Але це тільки на перший погляд.

Логіка тут є така сама, як і в початку церковного богослужбового дня, який починається не зранку, як прийнято в світі, а з вечора, напередодні. Тому в християнських храмах церковні празники розпочинаються не з Утрені (ранкового богослужіння), але з Вечірні, котра служиться напередодні – ввечері.

Святе Писання, розповідаючи нам про створення світу, говорить: «Земля ж була пуста й порожня та й темрява була над безоднею, а дух Божий ширяв над водами. І сказав Бог: “Нехай буде світло!” І настало світло. І побачив Бог світло, що воно добре та й відділив Бог світло від темряви. Назвав же Бог світло – день, а темряву назвав ніч. І був вечір і був ранок – день перший» (Бут. 1;2-5). Тому слуги Божі ще з найдавніших старозавітних часів визначили початок богослужбового дня саме початок, а не ранок. Ось чому і церковний новий рік розпочинається саме із вечора кругообігу пір року, а не зранку, тобто з приходом осені, а не весни.

Новий рік у євреїв
Слід зазначити, що єврейський громадянський новий рік з найдавніших старозавітних часів розпочинався також у вересні, в місяці Єфанім або як його почали називати після Вавилонського полону – Тішрі. Цей місяць, через зміщення єврейського місячного календаря, наступає у вересні. Місяць Тішрі є сьомим від місяця створення світу, котрий називається Авів або Нісан. Єврейське свято Рош-га-шана — (глава року) святкують через 163 дні після Песаха (єврейської паски) (не раніше 5 вересня й не пізніше 5 жовтня).

Що ж цей день означав для древніх юдеїв? Рош-га-шана – завжди випадає на перше число місяця Тішрі. Саме в цей день було створено першого чоловіка Адама. Цього самого дня Адам порушив Божу заповідь і над ним відбувся суд, щоб він міг виправитися і повернутися на дорогу до Творця. На свято Рош-га-шана, згідно Передання всі думки і вчинки людини розглядаються і зважуються Всевишнім. Цього самого дня Небесний Суддя виносить справедливі вироки. Творець не бажає смерті людини, але її виправлення. І новий рік може стати останнім роком життя людини, а може стати новою можливістю для виправлення і утвердження в добрі. Цей празник також відомий під назвою день трубного звуку. В цей день прикликають всіх до покаяння і трублять в баранячий ріг – шофар. Цікаво, що слово «шофар» походить від кореня «шепер», що означає виправлення, покращення.

Празник нового року у євреїв був не тільки празником для людей, але і для цілої природи, – після цього наступав відпочинок не тільки для людей і тварин, але і для плугу і для серпа, коси і для ножа, який очищує виноградну лозу.

Саме в цей день – в день заклику до покаяння, виправлення і покращення – Ісус із Назарету ввійшов у синагогу і прочитав слова пророка Ісаї: «Дух Господа Бога на мені, бо Господь мене помазав. Він послав мене, щоб принести благу вість убогим, лікувати скрушених серцем, проголосити невольникам свободу, ув’язненим відкрити очі, проголосити рік Господнього благовоління, день відплати нашого Бога, потішити всіх засмучених» (Іс. 61:1-2); «Господній Дух на мені, бо він мене помазав. Послав мене нести Добру Новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю, оповістити рік Господній сприятливий». А згорнувши книгу, він віддав її слузі та й сів. Очі всіх у синагозі були пильно звернені на нього. І він почав до них говорити: «Сьогодні збулось це писання у вухах ваших» (Лк. 4:18-21). Тоді Христос вперше засвідчив про те, що виконується старозавітні пророцтва про прихід Месії, що прийшов кінець Старого Завіту і розпочався Завіт Новий. Тому вважається, що день церковного Новоліття – благосприятливий час для початку шляху духовного спасіння. До речі, на святковому богослуженні на Новоліття читається вище описаний Євангельський уривок.

В Римській імперії…
Римський імператор Октавій Август (+ 14 рік по Різдві Христовому), племінник і спадкоємець Юлія Цезаря в 31 році до Різдва Христового отримав перемогу над своїм супротивником Антонієм і став єдинодержавним правителем. Для більш зручного збирання податків з усіх римських провінцій він встановив індиктіон на 15 років. Саме це слово «індикт» є словом латинським і означає оголошення, призначення або податок. Цей індиктіон Октавій Август розділив н три періоди по п’ять років, так, щоб за період цілого індикту збиралися три рази податки. Це було зроблено для віддалених окраїн величезної Римської імперії, з котрих було кожен рік збирати податок дуже важко, бо навіть за п’ять років податки заледве встигали дійти до столиці – Риму.

В перших п’ять років індикту збирали залізо і мідь для виготовлення військової зброї. В других п’ять років збирали срібло на втримання війська. В третіх п’ять років збирали золото на прикрашення римських храмів. Такий звичай був встановлений з першого вересня, котрий називався індиктом, як день проголошення самодержавства Августа.

Християнські часи…
Сам празник церковного Новоліття був встановлений Святими Отцями І Вселенського Собору в Нікеї в 325 році, на згадку про офіційне припинення імператором Константином трьохсотлітнього переслідування християнської Церкви (завершилося 313 роком). Таке рішення першого римського імператора-християнина стало наслідком чудесної перемоги над тираном Риму Максенцієм. Військова міць Максенція переважала військові сили Константина, але все ж таки Константин в чудесний спосіб переміг. Ця подія відбулася першого вересня 312 року. Тому Святі Отці І Вселенського Собору постановили святкувати Новоліття, як початок християнської свободи, але при цьому не забували біблійну старозавітну традицію. З того часу рік у Римській імперій розпочинався із вересня. Таке літочислення було панівним у всій Європі майже до п’ятнадцятого століття.

Отці І Вселенського Собору в Новоліття вкладали і глибокий моральний зміст, переосмисливши значення індиктіону.

«Ми святкуємо, – говорили вони, – індиктіон, не римськими царями встановлений, але узаконений Небесним Царем слави – Христом. Індиктін Христа – це Його святі Заповіді. Він не вимагає від нас ні міді, ні заліза, ні срібла, ні золота. Але замість заліза і міді Господь хоче від нас твердої доброчесності і міцної віри в Бога. Замість срібла наш Цар Христос очікує від нас надії, бо вона краще ніж срібло, забезпечує людині благополучне життя. А замість золота Він хоче від нас найдорогоціннішої чесноти – любові до Бога і до людей, бо, як золото цінніше від срібла, міді і заліза, так і любов вище від надії і віри. В Писанні так і говориться: «Тепер же зостаються: віра, надія, любов – цих троє; але найбільша з них – любов» (І Кор. 13:13)».

Із Візантії, разом із християнством на Русь прийшла традиція називати Новоліття початком індикту.

З терміном «індикт» або «індиктіон» пов’язаний інший термін «пасхалія» або «великий індиктіон». Великий індиктіон – це не просто господарська величина, це період часу тривалістю в 532 роки – таке число отримаємо, якщо сонячний круг, тривалістю 28 років помножити на місячний круг, який складається із 19 років (28х19=532). По закінченні цього циклу всі місяці, числа, дні тижня, а також місячні фази будуть іти в такому ж порядку, як в попередньому періоді. Це визначає пасхальний цикл, а разом з тим і весь церковний календар.

З початком кожного нового богослужбового року Церква знову свідчить світу про Прихід Христа, про Його Воплочення від Діви Марії в нашу людську природу. Свідчить нам про Його Небесне Вчення, про жертвенну любов, до якої ми є всі покликані. Свідчить про Його Божественну Жертву на Голгофті за людські гріхи, Його славне Воскресіння і Вознесіння, і на кінець – про Зіслання Святого Духа.

Календар – це ритм, який зв’язує кожну людину з Богом і історичну пам’ять цілого людства. Будь-який новорічний празник – це досить умовна дата. Астрономи знають, що всі точки земної орбіти абсолютно рівноправні і байдуже, яку з них взяти за початок відліку. Але те, що байдуже для астрономів має дуже велике значення для людей, тобто ті всі історичні події, в пам’ять про які ми вибираємо ту чи іншу дату. Дата може говорити про суєту світу, а може нагадувати про Бога і вічність. Перше вересня юліанського календаря (14 н. с.) має, як бачимо свою багату історію і глибокий духовний зміст.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *