Празник Господнього Преображення

“Величаємо Тебе, життєдавче Христе,
і почитаємо пречистого Твого Тіла
преславне Преображення”
(Величання на утрені празника).

19 (6) серпня наша Церква святкує празник світлого Господнього Преображення. Це свято пригадує нам подію із життя Ісуса Христа, яка відбулася на Таворській горі. Про неї згадують три євангелисти: Матей, Марко й Лука.

ПОДІЯ ПРЕОБРАЖЕННЯ

Земне життя Христа підходило до кінця. Ще трохи і Його чекатимуть муки і хресна смерть. Віра апостолів була ще до кінця не скріплена, хоч вони і вірили в Ісуса, як в обіцяного Месію. Христос це знав, тому бажав укріпити їх віру. Після розмови з апостолами, під час якої Він говорив про Свої страсті і смерть, Він бере з Собою Петра, Якова та Івана, виходить із ними на гору Тавор. Тут, на Таворі, коли Він перебував на молитві, привідкриває їм Своє Божество. Про це святий євангеліст Матей пише так: «І преобразився перед ними: Обличчя Його засяяло наче сонце, а одежа побіліла наче світло» (Мт. 17:2). Біля Христа явилися старозавітні пророки Мойсей та Ілля, та розмовляли із Ним. Апостол Петро, захоплений побаченим, вигукнув: «Господи, добре нам тут бути!». І апостоли почути об’явлення Бога Отця про Свого Сина: «Це — мій улюб¬лений Син, що Я Його вподобав: Його слухайте» (Мт. 17:5).

Хоч святе Євангеліє нічого нам не говорить про місце Христового Преображення, однак християнська традиція з IV ст. приймає, що тим місцем була гора Тавор.

Йоан Дамаскин пояснює, чому Ісус взяв із Собою тільки трьох учнів: Петра, Якова, Івана.

Петра, бо той, хто прилюдно визнав Христове божество, тепер почув підтвердження свого визнання і від Небесного Отця.

Якова, бо той мав бути першим єпископом Єрусалиму і першим з апостолів мав прийняти мученицьку смерть за Христа.

Івана, бо той був Його улюбленим учнем. Євангелист Іван, збагнувши Христове божество на Таворі, опісля у своєму Євангелію писав: “Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було — Бог” (Ів. 1:1).

Усі три апостоли, свідки Христової слави на Таворі, пізніше стануть свідками Його молитви та кровавого поту в Оливному Саду.

На протязі багатьох років апостоли не змогли забути Преображення Господнє. Апостол Петро, згадуючи про Його славне Преобра¬ження, пише, що вони були “наочними свідками Його величі. Бо Він прийняв від Бога Отця честь і славу, коли до Нього прийшов такий голос від величної слави: “Це мій Син любий, якого я впо¬добав”. І цей голос ми чули, як сходив з неба, коли ми були з Ним на Святій горі” (ІІ Пет. 1: 16-18). А святий євангелист Іван із захоп¬ленням писатиме у своєму Євангелію: “І ми славу Його бачили — славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого” (Ів. 1: 14).

ВСТАНОВЛЕННЯ ПРАЗНИКА

Святкування цього празника сягає IV ст. У цей час свята Єлена, мати імператора Костянтина Великого, збудувала храм на горі Тавор на честь Господнього Преображення. У кінці XI століття хрестоносці знайшли на Таворі кілька церков і монастирів. В XIII столітті, з натиском мусульман, всі християнські святині на Таворі були знищені. В 1860 році Єрусалимський патріярх Кирило II на руїнах церкви збудував новий храм, а в 1923 році на Таворі побудовано базиліку Господнього Преображення.

З VI ст. Східна Церква в календарі має цей празник, під назвою Господнього Преображення, а в Західній Сирії у VIII століт¬ті він називався Празником Тавору.

Християни первісно цей празник святкували в лютому, але тому, що він, звичайно, випадав у часі Великого Посту, його перенесено на 19 (6) серпня. Свята Церква вибрала цей день тому, що, оскільки, історик Євсевій і святий Йоан Дамаскин вважали, що Господнє Преображення відбулося за 40 днів перед Христовою смертю, дотримуючись цієї думки, було перенесено празник з лютого на 19 (6) серпня тому, що через 40 днів, тобто 27 (14) вересня, випадає празник Воздви¬ження Чесного хреста — пам’ять Христових мук і смерті.

Празник Преображення належить до 12 великих празників нашої Церкви. Він має один день перед- і сім днів попразденства. Стихири й канони празника уклали святий Йоан Дамаскин і Косма Маюмський (VIII ст. ).

Празник припадає на той час, коли дозрівають плоди. І від найдавніших часів у Східній Церкві того дня на подяку Богові буває благословення земних первоплодів. Цей звичай християнська Церква перейняла від Старого Завіту, який приписував приносити первоплоди до Господнього Храму. Так у Книзі Виходу ми читаємо: «Щонайкраще з первоплоду землі твоєї приноситимеш у дім Господа, Бога Твого» (Вих. 23: 19). А в Книзі Левіт написано: «Як увійдете в землю, що оце хочу вам дати, і там жатимете жниво, то принесете сніп, первоплід ваших жнив, священикові» (Лев. 23: 10).

 

Звичай благословляти в церкві перші плоди вже приписують Апостольські правила з кінця III століття. У Греції в серпні дозрівають виноград і пшениця. Тому був звичай, за яким на празник Господнього Преображення благословляли в церкві виноград і колоски пшениці. У нас, на Україні, виноград замінили яблуками й іншими плодами.

ДУХ БОГОСЛУЖБИ ПРАЗНИКА

Богослужіння цього свята наповнені духовною радістю та випромінюють велич, силу та славу Божества Христа.

Господнє Преображення приносить всім нам неземну радість, так ми на Утрені співваємо: «Все днесь наповнилося радістю, бо Христос преобразився перед учнями». А разом із радістю приходить і здивування від сили і слави переміненого Христа. «Перед Твоїми страстями, Господи, — каже стихира на Вечірні, — гора стала небом, а хмара, мов намет, над нею розіпнулася. Коли Ти преобразився й Отець свідчив про Тебе, був там Петро з Яковом та Іваном, бо мали вони бути з Тобою і під час Твого засудження, щоб, бачивши Твої чудеса, не настрахалися Твоїх страждань». На Утрені читаємо: “На горі Тавор преобразився Ти, Ісусе, й осяйна хмара, мов тінь, розпростерлася і Твоя слава покрила апостолів. Тому впали вони ниць на землю, неспроможні дивитися на світлість неприступної слави обличчя Твого, безначальний Спасе, Христе Боже. Ти, що тоді опромінив їх Своїм світлом, просвіти душі наші».

Головний зміст празника Преображення: визнати і прославити Христове Божество. Маючи перед очима славу Христового Божества, свята Церква закликає нас, щоб ми духом вийшли на гору Тавор і стали свідками Його Преображення. Так, на Литії Церква молиться: «Прийдіть, вийдім на гору Господню, в дім Бога нашого, і побачимо славу Його Преображення, славу як Єдинородного від Отця. Від світла приймімо світло і з душевним захопленням, оспівуймо Тройцю Єдиносушну навіки.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.