Прзник Успіння Владичиці Нашої Богородиці І Приснодіви Марії

Величаємо Тебе,
пренепорочна Мати Христа Бога нашого,
і всеславне звеличуємо Успіння Твоє
(величання празника).

Наш церковний рік не тільки багатий на Богородичні празники, але ними він починається і закінчується. Його розпочинає празник Різдва Пресвятої Богородиці, а завершує славне Успіння Пречистої Діви Марії.

Хоч празник Успіння нагадує нас про сумну подію: про смерть Пречистої Діви Марії, про розлуки із тими, котрі Її любили. Все ж таки він належить до світлих і радісних празників. Причина цієї радості полягає в тому, що Пресвята Богомати разом із тілом і душею від земного життя перейшла до вічної слави Свого Сина. З Успінням Пречистої Діви Марії в Її особі людство отримало могутню Заступницю і Покровительку.

Чудесне Успіння Пресвятої Богородиці

День смерті Пресвятої Богородиці в Церкві носить назву Успіння, бо Її тіло після смерті не зазнало тління, але разом з душею було взяте на небо. Не має точних історичних даних скільки часу Божа Мати жила на землі після Вознесіння Свого Сина, а нашого Господа Ісуса Христа. Також немає точних історичних відомостей: коли, де і як Вона померла. Святе Євангеліє про це нічого нам не говорить. Основу празника Успіння творить церковне передання від апостольських часів, постійна віра Церкви та вчення Святих Отців і Вчителів.

Як свідчить Церковне Передання три дні перед смертю Пречистій Діві Марії з’явився знову архангел Гавриїл і звістив Їй про час переходу до вічності. На день Її Успіння в чудесний спосіб в Єрусалимі були зібрані всі апостоли, які на той час голосили Євангеліє по всьому світі, але між ними не було тільки апостола Томи. Пречиста Діва Марія забажала, щоб Її похоронили в Гетсиманії, поруч із своїми батьками та із обручником Йосифом. При співі псалмів Її тіло апостоли занесли до гробу. Господь Ісус Христос, в супроводі ангельських чинів і святих, прийшов по душу Своєї Матері. На третій день після похорону із далекої країни повернувся апостол Тома, і бажав попрощатися з Пресвятою Богородицею. І коли відкрили гріб, то побачили там тільки похоронні полотнища, а Її тіла там не було. І всі зрозуміли, що Її тіло разом із душею було взято на небо.

 

Хоч є свідчення із 6 століття, що у храмі Успіння в Гетсиманії був гріб Пресвятої Богородиці, проте, на сьогоднішній день, історики не знають про місце та час Її смерті, а також і не знають місце знаходження Її гробу. Існує думка, що пречиста Богородиця померла в Єрусалимі, інші твердять, що Її із собою взяв євангелист Іван Богослов до Ефесу і там Вона померла, навіть до тепер там показують будинок, де перебувала Божа Мати.

Богослужбове почитання Пречистої Богородиці починається із 431 року, з Ефеського собору. Саме цей Собор окреслив догму про Богоматеринство Марії.

Святий Іван Дамаскин вірив у те, що Пресвята Богородиця була взята на небо із душею та тілом. І в одній із своїх проповідей, він говорить: «Годилося, об той, хто зберіг Її дівицтво при Своїм Різдві, зберіг і Її тіло нетлінним після смерті. Годилося, щоб Та, що в Своїх обіймах носила Творця як Дитя, перебувала в небесних хоромах. Годилося, щоб Та, що бачила Свого Сина на хресті і якої серце прошив тоді меч болів, що їх Вона не зазнала при Різдві, гляділа на Нього, як Він сидить з Отцем. Годилося, щоб Божа Мати посідала те, що належить до Її Сина та щоб усе створіння почитало Її як Матір і як Слугиню Бога».

В наших богослужіннях на Успіння відображена віра перших християн у чудесне Успіння та Небовзяття Пречистої Діви Марії. У кондаку празника Успіння Церква молиться: «У молитвах невсипущу Богородицю і в заступництві несхитне уповання не втримали в собі гріб і смерть; бо як Матір Життя покликав Її до життя Той, Хто в лоно вселився повсякчас дівственне».

Ми святкуємо Успіння Богоматері, бо Вона на небі є нашою заступницею. Тому то тропарем Успіння Свята Церква молиться: «У родженні дівства зберегла Ти, в Успінні світу не залишила, бо Ти, Богородице, перейшла до життя, бувши Матір’ю Життя, і молитвами Своїми визволяєш від смерті душі наші». А на Вечірній молимося словами: «О, дивне чудо! Мати Життя до гробу покладається і гріб стає драбиною до неба. Радій, Гетсиманіє, свята оселе Богородиці! Заспіваймо, вірні, маючи за провідника Гавриїла: радуйся, благодатна, з Тобою Господь, що через Тебе подає світові велику милість».

Встановлення празника

Успіння Пресвятої Богородиці відноситься до найдавніших Богородичних празників. Його було започатковано в Єрусалимі після закінчення Ефеського Собору. Під впливом цього Собору наголошувалося на привілеї Богоматеринства Марії, а не зосереджувалося на згадці про Її Успіння. І на початку цей празник мав назву Свято Марії Богоматері.

В п’ятому столітті в Сирії цей празник мав назву – пам’ять Блаженної. Із 6 століття він отримує теперішню назву – Успіння Пресвятої Богородиці. Олександрійський патріарх Теодосій († 567) приписав святкувати Успіння 6 січня, а празник її Небовзяття 9 серпня. Ефіопська Церква і сьогодні 6 січня празнує Успіння тіла нашої Чистої, Святої, Славної Богородиці Діви Марії, а 9 серпня — Вознесіння тіла нашої Діви Марії, Богородиці на небо.

Цісар Маврикій (582-602) поширив празник Успіння на цілу візантійську державу і приписав його святкувати 15 серпня, бо в той день він отримав перемогу над персами.

На Заході празник Успіння почали святкувати пізніше. Його прийняли у Римі за папи Сергія І (687-701), а звідти він розповсюдився і на інші країни Європи.

В нашій Церкві також є звичай благословляти зілля на Успіння. Так типік отця Ісидора Дольницького пише: «Де є звичай, то після заамвонної молитви або після відпусту Літургії буває благословення зілля».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *