Різдво Пресвятої Богородиці

Наша Церква святкує день народження тільки двох найбільших святих на землі – це Різдво Пресвятої Владичиці нашої Богородиці та Різдво Івана Хрестителя.

Одним із великих празників, який стоїть на початку нашого церковного року є празник Різдва Пресвятої Богородиці. Це свято радісне, тому що народилася Божа Мати, Владичиця неба і землі та важливе, бо доказує правду святої віри: Богоматеринство Пречистої Діви Марії.

Встановлення празника
Святе Письмо майже не подає нам життя Богородиці: немає згадки про Її народження, про молоді роки чи про Її святе Успіння, навіть не розказується про Її праведних батьків. Але все ж таки ми про це знаємо? А знаємо ми про це із традиції Церкви та апокрифів. Що ж то є апокриф? Апокриф – це книги, які подають нам деякі події із життя Ісуса Христа чи Богородиці, про які немає більше ніде згадки, навіть у Святому Євангелії. Хоча вони і не є автентичними книгами чи певними історичними джерелами, проте подають багато чого із традиції та вірувань первісної Церкви.

В апокрифі або в Протоєвангелії Якова, яке було написане десь біля 170-180 років і подається згадка про життя Діви Марії. Ця книга дала початок до святкувань таким празників, як: Зачаття Богородиці святою Анною, Різдва Пресвятої Богородиці, Введення в храм, та празник в честь святих Йоакима і Анни. Тут ми і знаходимо згадку про обставини Різдва Діви Марії та імена Її праведних батьків. Це Протоєвангеліє Якова було в великій пошані, до нього звертаються і пояснюють багато святих Отців: святий Епіфан, святий Андрій Критський, святий Софроній, патріарх Герман І, святий Іван Дамаскин та патріарх Фотій.

 

Що ж подає нам цей апокриф і, які події він описує? Звідси ми дізнаємося, що Пресвята Богородиця походила із царського роду Давида, по лінії батька, а також зі священичого роду Арона, по лінії матері. Її батьки проживали в Назареті і були дуже заможні, але, одночасно провадили праведне і жертовне життя, любили понад усе Бога і в усьому допомагали своєму ближньому. Весь свій дохід Йоаким розділяв на три частини: першу віддавав як жертву Богові; другу – бідним, а третю залишав на свої потреби. Великою турботою для праведних Йоакима і Анни була бездітність. Адже, у євреїв бездітність вважалася не тільки браком Божого благословенням, але і Божою карою, тому вони весь час зазнавали великих прикростей. Але, не дивлячись ні на що, вони весь час молилися, постили, приносили милостині і благали Бога, щоб послав їм дитинку. А Господь, звичайно ж, вислухав їх і послав їм на старості літ дитину, яка мала стати Матір’ю Божого Сина.

Історія святкування празника
Східна Церква відзначає празник Різдва Пресвятої Богородиці з дуже давніх часів, хоча і немає точної дати його початку. Проте його згадує святитель Йоан Золотоустий, святий Прокл, святий Епіфан, святий Августин та святий Роман Сладкоспівець. Також є згадка про цей празник у Палестинському переданні, яке говорить, що свята Єлена (+330), яка була матір’ю Констянтина, збудувала храм в Єрусалимі на честь Різдва Діви Марії. А також про цей празник згадується у V столітті, у Служебнику Папи Геласія (492-496).

Офіційне введення цього празника приписують цісареві Маврикієві (582-602). Стихири і гимни уклали: патріарх Анатолій (449-458), Степан Єрусалимський (VI ст.), святий Андрій Критський і патріарх Сергій (VII ст.), святий Йоан Дамаскин і патріарх Герман (I ст.), святий Йосиф Студит (IX ст.).

А на Захід цей празник перейшов: спочатку до Риму в VII столітті, а потім поширився на цілу Західну Церкву. Наша Церква святкує цей празник 8 (21) вересня. Бо цього дня сповнилося дев’ять місяців від зачаття Пречистої Діви Марії в лоні святої Анни, а також цього дня відбулося посвячення храму в Єрусалимі. Празник є одним із дванадесятих великих свят нашого церковного року. Він має один день передпразденства і тільки чотири дні попразденства з огляду на празник Воздвиження Чесного Хреста.

Різдво Пресвятої Богородиці
Яка велика радість охопила серця Йоакима і Анни, коли в них народилася така бажана дитина. А яка ж велика радість наповнила весь видимий і невидимий світ: раділо небо і земля, раділо все творіння, бо народилася Божа Мати.

Як гарно підкреслюють цю величну радість і святі Отці. Святий Андрій Критський возвеличує Пресвяту Богоматір як Ту, через Яку сповнилися всі пророцтва і прообрази Старого Завіту. Він не тільки сам радіє, але закликає розділити цю радість і небо, і землю, і море, і всяке створіння. А на закінчення своєї проповіді він говорить: «Бо сьогодні родилася дитина, від якої спасення Христос Бог і Слово, який був і приходячи перебуває на віки». А Святий Йоан Дамаскин каже: “День Різдва Богородиці є днем всесвітньої радості, бо через Богородицю увесь людський рід обновився і смуток праматері Єви перемінився у радість”.

Наші богослужіння переповнені радістю, ніби нагадують нам святкування Різдва чи Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа. Що ж тут оспівується і возвеличується? А оспівується тут кінець бездітності Йоакима і Анни, початок нашого спасіння, чудесна гідність богоматеринства, особлива роль і значення Богородиці в ділі спасення людського роду.

Спочатку, звичайно ж, радіють її батьки. Як гарно говориться до них у Стихирах Стиховні малої вечірні: “Радійте, Йоакиме й Анно, радійте, бо від неплідної родиться Причина нашої радості і спасення”.

Окрім батьків, які не можуть натішитися Своїм дитятком, радіють ангели й люди: «Всечесне Твоє Різдво, Пресвята Діво чиста, — співаємо під час малої вечірні, — множество ангелів на небі і людський рід на землі славить, бо Ти стала Матір’ю Творця всіх Христа Бога. Того благаючи, не переставай молитися за нас, що на Тебе по Бозі надію покладаємо, Богородице Всехвальна і Непорочна”.

Також з нами радіють і усі святі Старого й Нового Завітів: “Обновися, Адаме, — каже світилен утрені, — веселися, Єво, радійте пророки з апостолами і праведними, бо сьогодні загальна радість ангелів і людей засіяла від праведних Йоакима й Анни: Богородиця Марія”.

На кінець, Свята Церква закликає і нас, своїх вірних, прийти і розділити радість і віддати належну честь Божій Матері: “Прийдіть усі вірні і прибіжімо до Дитини, бо родиться Та, Котра ще перед зачаттям Своїм вибрана на Матір Бога нашого. Вона – це посуд дівства, розцвілий жезл Арона з кореня Єссея, проповідана пророками і плід праведних Йоакима й Анни. Вона родиться і з нею світ обновляється. Вона родиться і Церква у свою велич одягається. Вона — храм святий, що містить Божество, дівственний посуд, царська світлиця, в якій доконалося дивне таїнство невисказаної злуки природ об’єднаних у Христі. Віддаючи честь Йому, оспівуємо Різдво всенепорочної Діви”.

Пошана Йоакима і Анни
Зразу ж після Різдва Пресвятої Богородиці наша Церква почитає та вшановує пам’ять: «Святих і праведних богоотців Йоакима й Анни».

Вже в VI ст. з’являються храми на честь святої Анни. Цісар Юстиніян І (527-565) 550 року побудував на її честь церкву в Царгороді, а також був побудований храм в Єрусалимі, де Вона народилася.

Східна Церква починає вшановувати святу Анну 9 (22) вересня, в кінці VI століття. В їхню честь написані давні грецькі гимни. У листах святих Отців, а особливо у святого Епіфана і святого Йоана Дамаскина знаходимо похвали в честь святої Анни.

Зі Сходу розвивається культ святої Анни в VIII столітті і на Заході, в Римі. Він стає загальним у цілій Європі щойно в XIV ст. Латинська Церква святкує пам’ять святої Анни 26 липня, а святого Йоакима 16 серпня.

Наш церковний календар, крім пам’яті святих Йоакима й Анни 9 (22) вересня, має ще два святкові дні на честь святої Анни: 9 (22) грудня — день зачаття Пречистої Діви Марії, і 25 (18 серпня) липня — день її смерті.

Церква віддає особливу честь праведним батькам Діви Марії. Тому в нашому богослуженні їх називаємо “богоотцями”, просимо їхнього молитовного заступництва кожного дня на відпусті церковних служб.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *