Роздуми над рядками різдвяних паремій

Паремії, в перекладі із грецької мови – притчі. Це є уривок із Святого Письма, частіше за все із Старого Завіту, котрі сьогодні читаються на Вечірні. Вони допомагають на богослуженнях краще зрозуміти суть свята. Паремії, котрі ми чуємо на Вечірні Різдва Христового зосереджують нашу увагу на події народження Спасителя. Це своєрідні старозавітні дотики до таємниці появи Бога у світі. Сьогодні ми серед християн спостерігаємо певне незнання та байдужість до Старого Завіту, бо, мовляв, якщо з’явився Христос, то Він дав людям щось нове. Проте така думка є помилковою.

Перше читання, котре ми чуємо на Вечірні Різдва – це читання із книги Буття (Бут. 1:1-13). Буття – це перша книга Старого Завіту, в якій ми знаходимо передання про походження світу, про найдавнішу історію людства та про появу єврейського народу.

В цій книзі ми не знаходимо вказівки на автора. Однак традиційно вважається, що її написав Мойсей. Йому також приписують авторство перших п’яти книг Біблії: Буття, Виходу, Левіт, Чисел та Второзаконня. Ці всі книги ми називаємо П’ятикнижжям Мойсея.

Слухаючи, на різдвяній Вечірні слова із цієї книги, в нас може виникнути думка: для чого перед Різдвом згадувати про створення світу?

Найперше, Церква пригадує нам Хто саме народжується. Ми святкуємо народження Того, Хто створив всю Вселенну. Бог виконує Свою обіцянку і посилає в світ Свого Сина, щоби виправити те, що людина спотворила гріхом, до нас приходить Сам Бог.

Цікавим є той факт, що в пророка Ісаї ми також бачимо розповідь про створення світу. Проте ця розповідь починається так: «Утіште, утіште народ Мій», – каже Бог» (Іс. 40:1). Ця потіха полягає в тому, що пророк розповідає про створення світу. Старозавітні євреї перейняли від поганських народів розуміння того, що, якщо ти програв, то значить твій Господь є слабим, а якщо переміг, то значить – сильний. Коли юдеї потрапляють в полон вони себе відчувають зрадженими, приниженими та розбитими. Вони вважають, що Бог їх залишив і Він є слабшим за інших поганських богів. Бог через Свого вірного пророка Ісаю нагадує людям, що Він є Творцем світу, що Він створив небо та землю. А, отже, все знаходиться в Його руках і саме це є втіхою для всього народу.

Різдво Христове є оновленням світу, новим творінням: «…От, нове творю все» (Одк. 21:5). Через Нього народжується нова дійсність світу, в котрій людина може стати безсмертною та подібною Богу.

Друге читання – це читання із книги Чисел (Чис. 24:2-3, 5-9, 17-18). Назва книги пояснюється тим, що в цій книзі ми бачимо різні рекомендації для єврейського народу, окремих колін та священнослужителів. Ця книга охоплює собою події, коли вибраний народ був біля гори Синай і аж до прибуття вибраного народу на рівнини Моаву, біля Йордану.

До цього читання слід підходити з двох сторін. Перше, тут ми бачимо історичний контекст цього читання. Мова йде про якогось пророка Валаама і один цар прикликав його до себе, щоби той прокляв ізраїльський народ. І ось Валаам, дивлячись на табір ізраїльтян, замість того, щоби їх проклясти – благословляє. І це пророцтво збувається в конкретній історичній ситуації, коли Ізраїль здобуває перемогу. Проте за цими словами прихований більш глибокий зміст.

Виявляється, що важливе не саме благословення: «Що за красні, Якове, намети в тебе, – Ізраїлю, твої оселі!» (Чис. 24:5). Ізраїль прекрасний як боговибраний народ Божий, але він прекрасний тому, що з нього вийде Спаситель світу і саме тому пізніше Валлаам говорить: «Бачу його, та не під теперішню пору; дивлюся на нього, та не зблизька. Зійде бо зірка з Якова, здійметься берло з Ізраїля» (Чис. 24:17). Він знає, що Спаситель прийде, але тільки в майбутньому. Валаам пророкує, що сходить зірка від Якова, але тут мова йде не просто про зірку Вифлеєму, котру побачили мудреці, але ця зірка – це образ Самого Христа. Він є Тим, Хто освітлює наше життя в темряві ночі.

Третя паремія – це читання із книги пророка Міхея (Міх. 4:6-7, 5:1-3). Приблизне написання цієї книги – це 750-735 роки до н.е. Пророк Міхей губиться в тіні свого великого сучасника – пророка Ісаї. Їхні пророцтва де в чому є співзвучними, але, якщо Ісая був священиком в Єрусалимському Храмі, то Міхей, судячи із всього, був людиною простою та незнатною. І від цього викривання багачів, котрі грабували народ, в устах пророка Міхея ці слова була надзвичайно гострими.

«В той день, – слово Господнє, – я зберу кульгавих і прогнаних далеко позбираю, і тих, що я був зажурив» (Міх. 4:6). Ця обіцянка сповниться після народження Ісуса Христа. В цих пророчих словах відкривається майбутнє Нового Ізраїлю, тобто новозавітної Церкви, котра завжди буде Йому вірною, а Господь буде царювати над нею до кінця світу і навіть тоді, коли світ закінчиться.

Крім того в цьому читанні ми чуємо, що Месія повинен народитися у Вифлеємі. Саме тоді, коли Ірод Великий запитав книжників звідки має прийти Спаситель, то вони відповіли, що з Вифлеєму, посилаючись на це пророцтво. «Ти ж, Вифлеєме-Ефрато, занадто малий єси, щоб бути між тисячами Юди. З тебе вийде мені той, хто має бути Володарем в Ізраїлі; його походження із давніх-давен, з днів споконвічних» (Міх. 5:1).

Пророк тут вказує, що Господь прийде не в славі та силі, як великий переможець, а звичайна людина і народиться Він не в палатах, і не в теплому домі, а на околиці міста. Бог применшує Себе, приймає всі людські немочі, окрім гріха та перемагає смерть цим Своїм применшенням. Таким чином Бог спасає людину, не порушуючи людської свободи.

Четверта паремія – це читання пророцтва пророка Ісаї (Іс. 11:1-10).

Ця книга складається із промов пророка Ісаї, які він сказав приблизно між 733-701 роками до н.е.

Основною темою першої частини цієї книги є викриття народу в тому, що він відійшов від Бога, а темою другою частини книги є втішання юдеїв, котрі потрапили у Вавилонську неволю. Саме тут містяться пророцтва про майбутнє воплочення Бога. «Він буде по справедливості судити вбогих, по правді оголошувати присуд для бідних у країні. Гнобителя вдарить палицею – своїм словом, безбожного погубить духом своїх уст» (Іс. 11:4). Тут пророк привідкриває нам те. Що відбудеться після Другого Приходу Спасителя. Тут мова йде про Страшний Суд, але основне, про що говориться в цьому читанні, що Господь виступає Тим, Хто принесе мир на землю. Цей мир буде подібним до райського стану примирення та гармонії, так, що навіть вовк не буде більше поїдати ягня. Це буде такий мир, в котрому навіть та жорстокість, котра існує в тварин на рівні інстинктів, буде усунута. Пророк говорить, що дитина зможе гратися із змією, і при цьому їй нічого не станеться. Цей приклад стає зрозумілим для жителів Палестини, оскільки там водиться чимало отруйних змій. Тут пророк ніби говорить: Христос зможе усунути ворожість не тільки між людьми, але навіть і між тваринами.

При цьому важливо розуміти, що цей мир прийде не так, як в казках, тільки тому, що прийшов Господь, але це буде внутрішнім рішенням кожної людини, котра приймає цей Божий мир та спокій. Тому не дивно, що Церква в часі різдвяних богослужень співає: «Слава во вишніх Богу, на землі мир, в людях благовоління». Мир, котрий приніс Христос буде можливим між людьми тільки тоді, якщо вони його самі забажають, за їхнім благоволінням.

П’ята паремії – це читання із книги пророка Варуха (Вар. 3:36-4:4). Текст цієї книги до нас не дійшов на івриті, тому його зараховують до второканонічних книг і приєднують до книги пророка Єремії. Варух є учнем пророка Єремії. Попадає разом із ним в полон до Єгипту. Основний сенс його книги – показати юдеям, що всі біди, котрі випали на них, в тому числі, знищення Єрусалиму та Вавилонський полон, відбулися через боговідступництво народу. Пророк закликає свій народ покаятися та очікувати на втіху від Бога.

«Такий наш Бог; ніхто йому не рівний!» (Вар. 3:36). Коли старозавітні пророки возвеличують Бога, то роблять це не тільки для того, щоби пригадати ізраїльтянам від Кого вони відступили, але цим самим вони підносять хвалу Сотворителю. Пророк нагадує, що Бог знає всі шляхи премудрості, а значить тільки від Нього можемо почерпнути справжнє знання.

В пророцтвах Варуха ми бачимо пряме посилання на Різдво Христове: після того Він з’явився на землі та перебував з людьми (пор. Вар. 3:38). І знову Церква нагадує, що з’явився та воплотився саме Бог – Творець світу, Котрий дає євангельські заповіді, при цьому наголошується: «Вона – це книга велінь Божих, закон, що перебуває вічно. Усі ті, які пильнують її, будуть жити; а ті що покидають її, повмирають» (Вар. 4:1). Бог не буде примушувати людину дотримуватися Його Заповідей, але при цьому дає попередження, що очікує того, хто їх не буде дотримуватися. Нам це може здатись занадто жорстоким, проте справа тут не в Бозі, але в нас самих. Тільки в спілкуванні із Богом, дотримання Його волі наше життя стає повноцінним та досконалим.

Шоста паремії – це читання із книги пророка Даниїла (Дан. 2:31-36, 44-45). Тут описані події, які відбулися з ізраїльським народом у вавилонському полоні (598-539 роки до н.е.). Авторство книги приписують Даниїлу, знатному юдею, який виховувався при царському дворі. Він володів особливим даром від Бога: розумів та пояснював сни, тим самим прославився при вавилонському царі Навуходоносорі, який наблизив його до себе.

«Ти, царю, дивився – аж ось якийсь бовван великий. Вельми великий був той бовван і незвичайного блиску; стоїть ось він перед тобою й страхітлива його подоба. Голова у того боввана була з щирого золота; груди його й руки – з срібла; живіт у нього й стегна – з міді; голінки у нього – з заліза, а ноги – частково з заліза, частково з глини…. За часів тих царів небесний Бог здвигне царство, що не розпадеться повіки, і його влада не перейде до іншого народу; воно повалить і потрощить усі ті царства, а само стоятиме повіки, так, як ти бачив, що камінь відірвався був від гори без допомоги руки й розвалив залізо, мідь, глину, срібло й золото. Великий Бог показав цареві, що буде після того. Це правдивий сон, і виклад його певний» (Дан. 2:31-33; 44-45). Це читання пов’язане з однією біблійною подією, коли царю Навуходоносорові приснився дивний сон. Ніхто із наближених до нього людей, які розуміли сни, не зуміли його пояснити. І тоді цар прикликав до себе пророка Даниїла, котрий з Божою допомогою зумів дати правдиве толкування сновидінню.

Образ каменю, котрий відірветься від гори без допомоги рук, вказує на надприродне народження Спасителя від Діви Марії. Цей камінь розтрощив залізо, мідь, глину, срібло та золото. Частини боввана складаються з різних металів – це уособлення поганських царств, які зникнуть, тому що небесний Господь створить царство, котре повіки не зруйнується, воно не буде передане іншому народу; його призначення – знищити всі царства… Що ж це за царство? Новозавітна Христова Церква, в котрій люди будуть поклонятися не бездушним ідолам та бовванам, а вічному Христу. Кінець поганських царств – це кінець ідолопоклоніння. Тому Царство Христа переможе не силою та зброєю, а духовно, смертю та воскресінням Спасителя.

Сьома паремії – це читання книги пророка Ісаї (Іс. 9:5-6).

Якщо звернутися до церковнослов’янського тексту, то після слів: «Бо хлоп’ятко нам народилося, сина нам дано; влада на плечах у нього; і дадуть йому ім’я: Чудесний порадник…» (Іс. 9:5), Чудесний порадник – це Предвічний союз між Особами Пресвятої Трійці, який ми звикли бачити на іконі «Свята трійця» Андрія Рубльова. Бокові Ангели своїми контурами описують чашу, а перед нею  Христос –  Ангел в червоно-синьому одязі. Цей Ангел Сам благословляє чашу напроти Себе, а це символізує те, що Божий Син приймає жертву, котру Він має принести на хресті.

Потім ми чуємо Його дивовижні імена: Чудесний порадник, сильний Бог, Отець довічний, Князь миру. Ім’я Його – Чудесний порадник, перекладається як «вісник» та Господь, який воплочується, щоби принести нам радість спасіння. І Чудесний, тому що Його краса відрізняється від нашої. Сильний, тому що це Бог, на Котрого можна надіятися, Котрий ніколи не залишить нас.

Князь миру – тому що Христос в Євангелії говорить: «… тепер вигнаний буде геть князь цього світу» (Ів. 12:31). Цей «князь світу цього» – голова грішної спільноти чи сатана, котрий Господнім воскресінням буде прогнаний. Тоді на землі запанує істинний Князь миру. Отець довічний – тому що сама вічність існує тільки завдяки тому, що є Бог.

Восьма паремії – це читання пророка Ісаї (Іс. 7:10-14; 8:9-10).

З нами Бог – головний сенс останньої різдвяної парамеї. «З нами», тому що Бог ніколи не відступає від Своєї Церкви. «З нами», тому що Він народився та став людиною. І ми чуємо надзвичайне точне пророцтво, пов’язане із празником Різдва: «Ось дівиця зачала, і породить сина і дасть йому ім’я Еммануїл» (Іс. 7:14). Еммануїл означає «з нами Бог».

Це пророцтво стосується історичного часу життя пророка Ісаї (VІІ ст. до н.е), коли главою Ізраїля став цар Ахаз. Він, налякався великого ассирійського війська, яке насувалося на нього, вирішує підкупити його, замість того, щоби довіритися Богу. І тоді пророк Ісая, докоряючи Ахазові в маловір’ї, проголошує йому майбутнє. Проте в цім самім пророцтві ми бачимо ще й інший сенс, який пов’язує нас із подією Різдва Спасителя. Тут ми бачимо зовсім інші символи та образи. Противник, який до нас наближається, – це головний ворог всіх людей, смерть. І Бог приходить в цей світ для того, щоби перемогти цього ворога.

Закінчується це читання такими надзвичайними словами: «Задумуйте задуми, та вони не вдадуться; давайте накази, та вони не здійсняться, бо з нами Бог!» (Іс. 8:10). Що тут мається на увазі? Люди, котрі вибрали правду цього грішного світу, котрі прагнуть знищити християнство, бо воно видається для них непотрібним, невгодним, навіть ворожим, вони нічого не зможуть зробити ані з Христовою Церквою, ані з самим християнами, бо з нами Бог. І це ми зустрічаємо досить часто в Святому Письмі. Сам Христос говорить до нас: «… на цій скелі збудую мою Церкву й пекельні ворота її не подолають» (Мт. 16:18) «Коли Бог за нас, хто проти нас» (Рим. 8:31), – підкреслює також і апостол Павло.

Бог переможе і перемагає, тому що Він – Цар та Творець цілого світу. Завжди будуть ті, хто погоджується з цим та приймуть Його заклик. Празник Різдва Христового – це радість цих людей, радість нового Божого народу – Церкви, котра тепер не може мовчати і наперекір всім говорить: «З нами Бог!».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *