Празник Успіння бере свій початок з перших століть християнства, а в IV століття його шанують повсюди. З 595 року його почали святкувати 15 (28) серпня в честь перемоги, яку отримав візантійський імператор Маврикій над персами.
В традиції Східної Церкви перед празником Успіння завжди є двотижневий піст, який носить назву Успінський та закінчується 15 (28) серпня.
Самий празник Успіння може здатися людині, далекій від Церкві, дивним, бо як можна торжественно святкувати чиюсь смерть? В християнстві звичайний світ насправді в певному сенсі стає з ніг на голову: «Ми проповідуємо Христа розп’ятого: ганьбу для юдеїв, і глупоту для поган» (І Кор. 1:23), – сказав апостол Павло. Проте «…немудре Боже – мудріше від людської мудрості, і немічне Боже міцніше від людської сили» (І Кор. 1:25), – продовжує дальше апостол.
День розставання із земним життям Божої Матері, Її Успіння, одночасно містить у собі і зрозумілу людську скорботу та радість від того, що смерті насправді не існує, що Богородиця ніби заснула, щоби пробудитися до вічного життя та слави.
З церковнослов’янської мови слово «успіння» означає «занурення в сон», «тиха кончина, яка схожа на сон», «погребіння». Давньогрецьке слово «ἡ κοίμησις» (koimēsis) має спільний корінь із дієсловом «κοιμάω» (koimaō), що означає «спати», «засинати», «спочивати», «помирати».
Всі ми, звичайно, знаємо яку величезну місію виконує Пречиста Діва Марії у житті Церкви. В Діві Марії знаходимо основну мету всього створеного буття: повна єдність з Богом. Дівиця Марія не тільки згодилася на народження та воплочення Божого Сина, в Її материнстві відбулося взаємне проникнення створеного і нествореного життя. Діва Марії з’єднала все створіння, весь світ з його Творцем, тому Церква так Її почитає та молиться до Неї.
Коли Христос страждав на хресті, Він сказав Діві Марії та апостолу Івану Богослову такі слова: «Жінко, ось син твій… Ось матір твоя» (Ів. 19:26-27). Свята Церква навчає, що від тоді в особі апостола Івана Богородиця всиновила ціле людство.
Її смерть, Її успіння було безболісне, без тілесних страждань та мук, подібно до того, як Вона народила Христа – також без страждань та мук. Її тіла не торкнулося тління. На третій день після Її смерті апостоли виявили гробницю і погребальну одіж порожніми. Святе Передання говорить, що першим це помітив апостол Тома, який через своє невірство підтвердив Воскресіння Христове.
Про події Успіння та погребіння Богородиці відомо із декількох апокрифів (V-VI століття), які відрізняються один від одного змістом. Тому Церква прийняла від них таку думку, що Діва Марія блаженно спочила і Її душа була прийнята Її Сином Ісусом Христом під час Успіння.