Успіння Пресвятої Богородиці

UspinniaПразник Успіння бере свій початок з перших століть християнства, а в IV століття його шанують повсюди. З 595 року його почали святкувати 15 (28) серпня в честь перемоги, яку отримав візантійський імператор Маврикій над персами.

В традиції Східної Церкви перед празником Успіння завжди є двотижневий піст, який носить назву Успінський та закінчується 15 (28) серпня.

Самий празник Успіння може здатися людині,  далекій від Церкві, дивним, бо як можна торжественно святкувати чиюсь смерть? В християнстві звичайний світ  насправді в певному сенсі стає з ніг на голову: «Ми проповідуємо Христа розп’ятого: ганьбу для юдеїв, і глупоту для поган» (І Кор. 1:23), – сказав апостол Павло. Проте «…немудре Боже – мудріше від людської мудрості, і немічне Боже міцніше від людської сили» (І Кор. 1:25), – продовжує дальше апостол.

День розставання із земним життям Божої Матері, Її Успіння, одночасно містить у собі і зрозумілу людську скорботу та радість від того, що смерті насправді не існує, що Богородиця ніби заснула, щоби пробудитися до вічного життя та слави.

З церковнослов’янської мови слово «успіння» означає «занурення в сон», «тиха кончина, яка схожа на сон», «погребіння». Давньогрецьке слово « κοίμησις» (koimēsis) має спільний корінь із дієсловом «κοιμάω» (koimaō), що означає «спати», «засинати», «спочивати», «помирати».

Всі ми, звичайно, знаємо яку величезну місію виконує Пречиста Діва Марії у житті Церкви. В Діві Марії знаходимо основну мету всього створеного буття: повна єдність з Богом. Дівиця Марія не тільки згодилася на народження та воплочення Божого Сина, в Її материнстві відбулося взаємне проникнення створеного і нествореного життя. Діва Марії з’єднала все створіння, весь світ з його Творцем, тому Церква так Її почитає та молиться до Неї.

Коли Христос страждав на хресті, Він сказав Діві Марії та апостолу Івану Богослову такі слова: «Жінко, ось син твій… Ось матір твоя» (Ів. 19:26-27). Свята Церква навчає, що від тоді в особі апостола Івана Богородиця всиновила ціле людство.

Її смерть, Її успіння було безболісне, без тілесних страждань та мук, подібно до того, як Вона народила Христа – також без страждань та мук. Її тіла не торкнулося тління. На третій день після Її смерті апостоли виявили гробницю і погребальну одіж порожніми. Святе Передання говорить, що першим це помітив апостол Тома, який через своє невірство підтвердив Воскресіння Христове.

Про події Успіння та погребіння Богородиці відомо із декількох апокрифів (V-VI століття), які відрізняються один від одного змістом. Тому Церква прийняла від них таку думку, що Діва Марія блаженно спочила і Її душа була прийнята Її Сином Ісусом Христом під час Успіння.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.