Воздвиження Чесного Хреста

У своєму посланні слуга Божий митрополит Андрей Шептицький пише: “Почитання святого Господнього хреста — це одна з найважливіших сторінок почитання Бога-Чоловіка… Знак святого хреста, роблений на собі, це один з найстарших звичаїв християн”.

Для християнина знак святого Хреста є тим, чим мундир для військового. Євреї і погани насміхаються з хреста і ненавидять його: «Ми проповідуємо Христа розп’ятого: ганьбу для юдеїв, і глупоту для поган» (І Кор. 1, 23). Не хочуть про нього чути і протестанти. Не без підстави можемо припустити, що знак святого Хреста запровадили ще Апостоли, бо згадується він в Церкві від перших часів.

Знаком святого Хреста заявляємо, що віримо в Розп’ятого Спасителя і Бога, в Трійці єдиного.

Святий хрест – це вічно живий символ безконечної Божої любові до нас, грішних, символ Христової жертви, символ нашого відкуплення і спасіння, символ Христової перемоги над смертю і дияволом. Віддаючи честь святому хресту, ми віддаємо честь Христовій жертві, мукам і смерті.

Східна Церква возвеличує і прославляє святий хрест, встановивши на його честь кілька празників у році. Найбільший празник — це празник Воздвиження Чесного і Життєдайного Хреста.

Істрія встановлення празника
Празник Воздвиження Чесного Хреста належить до дуже давніх празників. Хоча ми нічого майже не знаємо про знайдення святого Господнього Хреста, так само історія встановлення празника є покрита серпанком різних легенд. Тому дуже нелегко є відрізнити історичну дійсність від звичайної легенди.

Саме слово «воздвиження» означає «піднесення», тобто урочистий обряд почитання та прославлення Хреста Господнього.

Щодо віднайдення Господнього Хреста, то християнська традиція передала нам кілька різних легенд. Три з них приписують віднайдення Хреста святій Олені, матері імператора Костянтина Великого. Датою віднайдення Хреста орієнтовно вважають 326 рік. Історики не мають інформації про воздвиження Хреста Господнього одразу після його віднайдення.

Про першу з цих подій розповідає праця церковного історика Євсевія “Життя Костянтина”. Під час боротьби римського імператора Костянтина зі своїм співправителем Максенцієм перед вирішальною битвою на Фламінієвій дорозі (311 рік), коли сили Максенція перевершували чисельністю армію імператора, Костянтин побачив на сонці променистий хрест із написом: “Цим перемагай!” Побачило цей хрест і його військо. Уночі в сні імператорові з’явився Ісус Христос і повелів виготовити військовий прапор із хрестом за зразком баченого на небі. Костянтин так і зробив. Одержавши перемогу над Максенцієм, імператор наказав вкласти в руку своєї статуї, спорудженої на головній площі Риму, цей прапор і оточив його великим шануванням. Костянтин прийняв християн під своє заступництво й оголосив віру Христову державною релігією Римської імперії. Він скасував страту через розп’яття і видав закони на користь Церкви Христової.

Друга подія – основна, його церковна традиція приймає підставою свята Воздвиження – відбулася також у часи Костянтина Великого. Його мати, Єлена, будучи вже в 80–літньому віці, турбуючись про християнську віру і ремствуючи, що місце страждання Спасителя й інших святинь знаходяться в забутті, за згодою сина в 324 році почала подорож у Палестину, відвідала Єрусалим і там знайшла Животворящий хрест Господній. Єрусалимський патріарх Макарій зійшов на підвищення і став показувати народу знайдений Єленою хрест, воздвигаючи, тобто, піднімаючи, його нагору. Після знаходження Хреста Господнього (326 рік) у різних місцях стали будувати на честь нього храми. Один з них заснувала сама Єлена на місці знахідки хреста в Єрусалимі. Будівництво його була закінчене в 335 році, освячення відбулося 13 вересня, і наступний день, 14 вересня, став святом Воздвиження Хреста Господнього.

Третя подія відноситься вже до VII століття і пов’язана з тривалою боротьбою Візантійської імперії з Персією. У 614 році перси напали на Палестину, що належала Візантії, розграбували Єрусалим і разом з іншою здобиччю забрали і святиню – Хрест Господній, Хрест пробув у полоні 14 років. У 628 році імператор Іраклій розгромив персів і повернув святиню. Хрест привезли в Єрусалим, і імператор сам вніс його в храм. З нагоди повернення Хреста Господнього відбувся урочистий молебень, під час якого патріарх знову воздвиг народу Хрест.

Оскільки празник Воздвиження пригадував Христове розп’яття і смерть, то прирівнювався до Великої П’ятниці. Тому стало традицією зберігати в цей день строгий піст.

Празник Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього належить до дванадесятих великих празників нашої Церкви і має один день передпразництва і 7 днів попразденства. Субота й неділя перед і після Воздвиження мають назву суботи й неділі перед і після Воздвиження, бо в ці дні Апостол і Євангеліє говорять про святий хрест.

Велику пошану наша Церква віддає честь святому хресту ще в Хрестопоклонну неділю. Цього дня, як і на Воздвиження, на утрені відбувається винесення святого хреста і поклоніння йому, але без обряду воздвиження — піднесення, яке є тільки на празник Воздвиження.

7 (20) травня Східна Церква вшановує пам’ять «Явління знамена Чесного хреста на небі в Єрусалимі».

У нашому церковному календарі маємо ще 1 (14) серпня «Проісхожденіє Древ Честнаго хреста», тобто винесення, похід з частинкою хресного дерева, яку в цей день з процесією переносили з царської палати в Царгороді до храму святої Софії. Починаючи від 1 серпня через два тижні кожного дня святе хресне дерево носили містом, щоб його освятити й відвернути всякі недуги. Цей празник установлений у Царгороді в IX ст. внаслідок різних недуг і пошестей, що звичайно з’являлися в серпні.

Обряди, пов’язані із празником
Празник Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста — це врочисте віддання прилюдної пошани святому хресту через окремий обряд піднесення його під час утрені празника.

У Східній Церкві існують обряди воздвиження святого хреста:

1. Обряд святого Атанасія на Атосі.
Згадується з Х-ХІ столітті, записаний в Апостолі тієї Лаври. Обряд дуже простий: Патріярх, стоячи на амвоні, — у той час амвони ще стояли посередині церкви — підносить святий хрест при співі народу «Господи помилуй». Після того читають п’ять тропарів.

2. Обряд гори Синай
Згадується з Х століття, записаний у Синайському канонарі. Це обряд такий: спочатку співають п’ять тропарів, потім на амвон виходить архиєпископ, бере святий хрест, повертається на схід, робить ним тричі хресне знамено і мовчки творить перше піднесення — від своїх грудей дуже поволі підносить святий хрест аж над свою голову. У той час, як він підносить святий хрест, народ співає 50 разів «Господи помилуй», і стільки ж само «Господи помилуй», коли опускає святий хрест вниз. Так само відбувається друге піднесення на південь, третє на захід і четверте на північ. При кожному піднесенні народ співає сто разів «Господи помилуй». Після останнього воздвиження настає поклоніння святому хресту при співі кондака празника.

3. Константинопольський обряд
Згадується в рукописі XII століття, записаний в константинопольському типіконі Евергетицького монастиря. Цей обряд такий: Патріярх підносить святий хрест не чотири, а п’ять разів, тобто на всі сторони світу і п’ятий раз знову на схід. При кожному воздвиженні сто разів співають «Господи помилуй», а перед воздвиженням співається тільки тропар «Спаси, Господи».

4. Обряд воздвиження на Русі
Згадується в XIII столітті, у пам’ятках нашої Церкви. Цей обряд відбувалося тільки в єпископських катедрах і великих соборах, де був єпископ і багато священиків. Патріярший Собор 1276 року дозволив здійснювати воздвиження у всіх церквах. Митрополит Кипріян (1381-1382 і 1390-1406) у своєму “Поученні руському духовенству” пише: «А щодо воздвиження Чесного хреста, то в кожній церкві, по цілій землі, де живуть християни, хрест воздвигають, хоча б був один священик, на славу чесного і життєдайного хреста».

Опис обряду воздвиження наші пам’ятки подають з XV і XVI ст. Винос святого хреста в часі великого славослов’я на утрені та прошення потрійної єктенії в часі воздвиження, — відбуваються, як і сьогодні. Було п’ять воздвижень з усіх сторін тетраподу, а останнє воздвиження ще раз на схід. Під час кожного воздвиження народ співав сто разів «Господи помилуй». Обряд закінчувався поклонінням і цілуванням святого хреста при співі кондака свята і трикратнім «Хресту Твоєму».

Типік о. І. Дольницького подає обряд воздвиження згідно з традицією нашої Церкви з тією тільки різницею, що в Галичині при кожному піднесенні святого хреста співали не сто, а 24 рази «Господи помилуй».

Богослужба празника Воздвиження Чесного Хреста — це величавий гимн на честь святого хреста. Тут святий хрест безнастанно величається і славиться як знамено перемоги, сили і спасіння. «Радуйся, життєдайний хресте, — каже стихира на стиховні вечірні празника, — благочестя нездоланна перемого, райські двері, вірних підкріплення, Церковна охороно! Тобою тлінність подолано, і стоптано владу смерті, ми ж піднеслися із землі до неба. Зброє непереможна, бісів переможцю, славо мучеників і преподобних справжня окрасо, пристане спасіння! Дай світові велику милість».

Святий Кирило Єрусалимський говорив: «Не стидаймося Христового хреста, хоча б хтось його укривав, але ти явно клади його на своєму чолі, щоб демони, бачачи царський знак, дрижали й далеко втікали. Роби цей знак, коли ти їси і п’єш, коли сидиш, лежиш, встаєш або ходиш, словом, при кожній нагоді».

А святий Йоан Золотоустий: «Хрест — трофей проти бісів, оружжя проти гріха, меч, що ним Христос проколов змія. Хрест — воля Отця, слава Єдинородного, радість Духа, окраса ангелів, укріплення Церкви, похвала Павла, твердиня святих, світло всієї вселенної».

Частини ж святого древа зараз знаходяться в різних соборах.

Святкування Воздвиження Церквою триває дев’ять днів: з вечора 13 вересня і до 21 вересня (по ст. ст.) або з вечора 27 вересня і до 5 жовтня (по нов. ст.). Посту слід дотримуватись у день Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього (14/27 вересня). У день Воздвиження дозволяється вживати їжу з рослинною олією.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *