Перша седмиця (тиждень)
Здійснюємо такий цикл молитовних роздумів:
1-й день. День Еклезіяста
Роздуми про марноту всього земного: людина, вибравшись на вершину слави і чимало досягнувши, помиратиме, як усі, а часом і важче. Для чого були ці всі досягнення? Одні йшли по трупах, інші вбивали свою душу, а в підсумку – нічого. Читаємо: «Яка житейська насолода» (в Чині похорону). Пошана, любов, слава, здоров’я – все нікчемне і порожнє без духовного життя! Все, як водоспад, спадає у смерть, на всьому печать недосконалості. Все, за чим ми бі¬жимо, що намагаємося наздогнати і вхопити, – дим і порох.
2-й день. «Із глибини візвав я» Пс. 130 (129, 1)
Як багато я послужив ідолам, як багато ілюзій і суєтності в моєму житті. З якою пристрастю я прикипав серцем до речей, котрі не в силі був втримати. Я не усвідом-лював притаманного мені честолюбства, марнославства, суєтності, а тепер бачу, які ниці мотиви спонукали мене до цього, в яку глибоку прірву я занурився. Я безси¬лий, не володію собою. Я приречений уже при житті бути в пеклі – в пеклі нездійс¬нених бажань, у рабстві стихії плоті і грі¬ха гордині. Я – нікчемність. І це не «при¬ниження гордості», а чесний і відвертий погляд на себе з боку. Пригадаймо наші сни, що нерідко свідчать про затаєні у нас дикі бажання, на які ми закриваємо очі. Визнаємо, що ми неспроможні управляти власною стихією.
3-й день. Добра Новина
Але вихід і порятунок є, він відкритий для мене, якщо я знову звернусь до Христа… Христос є нашою Доброю Новиною, Він народився для мене, щоб я міг підня¬тися з гріховного упадку і зцілитися. Він повчав мене, Він став для мене Богом, моїм Спасителем. З Його допомогою я підведусь на ноги.
4-й день. Зцілення
Христос дає мені зцілення своєю смер¬тю. Його Хрест і Кров були для мене, для всіх нас, для тих, хто не в силі вийти на іс¬тинний шлях, хоча й бачить його. Він вка¬зав нам на Путь (Нагірна проповідь), Істи¬ну (Бог іде назустріч нам) і Життя (Життя з Ним).
5-й день. Подяка
Я поступово оживаю. Я нескінченно вдячний Йому за те, що Він простягає мені руку. Я безмежно вдячний за все: за жит¬тя, за спасення, за радість, за випробуван¬ня, за людей, за світ, за найменшу дрібницю – бо це все від Бога. Я відчиняю двері дому, очікуючи, що Він увійде під крівлю моєї душі…
6-й день. Іспит сумління
Очікуючи Гостя, я повинен оглянути свій дім, підготувати його, навести в ньо¬му лад. Я беру в руки світильник Божих заповідей і освітлюю темні закутки. Усюди порох, бруд, мотлох – що ліпше освітлення, то похмуріша картина. Але я не впадатиму у відчай і терпляче розпочну прибирання.
Послідовно, не поспішаючи перевірю сум¬ління за Десятьма заповідями, за Нагірною проповіддю. Це моя підготовка до сповіді. В неділю у храмі багато людей, тому відбудеться загальна сповідь, отже, треба все обдумати заздалегідь, аби прийти у Церкву лише із загальним покаянням.
7-й день. Причастя
День подяки. Складаємо Богові обітницю виконати щось в Його ім’я, на знак на-шої вдячності.
Друга седмиця. Тиждень Торжества православ’я
Цього тижня, окрім загальних духовних вправ, зобов’язуюсь зробити щось для церкви (прибирання, спів, свічки, справи духовного просвітництва або що-небудь інше).
Третя седмиця. Тиждень св. Григорія Палами
Цей тиждень присвячений святому-ісихасту (безмовнику). У ці дні даю обіцянку не промовляти жодного зайвого слова. У християнських родинах повинна бути пев¬на домовленість, а хто самотній – нехай постарається здійснити це, як зможе. Жод¬них розмов, жодних бесід, навіть на добрі й задушевні теми, не кажучи про зайві та непотрібні, – лише розмови, необхідні в побуті. Кажуть, коли настає хвилина мов-чання, то «пролітає ангел». Отож, цього тижня наше завдання – не відпускати його. Декому важко даватиметься мовчання, але причина лише в тому, що ми всі вельми ба-лакучі. Кому ж все-таки буде надзвичайно важко, нехай прийме це як хрест і покуту.
Четверта седмиця. Тиждень Хрестопоклонний
Присвячується роздумам про Хрест і значення нашого хрестоносіння. Усілякі житейські страждання, турботи, зіткнув¬шись із нашим відчайдушним протестом, не є хрестом. Нашим хрестом вони стають тоді, коли ми намагаємося нести їх доб-ровільно, «за згодою».
П’ята седмиця. Тиждень св. Йоана Ліствичника
Підіймаючись духовними щаблями, найнебезпечніше – це озиратися і пере¬віряти, чи високо я вже піднявся. Жодне «підбиття підсумків» неприйнятне. Разом із досягненням певного успіху, з’являється самозадоволення, яке вмить зводить нані¬вець усі докладені зусилля. Варто завжди бачити себе на першому щаблі: а Бог будь- якої миті може перенести вас на десятий. Симптомами повної невдачі є постійно пригнічений настрій або різкі коливання від екстазу до занепаду.
Шоста седмиця. Тиждень св. Марії Єгипетської
Св. Марія Єгипетська являє нам образ покаяння. Спробуймо зосередитись і на-писати покаяння за все життя. Будьмо ви¬могливі до себе, нічого не пропускаймо і зазирнімо в усі закапелки нашого буття. Лазареву Суботу добре присвятити роз-думам про смерть, провести підготовку до смерти згідно з правилами св. Франциска Сальського.
протопросвітер О. Мень