Церква має чимало різноманітних матеріальних святинь. До них можемо зарахувати: храм та все, що там знаходиться, вівтар, престол, дарохранительниця, мощі святих, ікони, хрести. На всі ці речі багато хто дивиться як на ідолопоклонство.
Спробуймо розібратись, що про це говорить Біблія та дати відповідь на питання: Чи може матерія бути святою? В книзі Виходу ми знаходимо місце, де Бог звертається до єврейського народу: «Нехай вони мені спорудять святиню, щоб я міг жити серед них» (Вих. 25:8). Із Святого Письма можемо зробити висновок, що не тільки Скинія, але все, що було пов’язане із нею були святими. Храм Соломона був Святинею, але одночасно освячував собою навіть золото, що знаходилось у храмі (пор. Мт. 23:17). Місце, де перебував Бог було святим (пор. Іс. Нав. 5:15). Ковчег Завіту також був Святинею, коли до нього доторкнувся Оз, що не був священиком, – то Бог уразив його. У Новому Завіті таких святих місць стало на порядок більше: Голгофа, місце народження Ісуса, інші місця, де Він бував.
У євреїв був один Храм як місце перебування Бога, у нас тепер храмів багато, навіть у межах одного великого села чи містечка їх може бути декілька. Ми говоримо, що Бог не у рукотворних храмах живе, але хіба Він раніше жив на горі чи в храмі, чи може в скинії? Храм – це те місце, де Бог проявляє Свою присутність, тому те місце святе. Відомо, що слово «святий» означає «відокремлений», річ або місце відділене для Бога, це вже не просто річ і не просто місце, а святиня.
Апостол Павло знав і розумів, що Бог повсюди, але все ж таки він прийшов до Єрусалимського Храму, щоб там поклонитись Богу (пор. Дія. 24:11).
Кожна людина, незалежно від конфесій чи деномінацій, яка вважає себе християнином перед споживанням їжі просить Бога, щоб Він благословив та освятив поживу. Напевно, що ми не зможемо сказати чим відрізняється їжа освячена від неосвяченої, тож і не слід закидати іншим, якщо вони освячують речі матеріальні: чи їжу, чи воду, чи квартиру. Матерія чи, краще сказати, якісь окремі предмети можуть бути святими, тобто відокремленими, тому слід відповідно до них відноситись.
За книгою диякона Сергія Кобзаря
«Почему я не могу оставаться баптистом и вообще протестантом»