Пресвята, Пречиста, Преблагословенна

Коли людина відходить у вічність, пам’ять про неї або гине вслід за нею, або триває деякий час, або залишається навіки. Причому пам’ять, яка залишилася, може бути доброю або поганою – все залежить від того, якою була людина, що робила і як жила.

Таким чином згадуємо багатьох людей: правителів, науковців, діячів інших галузей людського життя. Одних хвалимо, – інших ганимо, про інших кажемо, що краще було б, якщо б вони взагалі не народились.

Ці історії ми знаходимо як у наших спогадах, так у світській історії, так і у Священній Історії Старого і Нового Завіту – у Святому Писанні. Життя як добрих так і поганих людей дає нам багатий досвід для наслідування, або пересторогу перед нещастям, як земним так і вічним.

Сьогодні, ми згадуємо про закінчення земного життя Тієї, Яка чи не найбільше з-поміж людей спричинилась до нашого спасіння. Ми згадуємо про Ту, Яка згодилась, щоб через Неї Слово Боже прийняло тіло і народилося у нашому світі як людина. Згадуємо про Марію із Назарету… . І як ми вище сказали, Вона також залишила слід на цій землі, і цей слід буде видимим аж до другого приходу Христового.

Люди шанують та величають Її, як Вона і сама пророкувала про це кажучи: «від цього часу всі покоління за блаженну вважатимуть мене» (Лк. 1.48). А Церква свята, говорить про Неї з різних сторін, на кожній Святій Літургії називає Її «Пресвята», «Пречиста», «Преблагословенна».

Церковні люди звикли уже до цих величань, але для багатьох, вони є каменем спотикання на шляху до Церкви. І не тому, що ці титули суперечать Писанню, а тому, що ці люди самі шукають причини, відійти від Церкви або, уже відійшовши чи ніколи і не бувши у Церкві, хочуть заспокоїти своє сумління, кажучи що там, у Церкві, Марію величають більше як Бога… Тому, гадаю, варто коротенько застановитися над цими словами величань, якими Церква прославляє Марію.

ПРЕСВЯТА. Слово «святий» має два значення: святий – відділений, вибраний; і святий – освячений благодаттю Божою. Якщо прийняти святий як відділений, вибраний, то термін «пресвята» означає «особливо вибрана», вибрана із середовища вибраних. А так воно і було, бо Ізраїльський народ був вибраний Богом з-поміж усіх інших народів, а Марія вибрана із середовища цього вибраного народу. Якщо ж святий, розуміти як освячений благодаттю Божою, то не треба великого розуму, щоб зрозуміти, що Марія, безумовно, більше від усіх була наділена цією благодаттю і через Її смирення, а й ще тому, що через Неї втілився Господь. Тому, називаючи Її «пресвятою», ми не ставимо Її вище Бога, Який називається «святим», і не приписуємо Її атрибутів Бога, лише підкреслюємо високу ступінь Її духовної досконалості.

ПРЕЧИСТА. У Старому Завіті пророк Ісая описує видіння, у якому він бачив, як один із Серафимів (ангелів), узяв розжарене вугілля із жертовника і ним доторкнувся до уст його. Через це Ісая став очищений більше від інших, і через це здатний був узяти на себе пророче служіння. Тому не буде перебільшенням і Марію величати «пречистою», адже, прийнявши у Своє лоно Сина Божого, Вона залишилась неушкодженою. Символом і прообразом цього є кущ, який у вогні не згорав, як це бачив Мойсей на горі Синай.

ПРЕБЛАГОСЛОВЕННА. І це також не перебільшення. Старозавітній Ізраїль жив очікуванням Месії (Спасителя) – тому він благословенний, так називає його сам Господь (Чис. 22. 12). Кожна сім’я в Ізраїлі, у якій народжувалось дитя, називалась благословенною у Бога, бо цим самим (своїм потомством) вони давали можливість народитися Месії. Марія не тільки належала до роду благословенних, але народила Благословенного. На Ній сповнились усі благословення та очікування благословенного народу.

ВЛАДИЧИЦЯ. Владикою називається Господь (Вих. 15. 17; Юд. 1.4; Об. 6. 10). Але владиками не гріх називати і людей. Сам Бог так назвав Соломона (3 Цар. 11. 34), Єзекію (4 Цар. 20, 5) та ін.. Якщо вони називались владиками, то Мати Ісуса більш достойна називатися так.

 

І нині, у день, коли згадуємо Її Успіння – кінець Її земного життя, бачимо, який слід Вона лишила на землі, задумаймося і над нашим життям. Воно також скоро добіжить до кінця. І що ми робимо для того, щоб бути благословенними у Бога? Марія вибрала кращу частку, яка не відніметься від Неї, Вона сказала Богові: «Так». Тож, нехай Вона стане нам прикладом. Чи ми також завжди погоджуємося із волею Божою…?

Ми згадали лише деякі слова похвали і величання із нашої Літургії, якими Церква прославляє Марію. Та вони не тільки хвалять Її, але і нам вказують, як ми маємо повестись із нашим життям, згадаймо їх ще раз: «Пресвяту, Пречисту, Преблагословенну, Славну Владичицю нашу Богородицю, з усіма святими, пом’янувши самі себе і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо». Це схема життя Марії і кожного християнина, тому вона має бути і нашим дороговказом – все життя наше Христу Богові віддаймо!!!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *