Не раз ми з вами говорили про те, що головним джерелом нашої віри є Святе Письмо. Тому і читаємо Його на кожному богослужінні, роздумуємо про правди віри та інші речі, яких Господь хоче нас навчити через Своє Слово.
Але є одна проблема, на яку ми хотіли б поглянути з допомогою Святого Писання сьогодні, напередодні та у час Різдвяних свят. Ця проблема – АЛКОГОЛЬ.
З людського погляду ми можемо говорити багато і роздумувати по-різному про нього. Зокрема є багато приказок, анекдотів, пісень, якими оправдовують себе ті, які вживають алкоголь, або, вірніше сказати, стараються приспати ними своє сумління.
Найпоширенішим є вислів «дай Боже», яким користуються практично всі перед тим, як перехилити чарку (неважливо, якої ємкості і, яку по рахунку). Не розуміють нещасні, що Бог не має жодного відношення до їхнього гріха, не зважаючи на всі їхні зусилля втягнути і Його у свою компанію. І тим більше, що Він має «дати» тому, хто випиває? Здоров’я дав при народженні, (якщо батьки пияцтвом чи іншими гріхами не забрали), але дана особа пропиває його і за кожною чаркою все більше втрачає. Щастя має кожен у більшій чи меншій мірі, але може втратити його зовсім, якщо буде пити… і так можемо перерахувати все, чого прагне людина в житті і має на увазі, коли каже «дай Боже» при випивці, а це є мир, злагода, благополуччя, любов, сім’я, добра дружина або чоловік і т. д.
Усе це та багато іншого добра, про яке я не згадав через економію часу та місця, людина втрачає при випивці, не зважаючи на те, що за кожним разом, за звичкою чи мимоволі вимовляє вищезгадане звернення до Всевишнього. Тому у цьому випадку можна пригадати слова Христа: «Хто не має, заберуть і те, що йому здається, ніби має».
Але життя показує інакше, бо воно створене Богом, і в ньому не заплановано цього. Тому ми одразу бачимо зворотній бік медалі – скалічене здоров’я, недорозвинені та хворі діти, розбиті сім’ї, а ті, що ще живуть разом, страждають від життя, яке не можуть перенести.
І, на превеликий жаль, без цієї отрути не обходиться жодне свято, не зважаючи, чи воно релігійне, чи державне, чи просто родинне. На превеликий жаль, вважається неможливим, щоб на Великдень, Різдво чи інше свято, не було на столі спиртного. І святкується не у храмі Божому, а за столом, і думається не про свято, а про застілля, і співається не «псалми й гімни та пісні духовні» (Еф. 5. 19), а похвалу собі і тому, що задурманює наш розум.
Тепер наближається і є одне із найбільших християнських свят – Різдво Ісуса Христа. Що нам робити? Як бути? Звичайно, наша щира українська душа зустрічає в цей час гостей із гостинним столом, який ломиться від наїдків та напоїв, серед яких більша частина – алкоголь. І тоді свято, після другої-третьої чарки, перетворюється в політичні дебати, обговорення, а то й осудження Церкви, священнослужителів, сусідів чи інших людей, подекуди проходять звинувачення і на адресу Творця… А про саме свято, його суть, значення і потребу для нас і нашу роль у події, яку святкуємо, м’яко кажучи, не згадується.
Хтось може сказати, що в Біблії є заборона пити вино, а не горілку. Мусимо усвідомити що, по-перше, тоді горілки як такої не було, цей напій виник значно пізніше від того часу, коли було написане останнє слово Біблії. А по-друге, Біблія говорить про «п’янкий напій» (напр.. Втор. 14. 25) взагалі, не говорячи тільки про вино, а беручи до уваги всі напої та засоби, що призводять людину до стану сп’яніння чи іншим способом затуманюють (задурманюють, притемнюють) розум. Слово Боже сказане на всі часи, отож і нам у ХХІ столітті воно є важливим і корисним. Також Святе Письмо каже, що вино має «веселити серце чоловіка», а не розбивати сім’ї чи руйнувати здоров’я і життя.
Створивши людину, Господь знав, що для неї є добре, а що погано, подібно, як кожен із нас найкраще знає річ, яку він зробив сам. Тому Бог і застерігав перших людей у раю від гріха, а коли вони все ж таки згрішили, Він і надалі старався скорегувати їх життя Своїми Заповідями до духовного і земного блага. Пізніше, застерігав Він і від надмірного вживання алкоголю, бо знав до чого це призводить. Ось коротко кілька прикладів.
Перша розповідь про гріх через алкоголь знаходиться в книзі Буття 9.20-27, учасниками були Ной та його сини. Пізніше згрішили дочки Лота зі своїм батьком, перед тим напоївши його вином (Бут. 19. 32 і далі). …Тяжкий гріх вчинив вавилонський цар Валтасар під впливом алкоголю – наказав принести священний посуд Єрусалимського Храму, (який захопив ще його батько) щоб із нього пив цар, вельможі, жінки та наложниці (Дан. 5.2 і далі).
І таких розповідей багато у Біблії, а в історії та нашому житті незліченна кількість.
Що ж говорить на це Господь? А Він висловлюється дуже конкретно, і, я переконаний, що якщо б ми знали про ці Його слова, то багато хто повівся б інакше. Ось Його думка:
«Горе тим, що встають рано вранці і женуть за напоєм п’янким, і тривають при нім аж до вечора, щоб вином розпалятись!» Іс. 5. 11
«Горе тим,що хоробрі винце попивати, і силачі на мішання п’янкого напою» Іс. 5. 22
«Горе тому, хто свого ближнього напоює з келиху гніву свого, і поїть, щоб бачити сором його!» Ав. 2. 15
«… не впивайтесь вином, в якому розпуста, але краще наповнюйтесь Духом» Еф. 5. 18
«Вино то насмішник, напій п’янкий, галасун, і кожен, хто блудить у ньому, немудрий» Пр. 21. 17
«Хто любить веселощі, той немаючий, хто любить вино та оливу, той не збагатіє» Пр. 21. 17
«… не дивись на вино, як воно рум’яніє, як виблискує в келиху й рівненько ллється, кінець його буде кусати як гад, і вжалить. Немов та гадюка» Пр. 23. 29-32
Звичайно, можна багато ще прикладів навести, але думаю достатньо і цих кількох слів, щоб кожному, хто читає ці рядки усвідомити, що ними Господь хоче дати зрозуміти.
Як святкувати?
«Як же колись твій син спитає тебе: Що то за приписи, установи й рішення, що Господь, Бог наш, заповідав вам? – Ти скажеш синові твоєму: Рабами були ми в фараона в Єгипті, та Господь вивів нас потужною рукою з Єгипту. І зробив Господь перед нашими очима в Єгипті знаки і чудеса великі й злощасні для фараона й для всього дому його; а нас вивів на те звідтіля, щоб привести й дати нам землю, що про неї клявся він батькам нашим. І повелів нам Господь виконувати всі ці установи з пошани до Господа, Бога нашого, нам на добре по всякий час, і щоб зберегти нас живими, як це (робить) по сьогодні. І це буде наша праведність супроти Господа, Бога нашого, коли пильно виконаємо всі ці заповіді, як він нам заповідав» (Втор. 6. 20-25).
Так наказав Господь відповідати кожному єврейському чоловікові-батькові, щоб навчити своїх дітей поваги до Господніх свят та заповідей. Чого може навчити сьогодні батько-мати? Які перед святами скуповують продукти, тратять великі суми грошей на те, щоб купити обнову на свято, а про його історію, значення для нас самі не знають, і не можуть навчити дітей. Тому для багатьох християнські свята перетворились на великі проблеми та стали каменем спотикання. А суть свята у них, на жаль, зводиться до того, щоб приготувати щось доброго і одягнутись у нове, а не до того, щоб, взяти участь у Богослужінні, і тим самим духовно долучитись до події, яку святкуємо.
«Отож святкуймо не у старій заквасці, ані у заквасці злоби і лукавства, а в опрісноках чистоти й правди.» (І Кор. 5. 8). Так закликає нас апостол Павло. Отож, не просто очікуймо, коли закінчиться богослужіння, щоб сісти до столу, випити й наїстися – це «стара закваска, злоби і лукавства», але берімо участь у богослужіннях, читаймо вдома, що каже Євангеліє про свято і подію, яку згадується, живімо цим Словом, щоб Дух Божий перебував у нас, тоді й стіл, який приготуємо буде для нас не спотиканням і спокусою, а допомогою й необхідним підкріпленням тілесним. Адже, маючи у собі Божого Духа, у всьому матимемо й міру – а це вже «опрісноки чистоти й правди».
Тому й не говориться про те, щоб на свята нічого не приготувати, а про те, щоб через ці приготування, ми не забули про Того, Чиє народження святкуємо – тобто про Ісуса Христа, і привітали Його у святому храмі та у своєму серці.
Згадаймо й інші настанови вищезгаданого Апостола: «…поводьмося чесно: не в ненажерстві та пияцтві, не в перелюбі та розпусті, не у сварні та заздрощах; але вдягніться у Господа Ісуса Христа і не дбайте про тіло задля похотей.» Рм. 13. 13-14. Так він наказував поводитись щодня, тим більше, якщо у той день згадуємо про народження Христа. Ми ж, коли прийдемо до когось на день народження, весілля, чи просто у людному місці – які стаємо чемні, привітні та стримані. Тим більше у свято народження Спасителя.
«Слово Христове нехай у вас перебуває щедро: навчайтесь у всякій мудрості й напоумлюйте одні одних, співаючи Богові з подякою від свого серця псалми, гимни та духовні пісні.» (Кол. 3. 16).
Тоді кожен день, проведений з Богом буде святом, яке буде початком вічності.