Із найдавніших часів, таїнство Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа було каменем спотикання для багатьох людей. Вже із книги Діянь Апостолів ми дізнаємось про реакцію афінських любителів філософії на слова ап. Павла про воскресіння Христа із мертвих: “Почувши про воскресіння мертвих, деякі почали реготатись, а деякі казали: «Про це послухаємо тебе іншим разом.»” (17.32). В ранній період існування Церкви багато хто також заперечував тілесне воскресіння Господа.
На жаль і тепер є люди та “організації”, які вчать, що Ісус воскрес духом, а потім “матеріалізувався в інше тіло”, а людина-Ісус помер навіки. Вони також вчать, що “після свого воскресіння Він не прийняв знову людського життя, але воскрес як духовна істота… Він не являвся у тілі, яке було розпʼяте…”. До їхніх тверджень належить також те, що тіло Ісуса “розклалось на гази або… зберігається десь як грандіозний меморіал Божої любові”.
Ми легко можемо впізнати таких проповідників. особливо, коли конкретно будемо запитувати кожного про воскресіння Ісуса кожного, хто підійде до нас на вулиці, чи прийде додому із пропозицією “вивчення Біблії”.
Грунтуються подібні твердження на словах ап. Петра, у яких сказано про Христа, що Він “… умертвлений тілом, але оживлений у дусі” (І Пет. 3. 18). Те, що тут йдеться не про духовне воскресіння, а про таїнственну дію Духа Святого у воскресінні Христа, підтверджується словами ап. Павла: “І коли Дух того, хто воскресив Ісуса з мертвих, мешкає у вас, то той, хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом своїм, що живе у вас.” (Рим. 8. 11). Отже, на третій день воскресло те саме тіло Господа, яке і страждало.
Про це також свідчить євангеліє. Апостолу Томі, який сумнівався, Ісус показав Свої рани “А тоді промовляє до Томи: «Подай сюди твій палець і глянь на мої руки. І руку твою простягни і вклади її у бік мій. Та й не будь невіруючий, – а віруючий!»” (Ів. 20. 27). А ще, перед цим, розвіюючи сумніви інших учнів, Господь їв із ними (Лк. 24. 42,43). Христос докоряв Апостолам за їх невірство у те, що Він воскрес у тім же тілі “Вони ж, налякані та повні страху, думали, що духа бачать.Та він сказав їм: “Чого стривожились? Чого ті сумніви постають у серцях ваших? Гляньте на мої руки та на мої ноги: це ж я сам. Доторкніться до мене та збагніть, що дух тіла й костей не має, як бачите, що я їх маю.” Сказавши це, він показав їм руки й ноги. А як вони з радощів не йняли йому ще віри й чудувались, він сказав: “Чи маєте ви тут що їсти?” Вони подали йому кусень печеної риби.Він узяв його й спожив перед ними.” (Лк. 24.37-43).
Те, що воскресле тіло Спасителя було здатне проникати у закриті приміщення, показує властивість взагалі усіх людських тіл після загального воскресіння. Ісус і раніше говорив про цю подію, яка є надією всіх християн “«Зруйнуйте храм цей, а я його за три дні поставлю.» Та він говорив про храм свого тіла.” (Ів. 2. 19, 21). Тому цілком очевидно, що тіло було те ж саме. Воно не могло бути зруйноване тлінням, або розкластися на гази “Той же, що його Бог воскресив, не бачив зітління” (Дії 13.37). А передбачено це було ще у старозавітніх пророцтвах, на які ап. Петро і вказав у день Пʼятидесятниці: “Бо ти не зоставиш душі моєї в аді і не даси твоєму святому бачити зітління… він предвидів і говорив про Христове воскресіння, що ані його душа не була зоставлена в аді, ані його тіло не бачило зітління. Оцього Ісуса Бог воскресив, – ми всі цьому свідки.” (Дії 2:27;31-32).
Отже, Святе Писання чітко свідчить про те, що Господь Ісус воскрес у тому ж тілі, у якому постраждав і помер, і у якому зʼявиться у час Свого другого пришестя.