Що нам відомо про Богородицю?

У Новому Завіті є розповідь про Благовіщення, про зустріч Богородиці і Єлизавети – матері Івана Предтечі, коротке оповідання про Різдво Христове і Стрітення, одна репліка Богородиці на шлюбі у Кані Галилейській. У Євангелії від Івана повідомляється, що Матір Божа стояла під хрестом Христовим. І все. Але свят, пов’язаних з подіями земного життя Богородиці, набагато більше. Звідки ми знаємо про ці події?

Життя Богородиці докладно описано в текстах церковного переказу. Найважливішим з них можна вважати «Протоєвангеліє Якова» – апокрифічний текст, написаний не пізніше 150 року.

Слово «апокриф» не повинно бентежити читача – в даному випадку воно означає, що текст просто не увійшов до складу Нового Завіту, але з давнини шанувався в Церкві як авторитетне джерело.

Автор розповіді про Богородицю починає свою розповідь, описуючи страждання Йоакима і Анни, у яких довгий час не було дітей. Літньому подружжю з’явився ангел і передрік їм народження дитини. Розповідь про дитячі роки Богоматері дуже докладна. Читач навіть може дізнатися про те, коли і як вона зробила свої перші кроки: «День у день міцніло дитя, і, коли їй виповнилося шість місяців, поставила її мати на землю, щоб спробувати, чи зможе вона стояти, і вона, пройшовши сім кроків, повернулася до матері. Мати взяла її на руки і сказала: Живий Господь Бог мій, ти не будеш ходити по цій землі, поки я не введу тебе у храм Господній. Батьки влаштували особливе місце в спальні доньки, і заборонено було туди вносити що-небудь нечисте, і покликала (Анна) непорочних дочок юдейських, щоб вони доглядали за нею».

У три роки дівчинку присвячують Богові, віддавши її на виховання в юдейський храм, причому Йоаким і Анна побоюються повернення дочки додому, а тому придумують хитрість: «Покличте непорочних дочок юдейських, і нехай вони візьмуть світильники та будуть стояти з запаленими (світильниками), щоб дитя не повернулося назад і щоб полюбила вона в серці своєму храм Господній».

До 12 років Богородиця залишається при храмі. У 12 років їй вибирають опікуна, який повинен охороняти цнотливість дівчинки. Вибір падає на Йосипа, в руках якого розквітає посох.

Проходить ще чотири роки, і Богородиця зустрічає архангела Гавриїла, який передрікає їй швидке народження Христа. Апокриф, на відміну від канонічних Євангелій, описує період очікування Богородиці дуже драматично. На шостому місяці вагітності у будинок з теслярських робіт повертається Йосиф (у тексті не пояснюються причини настільки довгої відсутності праведника) і підозрює свою вихованку у втраті цнотливості. Діва Марія заспокоює Йосипа, і перед праведником встає серйозна проблема: «Якщо я приховаю її гріх, то стану порушником Закону, а якщо розповім про нього синам Ізраїлю, то піддам невинну кров на смерть». Йосип хоче таємно відпустити її, щоб не піддавати ганьбі і суду юдеїв, але з’являється йому ангел і переконує не робити цього.

Далі в тексті описується жорстока реакція юдеїв, які повірили Йосипу і Марії лише після того, як вони випили воду, змішану з отрутою, і не захворіли («Суд Божий», в тому чи іншому вигляді був поширений до епохи пізнього Середньовіччя. Рідше випробуваному пропонувалося увійти в багаття або взяти з вогню якусь річ).

Апокриф завершується розповіддю про Різдво Христове. Текст в основному подібний до канонічних Євангелій, додаючи лише одне диво. Повитуха, яка приймала пологи, розповіла про диво приснодівства своїй подрузі, і та захотіла особисто переконатися в цьому. Після такої перевірки у жінки стала відніматися рука, і вона зцілилася лише після того, як взяла на руки Богонемовля.

Останні кілька рядків оповідають про втечу Святого Сімейства в Єгипет і вбивстві Захарії – батька Івана Хрестителя.

Ще один текст, з якого читач може дізнатися про життя Богородиці, а точніше про її Успіння відноситься приблизно до V століття. Досить довго християни не святкували Успіння, воно увійшло в церковний календар не раніше V століття. Сказання про Успіння Пресвятої Богородиці – апокриф з великою кількістю чудес і фактів, які просто неможливо перевірити, а тому Церква, благоговійно шануючи Богоматір, не наполягає на достовірності всього викладеного в цих текстах.

Останні роки свого земного життя Богородиця провела в Єрусалимі. Вона часто ходила на Голготу для молитви. В один з таких днів їй з’явився архангел Гавриїл і передбачив, що через три дні вона відійде до Христа.

Апокриф розповідає про те, що перед своїм Успінням Богоматір захотіла попрощатися з апостолами, і вони дивним чином були перенесені в її будинок. Автор тексту, який приписують Івану Богослову, отримав назву: «Сказання про Успіння Богородиці», барвисто описує короткочасне воскресіння вже померлих учнів Христа «А ті, які вже померли, – Андрій, брат Петра, і Филип, Лука, і Симон Кананіт, і Тадей, – підняті були Духом Святим із трун. Їм сказав Святий Дух: ви не думайте, що тепер настає воскресіння, але для того ви повстали з гробів ваших, щоб відправитися на привітання на честь і прославлення Матері Господа і Спасителя вашого Ісуса Христа, тому що наблизився день взяття її на небеса».

Оскільки в цьому тексті йдеться про апостолів Петра і Павла як про живих, можна припустити, що Успіння Богородиці відбулося не пізніше 68 року (найпізніша дата розп’яття цих апостолів).

У тексті розповідається про численні чудеса, що сталися в момент Успіння. Латинська версія містить розповідь про апостола Тому, який на кілька днів спізнився на поховання Богородиці і, прийшовши віддати разом із апостолами Їй шану, не віднайшов Її тіла в гробниці. Тома намагається звернути увагу учнів на це диво, але йому довго не вірять: «Тоді сказав йому блаженний Петро: у черговий раз ти не хотів нам вірити в те, що воскрес наш Господь і Вчитель, то як же ти повіриш нам, що було тут святе тіло? Але Тома ще більш стверджував, кажучи: немає його тут. Тоді, ніби розгнівані, вони приступили до гробу, який висічений був в скелі (тобто до гробниці), і відвалили камінь, але тіла там не знайшли і не знали, що сказати, переможені промовами Томи. Потім блаженний Тома розповів їм, як він здійснював піснеспів в Індії; потім, невідомо як перенесений був до гори Оливної, побачив, що найсвятіше тіло блаженної Марії підноситься на небо, і просив Її дати йому благословення. Вона почула його молитву і скинула йому свій пояс, яким була оперезана».

Ось власне і всі відомості про земне життя Богородиці, які можна знайти в античних і середньовічних джерелах. З одного боку, їх дуже мало, з іншого – це не заважає нам Її шанувати і любити.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.