Євангеліє від Матея: 18, 23-35.
Про немилосердного боржника
У юдаїзмі гріхи часто сприймали як борги перед Богом (як, власне, і в Отче Наш Мт. 6, 12: «Прости нам довги наші, як і ми прощаємо нашим»).
Дуже важливий аспект: гріх – це провина не стільки в тому, що було зроблено не так супроти когось, а найперше в тому, що мало бути зроблене, проте було занедбане; власне, гріх – як борг, що полягає в занедбаних обов’язках чи в нестачі милосердя та співчуття. Равини казали, що судного дня Бог буде судити своїх вірних не за тим, скільки вони зробили зла, а за тим, скільки вони не зробили добрих діл, які вони мали або могли вчинити.
Патріарша Катехитична Комісія УГКЦ-Катехитично-педагогічний інститут УКУ, Коментарі до Недільних Євангелій, Львів: Свічадо 2015 / о. Т. Барщевський та ін. [ст. 153]
*** *** ***
Гріхи, що непомітно нагромаджуються та зростають, як борг, який від пев-ного моменту вже й неможливо контролювати, приводять людину до втрати свободи, вона перестає належати сама собі, а її рабство та неміч щоразу біль-ше стають безнадійними. Це стан людини після гріхопадіння: закон був даний на порятунок від гріха, проте він став причиною падіння, осуду за переступ і, як наслідок, ще більшого підкорення гріхові.
Патріарша Катехитична Комісія УГКЦ-Катехитично-педагогічний інститут УКУ, Коментарі до Недільних Євангелій, Львів: Свічадо 2015 / о. Т. Барщевський та ін. [ст. 153]
*** *** ***
«Тоді слуга, впавши йому до ніг, поклонився лицем до землі й каже: – Потерпи мені, пане, все тобі верну. І змилосердився пан над тим слугою, відпустив його й подарував йому борг той» (Мт. 18:26-27).
У словах слуги можна зауважити його сліпу гордість, оскільки він обіцяє повернути те, чого сплатити неможливо. Проте хоча слуга просить тільки терпіння та відтермінування, що його й так не врятували б, хіба ще більше ускладнили б його становище, одержує повне прощення, що є виявом мило-сердя:
«…бо ніхто не оправдається перед Ним ділами закону: законом-бо гріх пізнається. Тепер же без закону явилася Божа справедливість, засвідчена за-коном і пророками; справедливість Божа через віру в Ісуса Христа для всіх, хто вірує, бо нема різниці. Всі-бо згрішили й позбавлені слави Божої, оправ-дуються даром його ласкою, що через відкуплення в Ісусі Христі, якого видав Бог як жертву примирення, в його крові, через віру, аби виявити свою справед-ливість відпущенням колишніх гріхів» (Рим. 3,20-25).
Для багатьох віруючих протиріччям, що його неможливо розв’язати, є за-питання: Бог справедливий чи милосердний? У цьому уривку Мт. та послання апостола Павла це коло розривається: справедливість Бога, який знає наші борги та нашу неспроможність їх віддати, виявляється в його прощенні, що є знаком його милосердя. Цей великий борг, цілком скасований, стає виявом безмежної щедрості й благості Царя.
Патріарша Катехитична Комісія УГКЦ-Катехитично-педагогічний інститут УКУ, Коментарі до Недільних Євангелій, Львів: Свічадо 2015 / о. Т. Барщевський та ін. [ст. 154]
*** *** ***
Поведінка немилосердного позикодавця разюче відрізняється від милосердної поведінки царя, до того ж позначена гнівом та жорстокістю ( ся душити його), викликаними жадібністю та грошолюбством. Саме гордість, у чому б вона не виявлялася – у грошолюбстві, гніві, самолюбстві, – не дозволяє нам вибачити, дарувати нашим ближнім провини чи образи, навіть коли вони нас про це просять, тимчасом як легко знаходимо виправдання для своїх значно більших переступів.
«Отож… згадавши про безліч талантів, стараймося хоча б тому прощати ближньому нечисленні та неважкі образи. Ми повинні дати звіт за виконання приписаних нам заповідей, але ми не в змозі виконати усього, що б ми не робили. Тому Бог і дав нам легкий та зручний засіб для повної сплати усіх наших боргів – тобто забуття образ» (св. Йоан Золотоустий).
Патріарша Катехитична Комісія УГКЦ-Катехитично-педагогічний інститут УКУ, Коментарі до Недільних Євангелій, Львів: Свічадо 2015 / о. Т. Барщевський та ін. [ст. 155]
*** *** ***
«Тоді пан покликав його і сказав йому: – Слуго лукавий! Я простив тобі весь борг той, бо ти мене благав. Чи не слід було й тобі змилосерди-тися над своїм товаришем, як я був змилосердився над тобою?» (Мт.18:32)
Чи не слід було…: Наші стосунки з Богом мають відображатися на стосунках із ближніми і навпаки: прощення та відпущення наших провин має відзеркалюватись у співчутті, терпеливості, готовності простити нашого ближнього. «А цар, відповідаючи їм, скаже: Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх найменших братів, ви Мені зробили» (Мт. 25, 40).
Патріарша Катехитична Комісія УГКЦ-Катехитично-педагогічний інститут УКУ, Коментарі до Недільних Євангелій, Львів: Свічадо 2015 / о. Т. Барщевський та ін. [ст. 155]
*** *** ***
Боже милосердя та дар прощення є Невідкличними, проте людина, яка не вміє вибачати, не зможе також і прийняти їх і сама замикає себе у в’язниці свого враженого самолюбства, зазнаючи катувань від своїх же образ.
«Слухайте, лихварі, безжалісні та жорстокі! Ви жорстокі не для інших, але для самих себе. Коли носиш злобу, знай, що носиш її сам до себе, а не до іншого, себе самого обтяжуєш гріхами, а не ближнього…
Якщо благодіяння не зробило тебе кращим, то залишається виправляти тебе покаранням. Хоча благодіяння і дари Божі незмінні, проте злоба так по-силилась, що порушила і цей закон» (св. Йоан Золотоустий).
Патріарша Катехитична Комісія УГКЦ-Катехитично-педагогічний інститут УКУ, Коментарі до Недільних Євангелій, Львів: Свічадо 2015 / о. Т. Барщевський та ін. [ст. 155]
*** *** ***
Прощати іншим можна лише з радісним усвідомленням того, що від Бога ми отримали незмірно більше прощення. І, в зворотному порядку, можна просити прощення в Господа лише тією мірою, якою ми готові прощати нашим братам.
Фаусті С. Канелла В. У школі Матея: Євангеліє, яке варто перечитувати і слухати, яким варто молитись і ділитись. / Перекл. О. Бодак, Львів: Свічадо 2017. [ст. 329]
*** *** ***
Прощення не заперечує реальність зла. Воно його допускає; але саме в ньому святкується торжество дарованої і беззастережної любові. Любов, яка не прощає, не є любов’ю.
Фаусті С. Канелла В. У школі Матея: Євангеліє, яке варто перечитувати і слухати, яким варто молитись і ділитись. / Перекл. О. Бодак, Львів: Свічадо 2017. [ст. 329]
*** *** ***
Немилосердний боржник був винен царю 10 000 талантів – найбільша цифра яку знала давньогрецька мова. (Звучить вона як myrias – міриада і означає приблизно те саме, що й Українською – кількість яку не можливо порахувати.)
Талант – одна з античних одиниць маси. Його вартість дорівнювала вартості відповідної ваги коштовного металу. Наприклад, Гомер говорить, що Ахілес дав пів-таланта золота Антілоху як винагороду. Вага таланту дорівнювала вазі води, достатньої для того щоби наповнити амфору. Зокрема, грецький талант – 26 кг. (57 фунт), римський талант – 32,3 кг. (71 фунт), єгипетський талант – 27 кг. (60 фунт), а вавилонський талант 30,3 кг. (67 фунт). Античний Ізраїль початково прийняв вавилонський талант, але іще до часів Христа зкорегував його вагу до 58,9 кг. або 130 фунтів.
10 000 талантів – на ті часи астрономічна цифра. Для порівняння, Йосиф Флавій говорить, що сумарний річний податок Юдеї, Самарії та Ідумеї у 4 році до Р.Х. складав 600 талантів.
Один талант коштував 6000 динаріїв. Якщо один робочий день (працівника виноградника) коштував один динарій, щоби заробити 10 000 талантів треба 200 000 років відкладати усе зароблене.
Матеріали для проповіді: «Чернетки»
*** *** ***
Charles Spurgeon одного разу сказав: “Прости і забудь. Коли закопуєш здохлого скаженого пса, не лишай хвіст на поверхні”.
Матеріали для проповіді: «Чернетки»
*** *** ***
Одну жінку вкусив скажений пес. Вона звернулася до лікаря, коли вже нічого не можна було зробити. Сумний доктор порадив їй написати заповіт і готуватися до неминучого. Жінка попросила папір і ручку, після чого почала писати довгий список імен. Коли вона списала один листок і попросила наступний, доктор зауважив, що вона вирішила згадати у заповіті дуже багатьох людей. У відповідь жінка фиркнула: “Нічого подібного. Я пишу список людей, яких я маю встигнути вкусити перед смертю”.
Матеріали для проповіді: «Чернетки»
*** *** ***
Багатьом помста здається солодкою. Одного разу, поки жінка розраховувалась у супермаркеті, з її сумки випала телевізійна дистанційка. Здивований продавець запитав, чи вона завжди носить дистанційку в сумці. “Ні, що ви,” – відповіла жінка – Просто мій чоловік відмовився їхати на закупи, бо хотів подивитися футбол”.
Матеріали для проповіді: «Чернетки»
*** *** ***
Відмова прощати пов’язана з бажанням помсти. Але непрощення, як і сама помста, травмує месника не менше, ніж жертву. Це, як дитина, що сидить на парковій лавці та верещить не своїм голосом. Чоловік підбігає і запитує: “що сталося?” “Я сів на джміля,” – з плачем у голосі говорить дитина. “Ну то вставай скоренько,” – каже чоловік. “Не встану! Він мене вкусив, а я натомість його задушу,” – відповідає хлопець. Духовне одуження починається тоді, коли ми встаємо з лавки і перестаємо завдавати болю іншим.
Матеріали для проповіді: «Чернетки»
*** *** ***