3-тя неділя після П’ятидесятниці

Послання до Римлян: 5, 1 –10.
Євангеліє від Матея: 6, 22-33.

Світло тіла — око. Це метафорична мова, яка пригадує і підказує не одну інтерпретацію, а більше.

Око отримує світло від серця (центру людини, яка розпізнає і вирішує) і виводить його назовні, за давньою грецькою теорією, здатність бачити — це перехід світла з внутрішньої частини тіла назовні.

Фаусті С. Канелла В. У школі Матея: Євангеліє, яке варто перечитувати і слухати, яким варто молитись і ділитись. / Перекл. О. Бодак, Львів: Свічадо 2017.

***  ***  ***

Не можете Богові служити — і мамоні (багатству). Мамона — це арамейський термін (пор. Сир 31,8), який спершу означав «те, на що людина покладає свою надію, те, на що вона покладається». Тут вона уособлює гроші як силу, що підкоряє світ і стає ідолом. Це «мамона неправа» (Лк 16:9, 11, 13б), надбана і накопичена не завжди чесно. У латинському перекладі Вульгати це mammona iniquitatis.

Отож, наголос ставиться на цілковитій готовності, на цілковитому даруванні власного єства, яке неможливо віддати водночас двом панам. Бог може навіть стерпіти те, що його ігнорують, але не те, що його ставлять на друге місце: інакше він не був би Богом!

Фаусті С. Канелла В. У школі Матея: Євангеліє, яке варто перечитувати і слухати, яким варто молитись і ділитись. / Перекл. О. Бодак, Львів: Свічадо 2017.

***  ***  ***

Світ обманює і спокушає: він переконує нас у тому, що лише володіючи чимось, ми отримуємо безпеку і радість. І тим самим робить нас невільниками, які готові йому служити, і позбавляє нас нашої правдивої людськості, краде у нас простір правдивої свободи. Саме у цьому безумстві лежить початок неспокою, у переконанні, що лише багатства є важливими і що людина знаходить свою безпеку в усе більшому їх нагромадженні для себе самої. Таке безумство засліплює (вв. 22-23): жадоба володіння дезорієнтує і обтяжує серце. Матей говорить про багатства, що їх підточує міль і ржа та що їх злодії викрадають. В ширшому значенні Біблія говорить про «марноту»: «Марнота марнот — геть усе марнота» (Проп 1, 2). Дуже часто ті багатства, що їх шукає людина, на які покладає свої надії і яким приносить себе і в жертву (тобто робить собі з них ідолів!), є «марнотою», вони ефемерні і легкі немов дим (таким є значення слова  марнота): здалеку вони обіцяють, а потім розчаровують.

Це нечесні багатства: не лише тому, що часто здобуваються через несправедливість, не лише тому, що (ще частіше) породжують несправедливість, а тому, що вони «оманливі» у своїй глибинній суті — вони завойовують довіру людини а потім її розчаровують.

Фаусті С. Канелла В. У школі Матея: Євангеліє, яке варто перечитувати і слухати, яким варто молитись і ділитись. / Перекл. О. Бодак, Львів: Свічадо 2017.

***  ***  ***

Євангеліє в жодному разі не закликає нас до пасивности, до безтурботности. Ми – не горобці, ми – людські особи, наділені Божою величчю, ми відпові­дальні і творимо разом з Богом. Для нас, як і для Нього, творення є величезним ризиком. То ж не йдеться ні про фаталізм, ні про скла­дання своїх обов’язків. Не йдеться про це. Мусимо усвідомити, що в нашому житті є дві речі, очевидні в міру того, наскільки живемо з Христом та зі Святим Духом. Ці очевидності постають перед нами, проте їх цінність у нашому житті не однакова.

Перша очевидність, що притискає нас своїм тягарем, – це те, що попри все мусимо виконувати ті завдання, які перед нами постають – кожен відповідно до свого віку, до своїх можливостей, здоров’я то­що, кожен відповідно до дорученої йому відповідальносте. Викону­вати їх необхідно, і, в певному сенсі, це прекрасно. Ми мусимо їх ви­конувати. Ця очевидність обмежує нас і може заступити все решта в житті. То ж, з огляду на те, до свого захоплення Божими обітницями ми додаємо «але», яке робить нашу згоду частковою. Кажемо: «Так, це чудово, але…».

Інша очевидність, яка, на відміну від першої, зазвичай не є тя­гарем у нашому житті, стосується віри. Йдеться про нашу довіру до Бога. Насправді, йдеться не про те, щоб просто розв’язувати всі труднощі, максимально застосовуючи той досвід, який ми здобули В житті, а про нашу довіру, про те, щоб довіряти Богові, нашому От­цеві, більше, ніж собі самим, більше, ніж иншим. Власне, з огляду на цю другу очевидність, що стосується віри, Ісус двічі чи тричі в Євангелії закидає нам: «Маловірні!» (Лк. 12, 28). І це правда! Тут нічого ображатися: ми завжди такими є, ніколи не маємо достатньо віри. Якщо тієї першої очевидности нам не уникнути, то друга, і в цьому її особливість, завжди залишає за нами вибір: вона ніколи нам не нав’язана.

Жан Корбон. Це називається Світанком. Літургічний рік у проповідях/ пер. із франц. Н. Кузневич. Львів:Свічадо,2007.

***  ***  ***

Ісус закликає Своїх учнів поставити на перше місце Бога. Тим самим віддати пошану вічним цінностям та довіритися нашому Небесному Отцю, котрий задовольняє всі наші матеріальні потреби тут, на землі.

В Матея 6:19-21 нас закликають вибрати вічні цінності і вказують, що прагнення до земних скарбів не тільки затьмарюють перспективу майбутнього, але, що ці прагнення є нерозумними самі по собі, тому що таке багатство не може бути вічним.

В Матея 6:25-33 наводиться простий заклик брати приклад із птахів та польових квітів, котрі є яскравою ілюстрацією щедрої турботи Бога про всі Свої творіння. Тут говориться про те, що слід залишити всі тривоги як забезпечити свої особисті потреби та потреби своєї сім’ї; Бог забезпечує поживою птахів, проте вони також шукають собі поживу. Довір’я учнів, на відміну від турбот поган, основується на прийнятті Бога як Свого Небесного Отця. Звідси виходить те, що потрібно, перш за все покладатися на Бога та в усьому Йому довіряти.

В сучасному світі багато людей, в тому числі і християни, не мають всього того, чого потребують. В цьому Євангельському уривку ми не знаходимо прямої відповіді на це питання. Проте нам слід завжди пам’ятати, що людям властиво неправильно використовувати навіть все те, що вони мають і що їм дає Бог.

Новый библейский комментарий: в 3 ч. Ч.3. пер. с англ. Мирт. 2001.

***  ***  ***

Словами “не піклуйтеся для душі вашої, що вам їсти чи пити, ні для тіла вашого, у що вдягнутися” Бог не закликає людей залишити роботу. Навпаки, четверта заповідь Закону Божого наказує людині працювати шість днів на тиждень: “Шість днів працюй і роби всю працю свою, а день сьомий – субота для Господа, Бога твого”. Той, хто не вірить у турботу Божу про людей працює і в сьомий день, сподіваючись власними силами забезпечити собі достаток.

Матеріали для проповіді: «Чернетки»

***  ***  ***

Як і 2000 років тому лишаються актуальними питання: “що нам їсти? чи що пити? або у що одягтися”. Щоправда, контекст цих питань зовсім інший. Так дилема, “що сьогодні приготувати?” – не у відсутності їжі, а у виборі між різними стравами. Те саме стосується пиття. Дехто годинами вчитується в інструкції на харчових упаковках, рахуючи кількість калорій і цукру, оминаючи штучні фарбники й смакові добавки. При усій ретельності вибору зайва вага стала домінуючою практично в усіх вікових категоріях.

Не меншою є і проблема “у що одягнутися?” Але і тут питання не в тому, що одягу немає зовсім. Скоріше, навпаки, – в тому, що його забагато…

Матеріали для проповіді: «Чернетки»

***  ***  ***

Один багач довго роздумував, яким чином забрати нажите на  той світ. Зрештою, він попросив дружину зібрати усе багатство в мішок і підвісити його на горищі прямо над ліжком. “Коли моя душа буде підніматися до раю, я схоплю мішок із собою,” – пояснив він своє рішення. Після смерті чоловіка дружина побігла на горище лише для того, щоби переконатися, що мішок висить на своєму місці. “Я знала! – заголосила любляча жінка, – Треба було почепити його у підвалі”…

Матеріали для проповіді: «Чернетки»

***  ***  ***

У одного селянина корова народила двійко телят – руде і біле. Він був настільки вдячний Всевишньому, що обіцяв дружині посвятити одне теля Богові. “Коли прийде час продавати телят, то виручку за одного я віддам до церкви,” – сказав селянин.  “Котрого з двох ти хочеш посвятити Богові?” – допитувалася дружина. “Будемо доглядати за ними однаково, а коли прийде час, вирішимо,” – відповів чоловік. Через кілька місяців селянин прийшов додому засмученим: “У мене погані новини. Господнє теля здохло.” “Але ж ти так і не вирішив, котре з них належить Богові,” – сказала жінка. “Звичайно, вирішив,” – заперечив селянин, – “Богові належало біле. Воно і здохло.”

Чомусь завжди здихає теля, що належить Богові.

У скрутні часи завжди першим помирає Господнє теля.

Коли людина обирає між власним задоволенням і виконанням обітниці Богові, завжди помирає Господнє теля…

Матеріали для проповіді: «Чернетки»

***  ***  ***

Зовсім не гроші, будинки, машини, новітня електроніка є об’єктами застережень Христа. Проблема в тому, що люди прив’язуються до речей і вірять, що володіння речами робить їх особливими. Речі стають показником успішності та суспільного статусу. Якщо би кожен жив у великому будинку і водив Бентлі, в цьому не було би нічого особливого. Якщо би кожен носив Прада, то вашої Пради ніхто би не помітив. Якщо би кожен обідав у Fleming’s Steakhouse, жоден би не зважав, що там буваєте.

Своїми словами Христос наголошує, що речі роблять нас особливими лише в одному – вони відвертають людину від її істинної цінності в очах Божих і перетворюють людське життя на даремно витрачений час…

Матеріали для проповіді: «Чернетки»

***  ***  ***

У книзі “The New Testament World: Insights from Cultural Anthropology” Bruce J. Malina наголошує на тому, що в античності вважалося ніби очі містять вогонь і випромінюють світло. Саме цим пояснювали можливість людини бачити. Наприклад Аристотель казав: “Можливість бачити від вогню, а чути від повітря” (Problems 31, 960a) та “Бачення є вогонь” (Problems 31, 959b). Додатково вважалося, що світло, яке виходить з очей, може впливати на предмети або істоти, на які людина дивиться. “Людина одночасно є об’єктом і джерелом багатьох впливів дії очей; також піддається впливу і керується задоволенням або незадоволенням, відповідно до того, що бачить,” говорить один із співтрапезників Плутарха (Plutarch, Quaestionum convivialium 5.7, 681a).

Також вважалося, що очі напряму пов’язані з людським серцем. Наприклад, апостол Павло говорить про “очi серця вашого” (Еф. 1:18), а Єремія “Твої очі і твоє серце звернені тільки до твоєї користи і до пролиття невинної крови, до того, щоб робити утиск і насильство” (Єрем. 22:17). Тому людина з добрим серцем має “добре око”, а істота зі злим – “лихе око”. Слово Боже попереджає про необхідність уникати “лихого ока”. “Злий, хто має заздрі очі, відвертає лице і нехтує душами. Очі користолюбця не насичуються якою-небудь частиною, і неправда злого висушує душу. Зле око заздре навіть на хліб і на столі своєму терпить убогість” (Сирах. 14:8-10); “Із майна твого подавай милостиню, і нехай не шкодує око твоє, коли будеш творити милостиню” (Тов. 4:7;17); “Пам’ятай, що заздре око – зла річ. Що зі створеного заздрісніше за око? Тому воно плаче за всим, що бачить” (Сирах. 31:14-15). Христос у притчі про робітників у винограднику говорить: “Чи око твоє заздрісне через те, що я добрий?” та включає “заздрісне око” до речей, що осквернюють людину: “Те, що виходить з людини, оскверняє людину. Бо зсередини, від серця людського, виходять лихі помисли, перелюбства, любодійства, вбивства, злодійство, здирство, лукавство, зради, ганебні вчинки, заздрісне око, богохульство, гордощі, безумство, – все це зло зсередини виходить і оск­вер­няє людину” ( Мк. 7:20-23).

Матеріали для проповіді: «Чернетки»

***  ***  ***

Не можете Богові служити  і мамоні.

Ознакою зрілості особи є, поміж іншим, – усвідомлення чіткої та адекватної єрархії цінностей, відповідно до котрих вона будує своє життя. Людина котра має цілісний/ здоровий (біблійний) погляд на світ, ближніх та Бога – має велику перевагу в тому, що уникає постійного роздвоєння (шизофренії) та духовного сум’яття.

Мамона – є арамейським словом на означення грошей та власності. У тексті Євангелія цей термін контрастує з Богом, як справжнім об’єктом служіння людини, й відтак виступає персоніфікованим та обожествленим. Для віруючих євреїв поклоніння грошам було справжнім «reductio ad absurdum», тому Своїм навчанням у цьому уривку Євангелія, Ісус вказує на одну з найбільших спокус людини – ідолатрію примітивного матеріалізму (у будь-яких формах). Якщо пам’ятати основоположний принцип духовного життя: «Ми уподібнюємося до того кому поклоняємося», – тоді серйозність повчань Ісуса не мала б залишити байдужою жодну тверезомислячу особу, котра здатна прослідкувати небезпеку духовної діалектики основану на поклонінні минущому.

«Хіба життя не більше  їжі, тіло  не більше одежі»? Їжа має тільки скромне завдання щоб служити життю, підтримуючи його фізичне існування; одяг, також має тільки скромне завдання –служити тілу, – підтримуючи в ньому тепло та захищаючи його…

Рослини, тварини, люди – всі ми є Божими творіннями. Однак серед усіх творінь, тільки людина має в собі образ і подобу Божу, – ця реальність визначає її найвищу гідність. Вдумливе спостереження за навколишнім світом, відкриває перед нами унікальність Божого задуму та таїнственну діяльність Його промислу. Мудрість та благість Творця зустрічає перешкоди для свого нормального функціонування тільки у злому серці людини. Тому, якщо комусь з поміж людей бракує най необхіднішого – тоді це виклик для кожного з нас: Як я використовую щедрі Божі дари?

Згідно з твердженням Програми розвитку ООН станом на 2005 р. (Human Development Report),кожна п’ята людина у світі, а це понад мільярд осіб, живе на менш ніж 1 $ на день, тобто в такій убогості, яка є на межі виживання. З Писання ми знаємо, що Бог піклується про все Своє творіння, а особливо пролюдей. Сотворений світ має достатньо багатств, котрі можуть забезпечити основні потреби всіх людей;ніхто не мав би залишатися голодним. Але цей світ не має достатньо засобів, щоб забезпечити бажання та примхи всіх.

Заможні християни, відтак, мали б себе питати, чи раптом їхні статки багаторазово не перевершують їхні основні потреби не використовуються для задоволення непомірних бажань, у тойчас, коли зовсім поруч ті, котрих ми (інколи вже просто механічно) називаємо братами і сестрами, немають навіть найнеобхіднішого.

о. Юрій Щурко. Третя неділя після П’ятидесятниці (Мт 6:22-33) – пріоритети учнів Ісуса// сайт: Слово Боже (дата звернення 16.06.2018).

***  ***  ***

Шукайте найперше Царство Боже та його справедливість/ праведність, а все те вам докладеться.

В Євангелії Господь не обов’язково закликає нас бути матеріаль­но убогими, позбутися власності чи цілком її занедбати. Він закликає нас побудувати в житті належну єрархію цінностей і залишатися їй вірним. Така єрархія передбачає первинність Бога і Його вимог до нашого життя, а відтак прийняття з подякою всіх Його дарів. Тільки тоді навколо нас почне народжуватися Боже Царство, яке було основною темою вчення Ісуса. Цей термін для Нього та Його сучасників означав Боже панування над світом – коли будуть встановлені мир та справедливість на землі, а воля Божа буде і на небі, і на землі.

Заклик Ісуса, шукати найперше Божого Царства, вказує дорогу до щастя та миру. Однак це тільки початок. Повнота обіцяного Ісусом має есхатологічний вимір, – тобто вповні сповниться в часі Його другого славного Приходу/ Парусії. Звідси, шукати справедливості/ праведності Царства означає не просто правильну поведінку людей перед Богом: праведна поведінка є наслідком вчинків, а не пошуків (Мт 6:1). Натомість шукати «його справедливості» означає правильну поведінку самого Бога, котрий виправдовує/ захищає переслідуваних апостолів та учнів. Шукати Божого оправдання, відтак, означає  стійко витривати у переслідуваннях, котрі приносять також і економічні негаразди й легко можуть призводити до занепокоєння про їжу, пиття чи одяг. А оскільки оправдання праведних до Отаннього/ Страшного суду не прийде, то й додаток «все те» ми можемо і не отримати до цього часу. З другого боку саме цей додаток «все те» і є формою котра, охоплює все, що отримають вкінці  ті, які пішли за Христом (Мт 19:27-29). В між часі ж, учні Ісуса повинні приймати важкість економічних негараздів з огляду на переслідування (в тому числі й з огляду на гордий та зухвалий бунт окремих людей проти Божого порядку).

«Не журіться, отже, завтрішнім днем; завтрішній день турбуватиметься сам про себе. Доволі дневі його лиха.» (Мт 6:34). Наші тривоги не елімінують економічних негараздів та переслідування християн (як наслідку бунту окремих людей проти Бога). Сьогодні нам вкрай важливо правильно спрямувати зусилля – не проклинати темряву та безплідно проводити час у журбах, шемраннях та наріканнях, – потрібно перебувати в молитві, свідчити віру й надію та дарувати любов, з терпеливістю чуваючи в очікуванні повернення Того, Хто остаточно встановить Своє Царство на землі та оправдає усіх Його вірних, які сьогодні є ніким для очманілих дурисвітів (засліплених «сильних світу цього»), які думають, що завжди керуватимуть цим світом.

о. Юрій Щурко. Третя неділя після П’ятидесятниці (Мт 6:22-33) – пріоритети учнів Ісуса// сайт: Слово Боже (дата звернення 16.06.2018).

***  ***  ***

Іван Золотоустий, коментуючи цей уривок, говорить так: «Ти не захотів би носити золота, бути одягненим в шовкові одежі і бути сліпим. Замість такої розкоші ти віддав би перевагу – здоров’ю очей. Якщо ти втратиш зір, то тобі вже не буде ні від чого зиску. Адже як при сліпоті очей і інші члени втрачають свою діяльність через те, що згасло світло, так, як і розбещення розуму твоє життя наповниться багатьма бідами. Тому, якщо ти турбуєшся про тіло, щоби мати здоровий зір, так піклуйся і про душу, щоби мати здоровий розум (ум). Якщо ж наш розум (ум) ми осліпимо, а він повинен давати світло іншим частинам тіла, то чим тоді ми будемо дивитися? Бо, хто знищив джерело, той висушив і річку. І подібним чином, хто затьмарив розум (ум), той занедбав своє життя. Тому і говорить Господь: «Коли ж те світло, що в тобі, темрява, то темрява – якою ж великою буде!» (Мт. 6:23)».

«Біблійні коментарі Отців Церкви та інших авторів І-VІІІ століть. Новий Завіт. І т. А. Євангелія від Матея 1-13». Ред. т. М. Сімонетті. Гол. Ред. Сер. Т.К. Оден. Гол. Ред. Рос. Сер. К. К. Гаврилкін. Герменевтика. 2007.