6-тa неділя після П’ятидесятниці

Послання до Римлян: 12, 6 –14.

Євангеліє від Матея: 9, 1-8.

Грецький текст НЗ означує цю людину як παραλυτικος – paralitikos, що в перекладі на укр. мову означає:кривий, кульгавий, понівечений, паралізованийОтже, мова йде про людину, яка є дуже далекою від того стану в якому її сотворив Господь, а відповідно і від того, щоб чутися щасливою. Зцілення стає можливим завдяки звільненню від гріха, а від так і влади Сатани: слово гріх (в грецькій мові αμαρτια – hamartia) дослівно означає – промах, відхід від цілі, хибний шлях.Людство відійшло від Бога – джерела Життя, завдяки хитрощам диявола (Пор.Мудр 1:1315; 2:234) та внаслідок втрати довір’я і послуху до Бога (пор. Бт 3). Це є основна причина всякого прокручення, руйнації та страждання у світі.

Жити Словом

***  ***  ***

Зцілення стає можливим завдяки вірі друзів розслабленого. Побачивши «їхню віру» Ісус звільняє хворого від влади Сатани та звертається до паралітика словом «Встань». Грецьке дієслово вставати (εγειρω /egeiro: в НЗ вжите 144 рази) у переносному значенні означає зцілення, відновлення, та повернення до життя. Це дієслово в Новому Завіті найчастіше вживається на означення Христового Воскресіння. Поряд з цим словом в НЗ синонімічно вживається ще одне слово  αναστασις / anastasis (в НЗ вжите 108 разів), яке однак коли мова йде про Христове Воскресіння, вживається більше в іменниковій формі. Таким чином силою благодаті Христа, немічний чоловік отримує здатність та силу жити цілком новим життям.

Жити Словом

***  ***  ***

Деякі книжники вважали, що слова, котрі Спаситель сказав до розслабленого, неприпустимі. Вони подумали, що Ісус богохульствує. Вони були переконані, що їхня думки нікому невідомі. Проте вони засвоїли те, що Син Людський може бачити серця та розрізняти духи. Жалюгідні думки цих людей були озвучені перед усіма присутніми.

В цьому є важливий урок для кожного із нас. «» (Євр. 4:13). Від Христа нічого неможливо приховати. Що ми думаємо, коли перебуваємо наодинці? Що ми думаємо, перебуваючи у Храмі, коли наші обличчя здаються такими серйозними та уважними? Що ми думаємо зараз, коли ці слова стоять перед нашими очима? Ісус знає. Ісус бачить. Ісус пам’ятає. Ісус колись запитає нас та зажадає звіт нашого життя.

***  ***  ***

Можливо Вас зацікавить проповідь на 6-ту Неділю по Зісланню Святого Духа? Тоді Тисни тут

***  ***  ***

В розповіді про зцілення розслабленого Ісус проголошує про прощення гріхів цього чоловіка. В цьому контексті слово «простити» означає «відпустити» гріхи далеко-далеко – туди, де вони будуть забуті назавжди. Прощення гріхів не було найголовнішим у момент більшості зцілень.

З першого погляду на розслабленого, котрий непорушно лежав на ношах, Ісус зрозумів причину його паралічу: саме психологічний стан цього чоловіка довів його до повної неможливості рухатися. Ця людина здійснила щось таке, чого вона соромилася. З часом почуття провини терзали його душу, засіваючи зневіру та небажання щось робити і навіть рухатися. Тоді друзі і принесли цього розслабленого до Ісуса – з вірою в те, що Він допоможе.

Райт Н. Т. Матфей Евангелие. Популярный коментарий. / Перекл. Е. Волкова, Москва: ББІ,2010.

***  ***  ***

Він прийшов, як Син Людський, Месія, представник Ізраїлю. Ісус прийшов, щоби визволити Ізраїль не тільки від римського, аде і від диявольського гніту – набагато сильнішого та жахливішого. Головною метою Ісуса було: визволення людства від гріхів, котрі здатні викликати не тільки параліч, але і смерть. Тому в розповіді про розслабленого використовується те ж слово, котре буде вжите для опису Христового воскресіння. «Встань», – сказав Христос, і цей чоловік встав, воскрес. Коли мова торкається відпущення гріхів, то вже не таке далеке і воскресіння людини Богом.

Ця історія показує нам і ті сили, котрі привели Ісуса на смерть, внісши свій вирішальний вклад у перемогу Христа над гріхом. Могутні слова Христа, що гріхи цьому чоловіку відпущено, викликали спротив та обурення в тих людей, котрі вважали це місією самого Бога – через посередництво священиків Храму. Ці люди не були готові до того, що Бог передасть таку владу Сину Людському. Напади цих людей продовжувалися і досягли апогею, коли Він став перед первосвящениками та говорив про владу, дану Сину Людському. Після цього Ісуса очікувала смерть, котру Він прийняв за гріхи всього людства. А Воскресіння Ісуса – знак того, що Бог був з Ним і дав Йому владу зцілювати та відновлювати світ.

Райт Н. Т. Матфей Евангелие. Популярный коментарий. / Перекл. Е. Волкова, Москва: ББІ,2010

***  ***  ***

Ісус йшов назустріч людині, даруючи Свою любов. Він йшов до людини, бажаючи преобразити її тяжке життя. Життя, в якому людина навіть тоді грішила, коли цього і не бажала робити. І ось, увійшовши в це життя, Ісус опинився в одному із характерних для того часу, селищ.

Подібно до багатьох людей у всі часи, ті, хто йшов за Ісусом, бажали отримати від Нього не тільки любов, і точно не почути Його проповіді про спасіння, а отримати від Нього щось таке, що в цьому повсякденному, суєтному, нещасливому житті, могло б їм допомогти. Також бажали отримати і зцілення. Ось чому група людей принесли цього розслабленого, котрий багато років переносив свій біль та важку хворобу, не сподіваючись на зцілення. Щастя його полягало в тому, що поруч знаходилися люди, котрим він був небайдужий. І хто не просто приніс його до Ісуса, але, пробираючись крізь натовп, зустрічаючи і нерозуміння, і докори, і насмішки, і погрози, несли його, не дивлячись ні на що, окрім одного Ісуса. (Святитель Грирогій Палама. Про розслабленого).

Библейские комментарии отцов Церкви и других авторов I-VIII веков. Новый Завет. Том 1а: Евангелие от Матфея 1-13 / Пер. с англ., греч., лат. и сир. Под редакцией Манлио Симонэтти / Русское издание под редакцией Ю.Н. Варзонина. – Тверь: Герменевтика, 2007.

***  ***  ***

Кожен із нас, опинившись в даній ситуації, напевно, буде схожим на самих фарисеїв, котрі не проявляли співчуття до цього нещасного, а, навпаки, були ще й незадоволені через те, що хтось чужий перешкоджає їм спілкуватися з Учителем. Ти хворий, то хворій собі і дальше. А ще краще помри та не зважай нам, здоровим та живим, спілкуватися із Джерелом Мудрості. Тому не дивною є їхня реакція на те, що відбулося. В черговий раз, побачивши прояв Христової любові та милосердя, прояв, котрий підняв з ложа розслабленого, фарисеї не радіють, не співчувають, а роздумують про те, що не так здійснив цей новий Проповідник віри у Бога. (Святитель Грирогій Палама. Про розслабленого).

Библейские комментарии отцов Церкви и других авторов I-VIII веков. Новый Завет. Том 1а: Евангелие от Матфея 1-13 / Пер. с англ., греч., лат. и сир. Под редакцией Манлио Симонэтти / Русское издание под редакцией Ю.Н. Варзонина. – Тверь: Герменевтика, 2007.

***  ***  ***

Христос бачить їхні думки. І доволі жорстоко, майже глузливо, викриває їх. Викриває їх, як Бог, котрий прийшов у цей світ. Звичайно, Йому було б простіше сказати: «Візьми своє ложе та ходи», – і хворий одужав би.  І всі б дивувалися Його могутністю та розумом. Проте Він каже найголовніше. Адже Христос прийшов в цей світ не зцілювати тілесні хвороби. Він прийшов спасти людей, простити їхні гріхи. І це найголовніше. І саме це Він намагається розказати фарисеям, котрі не тільки не почули Його, але і перекрутили Його слова, використавши на свій лад. Проте Христос сказав фарисеям найголовніше. Він відкрив їм ту правду, котрі вони не були здатні помістити. Правду про те, що в цей світ прийшов Бог, щоби прощати гріхи, навіть ті гріхи, котрі здійснив цей розслаблений. І Бог прощає ці гріхи завдяки вірі друзям, завдяки вірі тих, котрі здатні відгукнутися на слово Спасителя. (Святитель Грирогій Палама. Про розслабленого).

Библейские комментарии отцов Церкви и других авторов I-VIII веков. Новый Завет. Том 1а: Евангелие от Матфея 1-13 / Пер. с англ., греч., лат. и сир. Под редакцией Манлио Симонэтти / Русское издание под редакцией Ю.Н. Варзонина. – Тверь: Герменевтика, 2007.

***  ***  ***

Хоча Він був Господом та Спасителем світу, люди, котрим Він допомагав, воліли, щоби Він залишив їх (Хтоматій Аквілейський).

Библейские комментарии отцов Церкви и других авторов I-VIII веков. Новый Завет. Том 1а: Евангелие от Матфея 1-13 / Пер. с англ., греч., лат. и сир. Под редакцией Манлио Симонэтти / Русское издание под редакцией Ю.Н. Варзонина. – Тверь: Герменевтика, 2007.

***  ***  ***

Спочатку Він дарував відпущення гріхів, потім явив силу воскресіння; спочатку словами про взяття ложа показав, що буде переможена неміч та хвороба тіла, потім словами про повернення в дім вказав вірним шлях до раю, з якого праотець Адам пішов, заплямлений гріхом (Іларій Піктавійський).

Библейские комментарии отцов Церкви и других авторов I-VIII веков. Новый Завет. Том 1а: Евангелие от Матфея 1-13 / Пер. с англ., греч., лат. и сир. Под редакцией Манлио Симонэтти / Русское издание под редакцией Ю.Н. Варзонина. – Тверь: Герменевтика, 2007.

***  ***  ***

Чи відпущено гріхи розслабленого, про це знав тільки Той, Хто їх відпустив (Єронім Стридонський).

Библейские комментарии отцов Церкви и других авторов I-VIII веков. Новый Завет. Том 1а: Евангелие от Матфея 1-13 / Пер. с англ., греч., лат. и сир. Под редакцией Манлио Симонэтти / Русское издание под редакцией Ю.Н. Варзонина. – Тверь: Герменевтика, 2007.

***  ***  ***

Розслаблений уособлює весь поганський світ, котрий потребував зцілення. Тут потрібно підкреслити слова, завдяки яким відбулося це зцілення. Господь не сказав до розслабленого: «Сань здоровим» чи «Встань та ходи», але промовив: «Бадьорися, сину, прощаються тобі гріхи твої. В одному нащадку Адама відпускаються гріхи всім людям (Іларій Піктавійський. Коментар на Євангелія від Матея 8:5).

Библейские комментарии отцов Церкви и других авторов I-VIII веков. Новый Завет. Том 1а: Евангелие от Матфея 1-13 / Пер. с англ., греч., лат. и сир. Под редакцией Манлио Симонэтти / Русское издание под редакцией Ю.Н. Варзонина. – Тверь: Герменевтика, 2007.

***  ***  ***

Можливо Вас зацікавить проповідь на 6-ту Неділю по Зісланню Святого Духа? Тоді Тисни тут

***  ***  ***

І от принесли до Нього паралітика, що лежав на ношах. Побачивши їхню віру, Ісус сказав паралітику: – Бадьорися, сину, твої гріхи відпускаються.

І от принесли до Нього… Побачивши їхню віру…: У тексті прямо не згадано про друзів та про їх кількість (Мр. 2,3: четверо). Із вжитої тут форми дієслова можна зробити висновок, що ініціатива цієї зустрічі з Ісусом походила від друзів розслабленого, тимчасом як сам хворий уже змирився зі своєю неміччю, зневірився у зціленні і збайдужів до своєї подальшої долі. Віру друзів (побачивши їхню віру) не протиставлено зневірі хворого (сказав розслабленому), тож Ісус звертається до нього: «Бадьорися, сину». У цьому вірші є добра новина і для нас. Ми не можемо змінити чи навернути друзів та близьких, якщо вони закриті у своїх упередженнях, засліплені своїми болями та розчаруваннями, зневірені й озлоблені. Проте наша молитва та свідчення нашого життя (якщо ми самі не розслаблені гріхом) приведуть їх до Христа, а Він вчинить за нашою вірою.

Паралітика, що лежав на ношах: тобто був паралізований. Йдеться про людину, не здатну керувати своїми членами, рухатися, повністю знесилену або наче чимось зв’язану. Така людина у всьому залежна від інших, усе її життя і весь світ для неї зводиться до ложа, на якому, власне, недужого й принесли. Відчуття своєї безпорадності та залежності й усвідомлення безнадійності свого стану, а часто ще й озлоблення та нарікання близьких, приводять до повної апатії до всього і до себе. Стан розслабленого є влучним образом дії, наслідків та стану гріха, що нівечить й отруює життя людини, перетворюючи його на животіння, позбавлявши людину її гідності та радості від життя. Саме життя для неї стає мукою. Такий стан є повною протилежністю до Божого Замислу щодо людини.

Бадьорися, сину: будь мужнім, дерзай, будь відважним. Як у Старому Завіті, так і в Новому Завіті, це слово завжди вживане для розради й підбадьорення у важких та безнадійних ситуаціях, коли будь-яка земна надія втрачена. Водночас, ці слова закликають покладатися на Бога й передують чудесному порятункові. Із цього звернення до розслабленого можемо уявити собі його стан.

сину: дитя, чадо, син. Будучи сотвореною на образ і подобу Божу, людина є Божою дитиною (Бут. 1,27; 5, 3). Гріх, який проявився у недовірі Богові, непослуху та переступі Божої заповіді, понівечив цей Образ і відбився на стосунках між Богом та людиною. Грецьке слово «гріх», містить саме оцю ідею хиби, промаху, відходу від мети. Стан людства, позбавленого первісної слави та повноти життя, далекий від Божого задуму щодо нього, є наслідком цього непослуху, бунту проти Бога. Гріх щоразу більше поневолює людину, позбавляє її сили та волі до зміни, духовно паралізує: «Тепер же то не я те чиню, а гріх, що живе в мені. Знаю-бо, що не живе в мені, тобто в моїм тілі, добро: воля добро творити є в мені, а добро виконати – бо не чиню добра, що його хочу, а чиню зло, якого не хочу» (Рим. 7,17-19). Це замкнуте коло розриває Господь своїм прощенням, повертає людину до синівської гідності.

Бадьорися сину, твої гріхи відпускаються: В юдаїзмі (як і в багатьох античних та сучасних суспільствах) хворобу сприймали як знак покарання і наслідок гріха хворого або його батьків (Йо. 9, 2: «Учителю, хто згрішив: він чи батьки його, що він сліпим народився?»). Отож жодної хвороби неможливо позбутися доти, доки не прощений гріх, який її спричинив. Ймовірно, сам хворий дивився на свою хворобу як на покарання за гріх і зневірився як у прощенні, так і в зціленні. Тому зцілення, тобто повернення до цілості й повноти життя, починається із прощення. Ісус постає перед нами як Спаситель

цілої людини, як лікар душ і тіл наших, найперше звільняючи від першопричини зла і страждання у світі – від гріха. Зцілення розслабленого стає знаком цього прощення.

Відпускаються: відпустити, розв’язати, звільнити, простити. Гріхи були неначе прив’язані до чоловіка і стали його путами.

о. Ігор Цмоканич. Коментар до Євангелія на 5-ту неділю по Зісланні Святого Духа //о. Тарас Барщевський та ін., Коментарі на Недільні євангелія, Львів: Свічадо 2015, 105-106.

***  ***  ***

Тут деякі з книжників заговорили між собою: – Він хулить.

Вибачати може тільки той, кого ображено, прощати гріхи – тільки Бог: «Я, Я стираю твої провини заради Мене самого, гріхів твоїх не згадую вже більше» Іс. 43, 25). І хоча в юдаїзмі визнавали, що пророки можуть говорити від імені Бога, на думку книжників, Ісус зазіхнув на владу, що належить тільки Богові. Оскільки слова прощення передували зціленню, їх сприйняли як пусті й безпідставні претензії Ісуса, які, отож, є богохульством. Зцілення підтвердило, що Ісус має цю владу.

о. Ігор Цмоканич. Коментар до Євангелія на 5-ту неділю по Зісланні Святого Духа //о. Тарас Барщевський та ін., Коментарі на Недільні євангелія, Львів: Свічадо 2015, 107.

***  ***  ***

Що легше сказати: «Твої гріхи відпущені» – чи сказати: «Встань і ходи!». Та щоб ви знали, що Син людський має владу на землі гріхи відпускати, каже паралітикові: «Встань, візьми звої ноші і йди до свого дому».

У Біблії описано багато чудес, що їх зробили люди: Мойсей, Ілля, Єлисей. Проте ніхто з них не прощав гріхів. У цій перспективі «легше» сказати: «Встань і ходи!» Але йдеться про те, що сказати завжди легше, ніж зробити. За словом блаженного Єроніма: «Між сказати та зробити велика відстань». Сказати легше, якщо прощення не має видимих ознак, якщо слово не підтверджується ділом, – тож чудо виявляє силу і владу, що міститься у слові Ісуса.

Син людський має владу на землі гріхи відпускати: Це чудо підтверджує владу Ісуса і виявляє її природу. Титул «Син людський» у синоптичних Євангеліях служить самовизначенням Ісуса і переважно вживаний у контексті страстей та їх провіщення. Дослівно цей титул означає «людина у своїй немочі та вразливості» (так, наприклад, у пророка Єзекиїла, пор. Єз. 2,1+). Проте, починаючи від пророка Даниїла (Дан. 7,13+) та в апокаліптичній літературі (зокрема книга Еноха) цей титул стосується до таємничої надприродної постаті небесного походження: «дано йому владу, славу й царство… Влада його – влада вічна, що не минеться, і царство його не занепаде ніколи». У цих книгах Син Людський виступає як есхатологічний суддя. У цьому титулі поєднуються і приниження і прослава; він найкраще відкриває природу влади Христа і її здійснення; у ньому вже міститься парадокс Хреста, що стане царським престолом, знаком прощення та перемоги над гріхом і смертю.

Євреї очікували Царя, помазаного на те, щоб звільнити їх від ворогів (у часи Ісуса такими вважали римлян та язичників) та дарувати своєму народу добробут і процвітання. Серед багатьох розчарувань у царях і царках, які не мали влади посідати це місце й володіти цим титулом, вони очікували Того, кому єдиному належить така влада і хто зможе її здійснити. І ось приходить Ісус, аби звільнити від найбільшого ворога – від гріха, що паралізує людство та людину, щоб перемогти його та смерть, страх якої тримає людину в рабстві.

Влада – це мати право й могти щось робити. Бачачи земну владу, що надуживає своїм становищем задля власних інтересів і робить це коштом слабких та беззахисних, ми вже не ототожнюємо її зі служінням. Владу ототожнюємо з обмеженням свободи, бо часто земна влада базується на силі та ярмі гріха, а це страх, заздрість, злоба, жорстокість, жадібність, хіть… Влада Ісуса – це служіння і влада, що дарує правдиву свободу дітей Божих, що руйнує пута гріха прощенням. Його влада зцілює та звільняє кожного, хто її приймає, хто слухається Його слова.

о. Ігор Цмоканич. Коментар до Євангелія на 5-ту неділю по Зісланні Святого Духа //о. Тарас Барщевський та ін., Коментарі на Недільні євангелія, Львів: Свічадо 2015, 107-108.

***  ***  ***

Встав той і пішов до свого дому.

Грецьке дієслово «вставати» має так само значення зцілення, відновлення, та повернення до життя. У Новому Завіті саме це дієслово трапляється найчастіше, коли йдеться про Христове Воскресіння. Чоловік, якого принесли до Христа, весь світ якого обмежувався його ложем, що, немовби стало для нього гробом, через прощення піднімається до нового життя – життя у повноті. Тому можна сказати, що він повертається до свого дому – до тієї повноти життя в Бозі, до якої і покликана людина і яку через гріх втратила.

о. Ігор Цмоканич. Коментар до Євангелія на 5-ту неділю по Зісланні Святого Духа //о. Тарас Барщевський та ін., Коментарі на Недільні євангелія, Львів: Свічадо 2015, 108.

***  ***  ***

У центрі розповіді про оздоровлення паралітика лежить приголомшливе твердження: Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати. У біблійній традиції така влада приписується лише Богові.

Фаусті С. Канелла В. У школі Матея: Євангеліє, яке варто перечитувати і слухати, яким варто молитись і ділитись. / Перекл. О. Бодак, Львів: Свічадо 2017, 138.

***  ***  ***

Віра тут, схоже, полягає в тому, що і недужий, і ті, які його несуть, звертаються до Ісуса. Вони здаються на його владу з безмежною і беззастережною довірою. Ісус «бачить» їхню віру (Мр 2,5; Як 5,20) і лагідно звертається до розслабленого. Бадьорися сину (= Мт 9,22; 14,27). Довірся мені, сину. Цей вислів є тільки в Матея.

– твої гріхи відпускаються (= Мр 2,56; Як 5,196). Зверніть увагу на вживання пасиву: саме Бог їх відпускає. Лише тут і в епізоді з грішницею (Лк 7,48) Ісус особисто відпускає людині її гріхи (пор. 1 Йо 1,9). Ця заява не має полемічної мети і навіть не означає, що Ісус вважає хворобу наслідком гріха. Він найперше турбується про те, щоби заглибитись в корінь гріха.

Фаусті С. Канелла В. У школі Матея: Євангеліє, яке варто перечитувати і слухати, яким варто молитись і ділитись. / Перекл. О. Бодак, Львів: Свічадо 2017, 138.

***  ***  ***

І от принесено до нього розслабленого. Розслабленого приносять інші люди. Гріх — це параліч, який не дає рухатися і наблизитися до Бога. Туди, де є Ісус, можна увійти, лише спустившись згори через віру інших братів, від якої бере початок наша. Віра, яка не обтяжує себе іншим, ще такою не є. Там, де немає відповідальної солідарності брата, ще немає і пізнання Отця та його любові до всіх його дітей.

Фаусті С. Канелла В. У школі Матея: Євангеліє, яке варто перечитувати і слухати, яким варто молитись і ділитись. / Перекл. О. Бодак, Львів: Свічадо 2017, 141.

***  ***  ***

Прощення гріхів — це єдиний досвід спасіння і воскресіння, який нам дано «тут» отримати. Прощення — це ще більше чудо, аніж воскресіння мертвого. Лазар, якого Ісус воскре¬сив, помре знову. Прощати ж означає народжуватися і да¬вати народження безсмертному життю, такому самому, як у Бога, яке є отриманим і дарованим любов’ю без жодних умов. Прощення — це досвід любові, що перевершує всяке зло; вона об’являє водночас, ким є Бог, який безмежно любить, і ким є людина як його дитина, яка завжди і попри все отримує його любов (SF, р. 152).

Фаусті С. Канелла В. У школі Матея: Євангеліє, яке варто перечитувати і слухати, яким варто молитись і ділитись. / Перекл. О. Бодак, Львів: Свічадо 2017, 141.

***  ***  ***

Вітхозавітна релігія передбачала поняття “ритуальної чистоти” або “ритуальної нечистоти”. Для того, щоби бути повноцінним членом суспільства, людина мала бути фізично здоровою. Хворого сприймали як грішника і тому – нечистого. Коли Спаситель вилікував розслабленого, то разом із тілесним здоров’ям дав йому “дар миру” та відновив його право бути серед “людей Божих”.

Більшість хворих, яких зцілив Христос, належали саме до такої відкинутої офіційною церковною інституцією частини суспільства: сліпці, криві, кровоточиві та хворі на проказу. Якщо офіційна церква лишала цих людей  за своїми межами, то Христос змінював кордони церкви, включаючи до неї усіх. На підтвердження своєї правоти Він прощав людям гріхи, чим відновлював їх членство серед народу Божого. Саме це викликало злобу тогочасних церковних авторитетів.

Матеріали для проповіді: «Чернетки»

***  ***  ***

У книзі “Experiencing Peace: With God You Can Live Beyond Fear” Margaret Feinberg оповідає історію про талановитого французького канатоходця, що здійснював неймовірні трюки. Він ходив по канату на значній висоті із зав’язаними очима та штовхав перед собою тачку.

Коли в Америці почули про талановитого канатоходця, один із промоутерів запропонував йому контракт. Треба було пройти над Ніагарським водоспадом з Канадського берега на берег США  за значну винагороду. Промоутер написав французові листа, у якому висловлював сумніви стосовно його таланту, але пропонував довести свої можливості. Канатоходець прийняв пропозицію. Зазначеного дня тисячі людей прийшли подивитися на цю подію. Канатоходець пройшов над водоспадом зі своєю тачкою.

На  березі США він підійшов до промоутера і запитав, чи той вірить, що можливо пройти над Ніагарським водоспадом. “Звичайно,” – відповів промоутер, – адже ми це тільки що бачили”. “Ні. Чи ти справді віриш, що я можу це зробити?” – наполягав канатоходець. Промоутер мусів сказати: “Так, вірю”. “Тоді сідай в тачку і пішли назад до Канади”. Промоутер так і не сів до тачки, бо говорити про віру одне, а ризикувати своїм життям – зовсім інше.

Справжня віра є не на словах, а у вчинках. Зверніть увагу на слова Христа: “Побачивши віру їхню…”. Люди, що принесли свого паралізованого товариша, вірили настільки, що були готові зламати чужий будинок заради того, щоби дістатися до Спасителя…

Матеріали для проповіді: «Чернетки»

***  ***  ***