І Послання до Коринтян: 1, 10-18.
Євангеліє від Матея: 14, 14-22.
Христос подарував учням впевненість. Він спонукає їх до дії. Щоб вони сміливо брали на себе відповідальність, а не скидали її з себе, відсилаючи голодний і втомлений народ у інші села. Христос кличе учнів, запитує їх поради, іронізує і приймає той мінімум, що вони мають. Проте з їхнього мінімального внеску робить велику справу – годує п’ять тисяч осіб.
Цікаво, що у даному уривку дають не ті, хто має багато, і отримують не ті, хто дуже сильно просили. Христос робить все, щоб людина, котра слідує за ним не знесиліла. Він, будучи Добрим Вчителем, готує учнів бути з тими кому важко, хто шукають і не розуміють, що перед ними довга дорога у пустелю і це не кінець, а початок довготривалої подорожі.
Тому справжній учень Христа має спершу нагодувати інших, навіть коли він ще нічого не споживав. І часто будуть потреби не хліба, а потреби милосердя та розуміння, що дають більшу силу, аніж будь-яка страва, навіть вишукана. Щоб зрозуміти потребу потрібно вийти у пустелю. Тут не існує певності. Піти у місце, де все нове і незвичне, лише там виявляються як слабкості, так і сильні сторони. Саме в пустинному місці без засобів до існування стає зрозуміло хто є справжній Вчитель, а хто просто вдає зі себе такого.
Христос у критичний момент йде проти загальної логіки, а справжні учні вчаться та слідують за Його способом діяння. Вони вже не пасивні слухачі, а ті хто власними руками торкаються хліба, котрий не закінчується, а множиться.
Чи готовий я до пустелі? Чи не лякають мене голод та втома, котрі не оминають людину? І чи готовий я побачити лише дармовий хліб, чи все ж таки зустріти Христа, котрий є справжня ціль довгого шляху?
https://ostrovskyy.blogspot.com/2018/07/8-1414-22.html
*** *** ***
Апостол Андрій привів до Спасителя хлопця, що мав із собою п’ять хлібів і дві рибини. Не просто хлопця, майже дитину. Найменший, найслабший, без влади чи авторитету з усіх 5000 чоловіків. Дитячої їжі було досить для одного, якщо економно, – для двох. Віддаючи те, що мав, юнак ризикував залишитися голодним.
Боже благословення примножило хліби так, що їх вистачило усім і залишилося ще дванадцять кошиків. Цікаво не лише те, що Христос нагодував масу людей, а й те, що людині здається, що вона є занадто маленькою, бідною і немічною, щоби зробити щось значуще. Але в руках Божих навіть і маленький дар служить багатьом.
Матеріали для проповіді: «Чернетки»
*** *** ***
Різниця між Христом і апостолами полягала в тому, що апостоли бачили суттеву нестачу продовольства у нас лише “п’ять хлібів і дві риби”, а Спаситель бачив благословення Боже у наявності будь-якої їжі. Саме це благословення примножило малу кількість і задовільнило усих голодних…
Матеріали для проповіді: «Чернетки»
*** *** ***
Влітку 1959-го тринадцятирічний Роберт Гілл жив в Італії, де його батько, сержант Американської армії, проходив службу. Роберт прочитав про гуманітарну місію доктора Альберта Швейцера в Африці та вирішив допомогти. Власних грошей дитини висточило на одну упаковку аспірину. Оскільки на пересилку коштів не було, Роберт написав листа командуючому авіаційними силами Італії з проханням при нагоді “закинути” ліки до одного з госпіталів. Вражений емоційністю молодого чоловіка командуючий передав листа італійському радіо. Журналісти зробили невеликий сюжет де розповіли про гуманітарну місію і наміри Роберта допомогти лікарям. Через короткий час тисячі італійців приєдналися до благодійного наміру. В липні 1959-го Роберт Гілл супроводжував до Африки чотири з половиною тони медикаментів вартістю в понад 400 000 доларів на літаках наданих урядами Францій та Італії. Доктор Швейцер зазначив: “Я ніколи не думав, що дитина може стільки зробити для госпіталя”. “Я мав лише одну пачку аспірина, і бажання послужити Богові дорою справою” – казав Роберт. Дивним чином Господь прийняв дарунок дитини і багатократно помножив його, претворивши на 4,5 тон ліків.
Матеріали для проповіді: «Чернетки»
*** *** ***