Неділя 6-та після Пасхи

Сліпородженого

 

Діяння Апостолів: 16, 16-34.
Євангеліє від Івана 9, 1-38.

Перед Ісусом Христом і апостолами була одна й та сама вулиця, на якій сидів сліпець і просив милостиню. Але Христос побачив можливість зробити Божу справу, а апостоли бачили лише невирішену богословську загадку, до якої намагалися підібрати ключ.

Матеріали для проповіді: «Чернетки»

***  ***  ***

Апостоли запитали Спасителя: “Учителю, хто грішив, – він, чи батьки його, що сліпим народився?” Це питання ріже вухо сучасній людині, але за ним стоїть дуже проста теологія, що за певних життєвих обставин вживається кожною без виключення людиною. Суть її проста: якщо ти виконуєш правила, то Господь тебе благословляє; якщо не виконуєш, Бог тебе покарає. У спрощеному вигляді цей принцип використовується при вихованні дітей. Змалку батьки навчають дитину: “Якщо ти будеш робити усе так,  як треба і старанно працювати,  досягнеш успіху й житимеш у достатку та пошані. Якщо будеш порушувати закон і лінуватися, то станеш невдахою або потрапиш до в’язниці”.

Працює цей принцип і для дорослих. Якщо ти керуєш автомобілем і одночасно користуєшся мобільним телефоном, можеш потрапити в аварію, травмуєшся сам або травмуєш когось іншого, а у разі великої швидкості можеш навіть загинути або вбити людину. Звичайно, користування мобільним телефоном під час керування машиною збільшує ризик аварії. Певна доля правди у цьому є, але не вся правда. Іноді водій виконує всі правила, але з вини інших, потрапляє в аварію. Бувають у житті такі випадки, коли погані речі трапляються з добрими людьми.

За часів Христа сліпоту тілесну розглядали, як прояв кари Божої. Перед апостолами виникало лише одне запитання: хто саме винний – сам сліпець чи його батьки?..

Матеріали для проповіді: «Чернетки»

***  ***  ***

Зціленням сліпонародженого у день суботній Ісус Христос відкрито порушує цілий ряд тогочасних норм і правил життя. Спаситель суперечить фарисейському розумінню суботнього спокою і наголошує, що “субота для людини, а не людина для суботи” (Мк.2:27).

Сучасна культура рухається у протилежному напрямку. Секулярне суспільство не визнає жодного дня спочинку. Кожен, хто хоче працювати протягом суботи або неділі, може легко знайти собі роботу. Частина людей планує домашню роботу на день спочинку. Суспільство втратило відчуття святості часу, а значить, і святості самого життя…

Матеріали для проповіді: «Чернетки»

***  ***  ***

Серед водіїв є такий термін — “сліпі плями”. Наскільки б добре дзеркала заднього огляду не відображали реальність, залишаються досить великі місця, які водій не може бачити. Для того, щоби побачити, що відбувається в таких сліпих зонах, водій має фізично повернути голову, але тоді він не бачить, що відбувається прямо перед автомобілем. Зір людини влаштовано так, що вона не може одночасно бачити все, що відбувається навколо.

Аналогічні сліпі плями бувають і в духовному житті людей. Сьогоднішнє Євангельське читання демонструє, що духовні провідники того часу не могли побачити величі справи Спасителя. Вони сприймали світ викривлено, через призму придуманого ними ж закону. Перед їх очима здійснювалися величні чудеса, але фарисеї бачили лише порушення суботи. У сучасному житті люди також часто бачать лише те, що хочуть побачити або те, що збігається з їх точкою зору.

Це ілюструє старий анекдот, в якому Шерлок Холмс і доктор Ватсон вирушили на кемпінг. Після доброї вечері друзі поснули у своєму наметі. Серед ночі Холмс штовхає доктора під бік та питає: “Ватсон, подивіться вгору і скажіть, що ви бачите?” Ватсон відповідає: “Над нами мільйони зірок. З точки зору астрономії вони говорять мені, що існує безліч галактик і мільярди планет. З точки зору астрології я бачу, що Сатурн знаходиться у сузір’ї Лева. З точки зору хронології можу сказати, що зараз коло половини третьої. З точки зору теології я бачу велич і могутність Бога у порівнянні з мізерністю земного життя. З точки зору метеорології можна припустити, що завтра буде чисте й сонячне небо. А що можете сказати ви, Холмс?” “Елементарно, Ватсон. У нас вкрали намет.”

Бог не припиняє творити чудеса, але люди далеко не завжди бачать те, що відбувається у них під самим носом…

Матеріали для проповіді: «Чернетки»

***  ***  ***

Зцілення Христом сліпонародженого в суботу розлютило фарисеїв так само, як і зцілення розслабленого коло купелі Вифезда. Ці чудеса не лише не сприймалися правовірними юдеями, вони викликали лють і ненависть до Спасителя. Між тим, за спогадами Thomas E. Boomershine, ситуація не змінилась і два тисячоліття пізніше. 1978 року, під час паломництва до Єрусалима, разом із групою він зупинився у готелі на межі ортодоксального района міста. Ввечері п’ятниці, після денного відвідування місцевих святинь, водій-араб під’їхав автобусом із паломниками до готелю. Протягом хвилин агресивно налаштована юрба оточила автобус із переляканими людьми і почала стукати по ньому. На завершення ортодоксальні юдеї почали залякувати господарів готелю, обіцяючи зачинити заклад якщо хоч один автобус буде їздити цим районом у суботу, намагалися перевернути автобус та кидали каміння в машини інших євреїв, що насмілювалися їздити суботнього дня. Порівняно із сучасними фарисеями, представники цієї партії часів Христа цілком безневинно висловлювали своє невдоволення…

Матеріали для проповіді: «Чернетки»

***  ***  ***

Сьогоднішня історія не лише про те, як 2000 років тому Христос зцілив сліпонародженого. Вона і про те, як Спаситель може зцілити сьогодні сліпоту кожного з нас.

Але, може ми не такі вже й сліпі? Звичайно, я хотів би читати та водити авто без окулярів. І хоч вцілому обійтися без них я не можу, деякі речі я чудово бачу без жодних лінз. Наприклад, що моя жінка могла би робити певні речі краще, але не робить. Я добре бачу як мої сусіди мали би виховувати своїх дітей, пильнувати за своїми домашніми улюбленцями та поводитися у загальному дворі. До мене також стосуються слова Христа: “Ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш?” (Мф. 7:3)…

Зціляючи зір, Спаситель дає кожному бачити свої власні провини і цим відкриває дорогу примирення і любові…

Матеріали для проповіді: «Чернетки»

***  ***  ***

Питання: “Чому Бог попускає зло?” – іноді перетворюється на з’ясування, – “Хто винен в тому, що зло існує”.

Перше що ми робимо, коли щось стається – намагаємось з’ясувавти – хто винен. Цей урок більшість виносить із ранніх дитячих років, як і прагнення звинуватити у своїх помилках інших. Коли щось в кімнаті падає і розбивається, мама питає: “Хто це зробив?” Але допоки вона дійде з кухні, ми навчилися відповзати з місця події і робити невинне обличчя, ще до того, як добре вимовляти слова. Коли ж дар мови було врешті-решт опановано, ми точно визначали злочинця. Кому пощастило з братом або сестрою було легше. Хто мав кота або пса, також знаходив, як викрутитись. Найважче було тим, хто не мав на кого звалювати провину, а безневинно промовлене: “Воно само”, – не завжди допомагало.

З роками ми стали значно розумнішими, але не престали звинувачувати інших. Хто винний в тому, що сталося гріхопадіння: Адам, Єва чи сатана? Чи може сам Бог, що насадив спокусу прямо в райському саду?

Але замість того, щоби звинувачувати інших задумаймось: чи дійсно Бог контролює все? Якщо вчора за вечерею я з’їв значно більше ніж потрібно та дозволяє мій організм, хто приймав остаточне рішення стосовно кількості спожитого? Якщо замість фізичних вправ я пролежав на дивані, кого звинувачувати? Хто визначав скільки часу я буду молитися або присвячу справам милосердя? Влада Божа наді мною залежить від того скільки я сам дам Йому цієї влади. І якщо я не є рабом Божим, то чи можу висувати Йому претензії коли щось не так?

Подібне і в суспільному житті. Чи Господь контролює політику та економіку? Хіба Він забруднив навколишнє середовище, підірвав Чорнобильську АЕС, роками зкидав в ріки промислові відходи. Хіба Бог пив пиво у дитячій пісочниці, наплював на тротуар, насмітив у сквері та нагадив у під’їзді? Якщо ж суспільство це сприймає як норму, то чи можемо звинувачувати Бога у власних негараздах?

Відсторонимося від людських проблем. Чи є Божа провина у природних катаклізмах? Візьмемо блискавку. Протягом історичного часу від неї загинули тисячі. Їх смерть часто приписувалася волі Божій, але чи так це насправді? Коли Бенджамін Франклін винайшов громовідвід і рекомендував його вжиток для “захисту осель та інших будинків від зла заподіяного громом та блискавкою”, церкви навідріз відмовилися його встановлювати. Протягом наступних тридцяти років, жоден храм не встановив громовідводу, бо це суперечило Божій волі. Блискавка вважалася улюбленим Божим способом поразки грішника. Замість громовідводу церкви дзвонили в дзвони, щоби попередити усіх, хто чує за собою лихе, про необхідність сховатися подалі від очей Божих. Протягом цих тридцяти років тільки в Німеччині блискавка влучила майже в 400 храмів і вбила 120 дзвонарів. Навряд чи бідні дзвонарі були найбільшими грішниками, а храми осередками Божого гніву.

Церкви відмовлялися від громовідводів аж до трагедії 1769 року в Італійському містечку Брешія. Блискавка потрапила в купол храма і спричинила пожежу, що дісталася церковного склепу. На лихо, у цьому склепі місцева міліція тримала 100 тон пороха. Шоста частина міста була зрівняна з землею. Загинуло понад 3000 чоловік. Луна від цього вибуху прокотилася Європою. Через кілька років усі храми були обладнані громовідводами, а пожежі у храмах припинилися.

Але люди не припинили звинувачувати Бога у бідах. Юридична термінологія досі визнає певні явища “Актом Божим”. Спробуйте отримати страховку в разі потопу, урагану або землетрусу.

Юридично першими почали звинувачувати Бога вавилоняни. У кодексі Хаммурапі, що був написаний коло 4000 років тому є закон номер 249, який говорить: “Якщо чоловік найняв вола і бог вразив тварину, чоловік… невинний”. Суди досі використовують цей закон, якщо інших відповідальних знайти не можливо.

1915 року місто Сан Дієго найняло відомого на той час “насилателя дощу” Чарльза Гатфілда, наповнити доверху дощовою водою водосховище Морена. За роботу було обіцяно винагороду в 10 000 доларів. Гатфілд приступив до роботи першого дня нового 1916 року. П’ятого січня почався дощ, що не припинявся до 20-го. Водосховище переповнилося і почався потоп. Вода прорвала три дамби, знесла 110 із 112-ти мостів, привела до загибелі 20-ти чоловік. Збитки, нанесені потопом оцінили в 3,5 млн. доларів. Гатфілд був задоволений власною роботою, але місто відмовилося йому заплатити, а навпаки вимагало відшкодування. Після довгих судових процесів, потоп було визнано “Актом Божим”, що звільнило Гатфільда від відповідальності, але й від зарплати…

Матеріали для проповіді: «Чернетки»

***  ***  ***

Фарисеї багато говорили про Бога, визначаючи, як Бог повинен діяти у світі, але не робили справ Божих. У сьогоднішньому уривку вражає, що після зцілення сліпонародженого місцеве начальство, як і самі мешканці не могли впізнати сліпця. Щодня, протягом багатьох років він сидів на вулицях міста. Кожен із них проходив повз нього. Напевно більшість жертвувала йому копійки, але, по-справжньому, жоден не цікавився калікою. Для того, щоби визначити той це чоловік, що був сліпим, чи ні, знадобилася допомога батьків…

Сучасний світ, в більшості, діє подібно. Коли ми жертвуємо гроші потребуючим, важливо бачити перед собою не колонки з іменами, не графіки соціальних проблем, а очі реальних людей. Пам’ятаючи що кожен жебрак на вулицях нашого міста та в усіх віддалених куточках глобального села має своє ім’я, особисту історію життя, є чиїмось сином або донькою, батьком або матір’ю та нашим ближнім…

Матеріали для проповіді: «Чернетки»

***  ***  ***

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com