Святих отців I-го Вселенського Собору.
Діяння Апостолів: 20, 16-18; 28-36.
Євангеліє від Івана 17, 1-13.
У Своїй Первосвященницькій молитві Христос навчає Церкву як вижити “Щоб усі були єдине: як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони нехай будуть в Нас єдине” (Ін.17:21). Єдина можливість для християн вистояти проти спокус світу – бути разом. І навпаки, розділення є найбільшою небезпекою.
Сучасні загрози асоціюються з тероризмом, хворобами та безробіттям, але Спаситель говорить, що роз’єднання є найбільшою загрозою. При цьому люди мають жити в єдності з Богом і один з одним…
Матеріали для проповіді: «Чернетки»
*** *** ***
Варто зазначити що, всупереч твердженням деяких сучасних авторів, Нікейський собор не мав нічого спільного з вибором Новозавітних книг. Нападаючи на віру, противники християнства (наприклад Ден Браун в книзі “Код Давінчі”) переконують сучасників, що святі отці нав’язали світові своє уявлення Христа, заборонивши до вжитку ряд книг, які нібито входили до Біблії раніше. Подібно і ряд ліберальних вчених, ігноруючи здоровий глузд та історичні факти, стверджують, що Христа зробив Богом Нікейський собор.
Такі твердження суперечать історії. В документах Нікейського собору немає навіть натяку на дискусії або рішення стосовно канонічності книг Святого Письма. Вселенський собор не видумував нічого нового і стосовно Божественності Ісуса Христа. Віра у Божественність Спасителя існувала з часу Його Воскресіння. Щоби переконатися в цьому, досить згадати свідчення апостола Хоми. На додаток збереглися письмові свідчення християн перших століть, які засвідчують віру Церкви у Божественність Спасителя.
Justin Martyr (100-165 AD): “…Отець і творець світу має Сина, який є Словом і Першонародженим і є також Богом” (First Apology 63:15).
Irenaeus (130-200 AD): “…Ісус Христос, наш Господь, і Бог, і Спаситель, і Цар, згідно з волею невидимого Отця, . . .” (Against Heresies I, x,1)
Clement of Alexandria (150-215 AD): “Однаково, як Бог і як чоловік, Господь надає нам різного роду допомогу. Як Бог Він прощає гріхи, як чоловік Він навчає нас повністю уникати гріхів” (Christ the Educator, chapter 3.1). Також, “Наш Просвітитель, діти, подібний до Свого Отця, Бога, чиїм Сином Він є. Він безгрішний, непорочний, без душевних пристрастей, Бог бездоганний у вигляді людини виконує волю Свого Отця” (Christ the Educator Chapter 2:4).
Hippolytus (170-236 AD): “І благословенний Іван свідчить у своїй Євангелії визнаючи Слово Богом коли говорить: “Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог”. Що випливає з твердження що Слово було у Бога і Слово було Бог? Чи може хтось сказати, що він говорить про двох Богів? Я ні. Воістину, мова йде не про двох Богів, але одного в двох особах, і на додаток, про третю, благодать Святого Духа” (Against the Heresy of One Noetus. 14).
Tertullian (150-225 AD): “…єдиний Бог має також Сина, своє Слово, що виникло з Нього, яким усе було створено і без якого ніщо не творилося: воно було послано Отцем в діву і народилося від неї одночасно чоловіком і Богом. Сином Людським і Сином Божим,…” (Against Praxeas, 2).
Матеріали для проповіді: «Чернетки»
*** *** ***