Перша Неділя Посту

Неділя Православ’я, Покликання апостолів

Апостольське читання: Євреїв 11:24-26; 32-12,2
Євангельське читання: Івана 1:43-51

Із спадщини Святих Отців

«Апостол» – це «посланець», така його місія. Ісус вибирає 12 апостолів, знаючи, що вони здатні нести Його благодать, проповідувати Євангелія цілому світу. Учень, якого любить Ісус, уособлює собою кожного із нас, хто бере участь в Євхаристійній трапезі, хто поклоняється Ісусу, йдучи Його шляхом аж до самого підніжжя хреста, приймає Марію, Його матір, живе зустріччю із Воскреслим Христом.

о. П’єр Дюмулен. Євангелие от Иоанна: Коментарий./ пер. Ю. Куркина. 2003.

***  ***  ***

Існує безліч різних покликань. Коли Ісус кличе когось із нас йти за Ним, то Він підбирає таку «техніку», яка найбільше підходить до людини. Це ми бачимо із історій покликань апостолів. В кожного із них особлива, притаманна тільки йому історія, історія великої любові.

З історії Андрія і іншого учня (див. Ів. 1:35-39) ми бачимо, що не Ісус кличе їх. Вони самі шукають Його, тому що чули свідчення Івана. Ці «шукачі Бога» зустріли Бога. Вони вже знаходилися на духовній дорозі, жили в правді. І ось вони зустрічають саме Того, Хто воплочує в Собі все те, що вони шукають і чого так прагне їхнє серце. Вони ідуть за Ним. Тепер вони вже прямують не за ідеалом, а за живою особистістю. Все те, що відбулося із ними наскільки важливе, що вони все пам’ятають до дрібниць. Вони прийшли, побачили і назавжди залишилися з Ісусом.

о. П’єр Дюмулен. Євангелие от Иоанна: Коментарий./ пер. Ю. Куркина. 2003.

***  ***  ***

З історії покликання Симона-Петра ми дізнаємося, що він чує про Ісуса від брата і погоджується зустрітися з Ним. Його приводить до Христа інша людина. Зустріч із Христом наскільки дивовижна, що Симон стає зовсім іншою людиною, навіть змінює ім’я. Ісус преображає його, дає йому можливість стати тим, над чим він навіть не замислювався. Це покликання-відновлення, яке допомагає людині відкрити свою справжню особистість

о. П’єр Дюмулен. Євангелие от Иоанна: Коментарий./ пер. Ю. Куркина. 2003.

***  ***  ***

З історії покликання Филипа ми бачимо, що Христом Сам його кличе. Він слухається голосу Ісуса, залишає все, тому що бачить в Ньому надію свого народу. Він бачить Того, Кого в глибині серця завжди шукав. Той, про Кого говорило передання, батьки, релігія, виходить йому назустріч і закликає приєднатися до Нього та йти вслід за Ним.  Филип не може стримати своєї радості в собі, він стає посланцем.

о. П’єр Дюмулен. Євангелие от Иоанна: Коментарий./ пер. Ю. Куркина. 2003.

***  ***  ***

З історії Натанаїла ми бачимо, що він чує слова Филипа, підходить до Ісуса із цікавості і навіть з певним скепсисом. Він хоче тільки подивитися на Ісуса, проте Він відразу торкається глибини його серця. Натанаїл прагне тільки поглянути на Ісуса, а виходить, що Ісус вже давна бачив його під смоківницею. Для юдеїв бути під смоківницею означало молитися, роздумувати над Словом Божим. Коли Натанаїл роздумував над Святим Писання, Хтось просто читає в його серці. Адже неможливо наблизитися до Христа, залишаючись тільки спостерігачем. Потрібно віддатися Йому цілком. Покликання Натанаїла – це покликання всіх тих, хто шукає Бога в правді свого серця.  Прийде обов’язково такий момент, коли вони зрозуміють, що Той, Кого вони шукають, знаходиться зовсім поруч з ними, Він перебуває в них.

о. П’єр Дюмулен. Євангелие от Иоанна: Коментарий./ пер. Ю. Куркина. 2003.

***  ***  ***

Християнське покликання – це досвід Бога. Це дружба, яка виникає між Богом та людиною. Щоби пізнати Божого Агнця, нам недостатньо просто  прийти, побачити і піти за Ним, нам потрібно одночасно і знайти Його, і віддатися Йому, і довіритися. «Ти не шукав би Мене, якщо б ти уже Мене не знайшов», – так говорить Христос Святому Августину.

о. П’єр Дюмулен. Євангелие от Иоанна: Коментарий./ пер. Ю. Куркина. 2003.

***  ***  ***

Шляхи спасіння – різноманітні. Всі правдиві християни отримують одного Духа, омиваються однією кров’ю, служать одному Господу, надіються на одного Спасителя, вірують в одну істину та дотримуються одного Закону. Проте кожне навернення для Бога індивідуальне, в кожного християнина свій досвід. Дух Святий діє в кожній людині на Свій розсуд. Кожного Він кличе саме в такий спосіб, який вважає за потрібний. Тому нам не слід дохований досвід однієї людини прилаштовувати до всіх людей. Для нас важливо не якою дорогою йшла людина, а куди вона прийшла: до Божої благодаті, до свого спасіння, до своєї віри.

Джон Райл. Размышления над евангелием от Иоанна. 2002.

***  ***  ***

Христос – головна тема Старого Завіту. Найперші обітниці, дані в часи Адама та Еноха, Ноя та Авраама, Ісаака та Якова, стосуються тільки Христа. Кожен первосвященик став прообразом Христа; кожна деталь скинії стала Його тінню; кожен суддя та визволитель Ізраїля стає Його млявим відблиском. Христос був пророком, і тим Царем із дому Давида, котрий став і Господом Давида. Він був син діви і Агнцем, про котрого пророкував Ісая; правдивою Галузкою, про котру згадує Єремія; добрим Пастирем, якого передбачає Єзекиїл; Ангелом завіту, котрого обіцяє Малахія, і Месією, котрий, за словами Даниїла, повинен був отримати смерть. Світло, котре бачили автори Старого Завіту, було тільки тьмяним відображенням світла Євангелія. Проте всі вони бачили одного і того ж майбутнього Месію.

Джон Райл. Размышления над евангелием от Иоанна. 2002.

***  ***  ***

«А що доброго може бути з Назарету?» Мовив до нього Филип: «Прийди та подивися» (Ів. 1:46). Яка гарна порада! Якщо б Филип став дорікати Натанаїлу в його невірстві, то міг би образити його, якщо б він став переконувати його, то для Натанаїла ці докази виявилися б зовсім слабкими і він би переконався в своїх сумнівах. Проте Фипип пропонує йому самому все перевірити. А це в свою чергу приводить до того, що Натанаїл знайомиться із Христом.

Джон Райл. Размышления над евангелием от Иоанна. 2002.

***  ***  ***

Нам, християнам, слід також поводитися з іншими, як Филип із Натанаїлом. Нам слід закликати всіх випробувати нашу віру; переконувати, що кожен може оцінити християнство, випробовуючи його в істинності; запевнювати в тому, що правдиве християнство відкрите для різноманітних питань. Адже в християнстві немає жодних секретів, нам, християнам, немає чого приховувати.

Джон Райл. Размышления над евангелием от Иоанна. 2002.

***  ***  ***

«Ось справжній ізраїльтянин, що нема в ньому лукавства» (Ів. 1:47). Натанаїл був справжньою Божою дитиною, незважаючи на тяжкі часи. Він володів тим, що можна отримати тільки через благодать, – чистим серцем, в якому не було жодної краплі лукавства. Він був переконаний в тому, що бачив в Писаннях. Він твердо тримався того, про що писало Писання, незважаючи на думки фарисеїв, садукеїв та модних релігійних ідей. Натанаїл був чесним старозавітним віруючим, проте в своїй чесності був самотній. Саме через це його хвалить Ісус, називаючи: істинним сином Авраама, істинним юдеєм, не тільки нащадком Якова в тілі, але нащадком Ізраїля в серці.

Джон Райл. Размышления над евангелием от Иоанна. 2002.

***  ***  ***

«Учителю, ти – Син Божий, ти – цар Ізраїлів» (Ів. 1:49). Ці слова говорить та людина, котра зрозуміла, що Ісус – Месія; що Він – той божественний посланець, котрий повинен був прийти на землю, щоби визволити грішників; що Він – той Цар, про котрого пророкували пророки, який має зібрати ізраїльські коліна та правити ними. Ми не можемо відповісти: чи міг Натанаїл в той час правильно сприймати сутність Христового Царств? Проте ми можемо без сумніву сказати,  що він бачить в Ісусі Христа, благословенного Сина Божого.

Джон Райл. Размышления над евангелием от Иоанна. 2002.

***  ***  ***

Натанаїл повірив, що Ісус – це обіцяний Месія, коли Христос був бідним та приниженим. Ісус, навпаки, скріплює його віру, запевняючи, що, не дивлячись на Своє приниження на землі, Він буде панувати як Цар.

Джон Райл. Размышления над евангелием от Иоанна. 2002.

***  ***  ***

Натанаїл був апостолом, котрого називають Вартоломеєм. В нього, як і в інших апостолів, було два імені. Щодо цього підтвердження ми маємо трійний факт. По-перше, в трьох із чотирьох списків апостолів імена Филип та Вартоломей згадуються разом (пор. Мт. 10:3; Мр. 3:18; Лк. 6:14). По-друге, ім’я Натанаїла подається в одному ряді із Петром, Томою, Іваном і іншими двома учнями, котрим Христос з’явився після воскресіння. По-третє, Іван в своєму Євангелії жодного разу не використовує ім’я Вартоломей. Тому слід припустити, що Вартоломей та Натанаїл – одна і та особа.

Джон Райл. Размышления над евангелием от Иоанна. 2002.

 

***  ***  ***

Натанаїл родом із Кани не вірить, що із сусіднього села Назарету може явитися щось добре. Проте достатньо тільки одного загадкового слова із вуст Ісуса, і Натанаїл відразу наділяє Його високим титулом Сина Божого. Цією поведінкою він здивував не тільки Ісуса, але і нас, читачів.

Тут ми вираз «Син Божий» розуміємо як месіанський титул. Тим більше, що Натанаїл додає до цього інший титул «Цар Ізраїля». Ми розуміємо, що Іван мав на увазі щось значно більшу. Проте, навряд Натанаїл в той момент міг бачити щось більше. Однак. Слід відразу зрозуміти, що перед нами Хтось більший, ніж очікуваний Месія. З Ісусом ми входимо в Божий дім, в Храм. Де Ангели сходять та піднімаються і, безпосередньо, відчувається Божа присутність.

Н. Т. Райт. Иоанн. Євангелие. Популярный комментарий. Москва. 2009

Із спадщини Святих Отців

Досить дивним є історія, як Филип йде за Ісусом. Андрій йде за Ним, почувши про Христа від Івана, Петро – від Андрія; а Филип не чує про Нього ні від кого і зовсім нічого не знає про особу Христа. Він просто слухається Його голосу, він не тільки не залишає Ісуса, а стає Його проповідником для інших.

Іван Золотоустий. Гомілії на Євангеліє від Івана.

Библейские комментарии отцов Церкви и других авторов І- VIII веков. Новый Завет. Том : Евангелие от Иоанна 1-10Пер. с англ., греч., лат. и сир. Под редакцией Джоэлла Эловски / Русское издание под редакцией Ю.Н. Варзонина. – Тверь: Герменевтика, 2016.

***  ***  ***

Христос хвалить і виділяє серед інших Натанаїла через те, що він сказав: «А що доброго може бути з Назарету?» (Ів. 1:46). Ми б, звичайно, за такі слова його осудили, але тільки не Христос. Для Ісус ці слова свідчать, що людина, яка їх сказала, не є невіруючою. Адже Натанаїл був обізнаний в Святому Писанні, він знав про те, що Христос має прийти  із Вифлеєму, із того селища, з якого походив цар Давид. Тому, почувши слова, що Христос прийшов із Назарету, він обурюється і дивується, знаючи про пророцтва, які свідчать про Месію.

Іван Золотоустий. Гомілії на Євангеліє від Івана.

Библейские комментарии отцов Церкви и других авторов І- VIII веков. Новый Завет. Том : Евангелие от Иоанна 1-10Пер. с англ., греч., лат. и сир. Под редакцией Джоэлла Эловски / Русское издание под редакцией Ю.Н. Варзонина. – Тверь: Герменевтика, 2016.

***  ***  ***

Натанаїл, бачивши вчинки Ісуса, говорить: «Учителю, ти – Син Божий, ти – цар Ізраїлів» (Ів. 1:49). Він визнає Ісус Тим Месією, про котрого пророкували старозавітні пророки. Хоча на прихід Месії люди очікували, як на появу Бога перед усіма, як Царя Ізраїльського.

Теодор Мопсуестський. Коментарій на євангеліє від Івана.

Библейские комментарии отцов Церкви и других авторов І- VIII веков. Новый Завет. Том : Евангелие от Иоанна 1-10Пер. с англ., греч., лат. и сир. Под редакцией Джоэлла Эловски / Русское издание под редакцией Ю.Н. Варзонина. – Тверь: Герменевтика, 2016.