Апостольське читання: Діяння Апостолів 1, 1-8
Євангельське читання: Йоана 1, 1-17.
Люблю гуляти старовинним цвинтарем і думати про життя, читаючи напівстерті написи на могильних плитах. Імена і дати… 1855 тире 1915, 1904 тире 1976. Дві дати і тире між ними. Перша – дата народження, друга – дата смерті. Маленьке тире представляє усе, що відбувалося між ними.
Сотні людей поховані тут. Вони прожили життя, сповнене турботами, радощами і бідами. Деякі з них були великими, знаними і впливовими людьми свого часу. Але все, що лишилося від них на землі – маленька ділянка на цвинтарі та коротке тире між двома датами…
Матеріали для проповіді: «Чернетки»
*** *** ***
Сьогодні кожен третій мешканець планети Земля вважає себе християнином. Яким чином з дванадцяти рибалок, селян та митаря громада Христа виросла до таких небачених розмірів? Відповіддю є Воскресіння Спасителя, що докорінно змінило перебіг історії.
Протягом Свого життя Спаситель не написав жодної книги, мало того, Він не написав жодного рядка. Але Йому присвячено більше книг ніж будь-якій іншій людині. Христос не написав жодної пісні, але йому присвячено більше музики, ніж будь-кому іншому в історії. Христос ніколи не відходив більше, ніж на сто миль від місця свого народження, але немає найвіддаленішого куточка світу, де би не було Його послідовників. Причина поширення Християнства є в тому, що це дійсно Добра Новина, що змінила історію світу звісткою про перемогу життя над смертю…
Матеріали для проповіді: «Чернетки»
*** *** ***
Оповідаючи про Воскресіння Спасителя, апостол і євангелист Іоан Богослов говорить, що Марія Магдалина сповістила учнів Христових про зникнення тіла улюбленого вчителя. Апостоли Петро та Іоан побігли до гробу. Іоан прибіг першим, але не наважився зайти всередину. Коли прибіг Петро, то “ввійшов у гріб і побачив одні лиш пелени, що лежали; а хустина, яка була на голові Його, лежала згорнена не з пеленами, а осторонь, на іншому місці” (Ін. 20:6-7).
Цікаво, що дрібна деталь про згорнуту хустину взагалі потрапила до уваги учнів Христових. І не просто потрапила, їй присвячений окремий вірш у досить стислому і скупому на деталі описі євангелиста. Для того, щоби зрозуміти причину і важливість цього вірша, треба заглибитися у традиції тогочасного життя. Складена або пом’ята хустина була елементом комунікації між господарем і слугою, й кожен єврейський юнак знав цю традицію. Коли слуга подавав обід господарю, то накривав стіл, а сам виходив допоки господар не завершить вечерю.
Після трапези господар вставав, витирав пальці, губи та бороду і, зім’явши хустину, кидав її на стіл. Це було знаком, що вечеря завершена і можна прибирати зі столу. Але, якщо господар відходив від столу і залишав хустку складеною поряд із своєю тарілкою, слуга не мав права торкнутися до їжі, бо вечеря була не завершена. Таким чином, складена хустина говорила: “Я повернуся назад, чекайте”.
Тому апостол Іван присвячує вірш опису складеної хустини, бо ця хустина говорила їм, що Христос планує повернутися і що Він ще не завершив Своє перебування на землі.
Матеріали для проповіді: «Чернетки»
*** *** ***
Чим для кожного з нас є Пасха? Але для початку чим вона не є… або, не повинна бути.
Пасха – це не запечене ягня, не фарбовані крашанки, не солодкий хліб, не запалені за святочною трапезою свічки, не новий яскравий одяг. Це навіть не присутність на церковній службі, не радісні вигуки “Христос Воскрес”. Пасха – не свято їжі після довгого періоду посту, не пиття і застілля. Пасха не є об’єднанням родини після тривалої розлуки, не нагода, хоч на короткий час, повернутися до батьківського дому, не зустріч зі старими друзями…
Точніше… усе вище перераховане на Пасху є… але це не все, не в цьому суть свята. Пасха, понад усе, є причастям Царства Небесного, покликом вічності, що сповна втілюється у Божественній літургії, відлунює у церковних здвонах і торкається потаємних струн людської душі. З темної глибини печерного гробу підноситься прошення і любов, змінюючи кожного з нас. Роз’єднані та розпорошені по світу, ми стаємо учасниками єдиного таїнства Життя…
Матеріали для проповіді: «Чернетки»
*** *** ***
Христос Воскрес! І цей факт став переломною точкою історії. Апостол Павло говорить: “А якщо Христос не воскрес, то й проповiдь наша марна, марна i вiра ваша” (1Кор. 15:14). Якщо ж Христос Воскрес, то цю подію можна порівняти хіба що з “теорією великого вибуху” – мить, що змінила всесвіт.
Але чи змінила? Чи люди змінили своє життя знаючи про Воскресіння Христове? Далеко не всі. Історія Гетевського Фауста також починається на Великдень.
Наприкінці страсного тижня професор Фауст, невдоволений мізерною кількістю знань, що йому за роки наукової діяльності вдалося почерпнути з книг, розчарований марними прагненнями дістатися до суті речей, вирішує покінчити життя самогубством. Як язичник перед вічністю, він розглядає марноту свого буття. Тої самої миті, коли Фауст підносить до роту склянку з отрутою, за вікнами б’ють Великодні дзвони і чути святочні піснеспіви про Воскресіння Христове.
Господь зупинив руку Фауста. Його настрій змінюється. Він відкладає отруту, гуляє з учнем по місту, дивиться на живих і радісних людей, милується природою, навіть, підбирає бездомного пса. Повернувшись додому з натхненням сідає перекладати рідною мовою першу главу Євангелія від Іоана, саме ту, що читається на Пасхальній службі.
Цієї миті пес, підібраний Фаустом на вулиці, перетворюється на Мефістофеля і пропонує професору контракт з дияволом. Біс зобов’язується виконувати будь-яке його побажання, а за це Фауст, після смерті, віддає пеклу свою душу. За домовленістю смерть мала настати тої миті, коли Фауст, від щастя, захоче зупинити час.
Чи розуміє Фауст, що йому пропонують вічні муки в обмін на миттєву ілюзію щастя? Розуміє. Він вивчав богослів’я, добре обізнаний з Євангелієм. Його вибір свідомий – він кров’ю підписує контракт.
Далі стається те, що і мало статися. На кінець першої частини, замість омріяного щастя, життя Фауста зруйновано. Жінка, в яку він закохався, збожеволіла, вбила їх новонароджену дочку, і покарана смертною карою. Фауст на дуелі вбиває її брата і змушений тікати з міста. Його чекає невизначеність, а після смерті – вічна загибель.
Цікаво, що історія Фауста починається на Пасху і саме це дає їй вимір вічності. На кону вічне життя. Геніальність Гете в тому, що він демонструє вибір Фауста не між служінням Богу або дияволу, а між служінням Богу або самому собі.
Кожен з нас стоїть перед тим самим вибором: бути з Богом чи без Бога, обрати гріх чи праведність, зректися себе або задовольняти власні пристрасті. І, хочемо ми того чи ні, цей вибір протягнеться за нами у вічність.
Що оберемо, знаючи про Воскресіння Христове?
Матеріали для проповіді: «Чернетки»
*** *** ***