У давні часи був у полі чарівний колодязь. Підходила до нього людина, опускала відро, витягала, а у відрі виявлялося те, що було у неї на серці.
Спочатку люди черпали з криниці любов, добро, ніжність. У кого що було – у того ще додавалося.
Але потім щось трапилося в світі: люди стали все частіше зачерпувати з колодязя зло, заздрість, ненависть. І вирішили вони, що колодязь зіпсувався.
І засипали колодязь. Адже колодязь засипати легше, ніж серце своє очистити, правда?